Постанова 4851 № 440/6783/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 р. Справа № 440/6783/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного Управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 р. (ухвалене суддею Алексєєвою Н.Ю.) по справі № 440/6783/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період часу з листопада 2015 року до жовтня 2017 року включно та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період часу з грудня 2015 року до жовтня 2017 року в розмірі 3375,17 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у неврахуванні позивачу індексації у розмірі у 1427,40 грн. в грошовому забезпеченні при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу кошти в розмірі 17842,50 грн., різницю між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції розрахованою, з урахуванням індексації; визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році та зобов`язати нарахувати та виплатити таку матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на день звільнення з урахуванням індексації в розмірі 18262,25 грн; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Полтавській області, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті компенсації за невикористанні 9 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані 9 днів щорічної відпустки за 2019 рік у сумі 5478,62 грн., виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, з урахуванням індексації. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.12.2015 по 31.10.2017.; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 р. в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вважає протиправною та не обгрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо не нарахування та не виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України "Про Національну поліцію", Порядоку виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України № № 260, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, просив апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а вимоги апеляційної скарги Головного Управління Національної поліції в Полтавській області не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в ГУ НП в Полтавській області та був звільнений зі служби в поліції з 30.09.2021 відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Полтавській області № 482 о/с від 29.09.2021 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Позивач подав до ГУ НП в Полтавській області заяву, в якій просив здійснити нарахування та перерахунок індексації грошових коштів за період часу з 07.11.2015 по 31.10.2017. Відповідач листом від 22.06.2022 № Г-89 повідомив позивача про те, що для індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не було законних підстав. При цьому до листа додано довідку, що підтверджує виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 30.09.2021. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Полтавській області, одноразова грошова допомога при звільненні позивача у розмірі 16834,65 грн. розрахована з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад 2950 грн., оклад за спеціальне звання 2200 грн., надбавка за стаж служби в поліції (50%) 2575 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби (60%) 4635 грн., премія (31,495 %) 4032,15 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15%) 442,50 грн. У вказаній довідці Головне управління зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні позивача нарахована у сумі 210433,13 грн. (16834,65 грн. х 50% x 25 років) та виплачена з відрахуванням 1,5% військового збору. Індексація не є складовою грошового забезпечення та не може бути включена до розміру грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні. 31.05.2022 позивач з метою отримання матеріальної допомоги звернувся до відповідача із заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, але отримав відповідь від 22.06.2022, якою відмовлено у виплаті вказаної допомоги. В подальшому, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Полтавській області із заявою щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану в 2019 році оплачуваної відпустки в кількості 9 календарних днів. Листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № Г-242/115/12/02-2022в/с від 04.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки позивач звернувся з рапортом щодо надання невідбутої відпустки за 2019 рік лише у липні 2021 року законних підстав надати дану відпустку не має. Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, грошової компенсації за невикористану в 2019 році оплачувану відпустки в кількості 9 календарних днів, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році, неврахуванні індексації в грошовому забезпеченні при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахуванні та виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вімоги в частині: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.12.2015 по 31.10.2017; визнання протиправними дії відповідача щодо розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не нездійснення виплати матеріальної допомоги та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з рапортом про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, керівником ГУНП рішення про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та її розмір не приймалося, відповідний наказ про виплату такої допомоги під час служби позивача в поліції не видавався. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 1, 2, 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Згідно із ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Згідно із ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"). Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в подальшому - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до п. 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078). Згідно із п.п. 2 п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 до вказаної постанови № 1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017 та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.12.2015 по 31.10.2017 є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Отже суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо позивач не погодиться з розрахунком індексації грошового забезпечення, який буде проведений за рішенням суду, дане питання повинно вирішуватися окремо, відповідно до діючого законодавства. На даний час відсутні підстави для визначення до стягнення конкретної суми індексації грошового забезпечення позивача, оскільки відповідні дії щодо нарахування цієї суми відповідачем не проведені. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017 у розмірі 3375,17 грн. є передчасними. Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, які мають однакову правову природу з поліцейськими. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду № 820/5286/17 від 19.03.2020. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Головного управління, що видана УФЗБО ГУ НП в Полтавській області, за вересень 2021 року, станом на дату звільнення зі служби, позивачу нараховувалась та виплачувалася в складі грошового забезпечення індексація грошового забезпечення в сумі 1427,40 грн. З довідки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з 01.01.2021 по 30.09.2021 також вбачається, що з 01.01.2021 по 30.09.2021 позивачу щомісячно нараховувалась індексація, що підтверджує систематичний характер її виплати у складі грошового забезпечення позивача. Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже, індексація грошового забезпечення повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, що свідчить про протиправність дій відповідача у межах спірних правовідносин. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 26.08.2021 року по справі № 240/7853/19, від 14.05.2019 року по справі № 428/11103/16-а, від 12.06.2019 року по справі № 643/212/17 та від 12.09.2019 року по справі № 235/6160/16-а. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування індексації, відносно ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити суму одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням індексації, ОСОБА_1 , а вимоги про зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням індексації, в конкретній сумі є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в межах цієї справи питання розміру суми одноразової грошової допомоги не входить до предмету позову. Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (в подальшому - Закон № 504/96-ВР), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно із ст. 4 Закону №504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Частиною 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР та ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 р. ((в подальшому - Закон №580-VIII,) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно зі ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 92 Закону №580-VIII визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 93 Закону №580-VIII, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються; тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки; за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів; тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до ч. ч. 7, 8, 9, 10, 11 ст. 93 Закону №580-VIII, чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06 квітня 2016 року /далі - Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно із абз., абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства; виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не можна позбавити такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання Законом № 580-VIII і Порядком № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР та ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20. З матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення зі служби в поліції позивач не використав за 2019 рік щорічну основну відпустку тривалістю 9 календарних днів та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні з поліції не отримав. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів є обгрунтованим, у зв`язку із чим підлягають задоволенню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки, а тому питання щодо конкретних сум компенсації у межах даної справи відповідачем не досліджувалось та відповідних дій щодо нарахування такої компенсації не вчинено та рішень не прийнято. Суд зауважує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а не забезпечення ефективності державного управління, а оскільки відповідачем таке повноваження на час розгляду цієї справи ще не реалізовано, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати грошову компенсацію за не використані дні основної відпустки за 2019 рік (9 днів) у розмірі 5478,62 грн., з урахуванням індексації у розмірі 1427,40 грн. є передчасною та необґрунтованою. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.12.2015 по 31.10.2017; визнання протиправними дії відповідача щодо розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні за 2019 рік щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 р. - в цій частині без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи Головного Управління Національної поліції в Полтавській області спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році та зобов`язання нарахувати та виплатити таку матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на день звільнення, з урахуванням індексації в розмірі 18262,25 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. (далі - Порядок № 260). Згідно із п. 5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 13 Розділу І Порядку №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції. Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.09.2021 ОСОБА_1 на ім`я Т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Артема Родигвіна подав рапорт про надання йому матеріальної допомоги на ввирішення соціально-побутових питань, за результатами розгляду якого, листом від 09.09.2021 р. № 1538/115/29/10/02-2021, позивачеві надана відповіщь, що його питання буде винесено на розгляд комісії ГУНП. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не звертався до відповідача з рапортом про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є помилковим. Оскільки, рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, який був поданий 03.09.2021 на ім`я Т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Артема Родигвіна не розглядався, керівником ГУНП рішення про надання позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та про розмір цієї допомоги не приймалося та відповідний наказ про виплату такої допомоги під час служби позивача в поліції не видавався, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання Головного Управління Національної поліції в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань від 03.09.2021, поданий на ім`я Т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Артема Родигвіна. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році та зобов`язання Головного Управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити таку матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на день звільнення, з урахуванням індексації в розмірі 18262,25 грн., та прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме, зобов`язати Головне Управління Національної поліції в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань від 03.09.2021, поданий на ім`я Т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Артема Родигвіна. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 9924 грн., з яких 3969,60 грн. - за подання позову, що підтверджується квитанцією № 1011692082 від 20.08.2020 р. та 5954,6 грн. за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжними дорученнями № 91 від 02.11.2022 та № 2446 від 15.11.2022 р. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 139 КАС України, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають судові витрати в розмірі 4962 грн. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного Управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 по справі № 440/6783/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році, та зобов`язання Головного Управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити таку матеріальну допомогу ОСОБА_1 в розмірі місячного грошового забезпечення на день звільнення, з урахуванням індексації в розмірі 18262,25 грн. Прийняти в цій частині постанову, якою цю частину позову ОСОБА_1 задовольнити частково Зобов`язати Головне Управління Національної поліції в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань від 03.09.2021 р. поданий, на ім`я Т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Артема Родигвіна. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду 13.10.2022 р. залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83 , код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова