Постанова 4852 № 160/17681/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/17681/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Калугіна Н.В.) в адміністративній справі №160/17681/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 02.11.2022р. позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані у 2021 році 30 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки; зобов`язання Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані у 2021 році 30 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні позивача з лав поліції, у наказі не зазначено відомості про всі невикористані дні щорічних чергових оплачуваних відпусток за час проходження позивачем служби, і відповідно не були виплачені. Проте відповідно довідки відповідача від 28.09.2022, , відпустки (щорічна основна та додаткова) у 2021 році позивачу не надавалась. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року позов задоволено. На вказане рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, а саме не враховано норми Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, яким передбачено виплата компенсації поліцейськім які звільняються за невикористані відпустки у році звільнення, а тому нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за 2021 рок є безпідставними. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №834 о/с (по особовому складу) від 09.09.2022 ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу превенції Криворізького районного управління поліції, було звільнено зі служби в поліції за п.3 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - (за віком) з 09 вересня 2022 року. В зазначеному наказі також указано про те, що встановлено преміювання за вересень 2022 року у розмірі 22,904 %; невикористана частина щорічної відпустки за 2022 рік за фактично відпрацьований час складає: основної - 20 діб, додаткової - 10 діб; стаж служби в поліції: 41 рік 02 місяці 13 днів; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги: 41 рік 02 місяці 13 днів; стаж служби для призначення пенсії: у календарному обчисленні: 41 рік 02 місяці 13 днів; у пільговому обчисленні: 50 років 06 місяців 25 днів. Відповідно до довідки Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.09.2022 №45/7Д-883, підполковнику поліції ОСОБА_1 під час проходження служби щорічна основна та додаткова відпустки за 2021 рік не надавалась. 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі зверненням щодо проведення повного розрахунку при звільненні зі служби, в якому позивач просив, серед іншого, нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2021 рік. Вказане звернення направлено позивачем засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №5008402361670 та фіскальним чеком, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, матеріали справи не містять відповіді відповідача на це звернення ОСОБА_1 , за твердженням позивача - ним вона не була отримана. Листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області від 27.10.2022 №20/13-627аз на адвокатський запит щодо надання інформації відносно ОСОБА_1 було повідомлено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначені Законом України "Про Національну поліцію" (ст.92) на підставі погоджених рапортів про надання відпусток, виключно наказами по особовому складу ГУНП. Згідно з матеріалами архівної особової справи ОСОБА_1 та обліків ГУНП, він відповідно до вимог статей 92 та 93 Закону України "Про Національну поліцію" у період з 01.01.2021 до 31.12.2021 мав право на щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2021 рік: основної - 30 діб, додаткової - 15 діб, однак з рапортами до ГУНП щодо надання зазначених відпусток ОСОБА_1 не звертався. Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", грошова компенсація виплачується поліцейським, які звільняються з поліції, лише за невикористану в році звільнення відпустку. Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП від 09.09.2022 № 834 о/с, за невикористану частину щорічної відпустки за 2022 рік за фактично відпрацьований час йому була виплачена компенсація. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо невиплаті при звільненні у день звільнення компенсації за невикористані відпустки. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особа не може бути позбавлена такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Таким чином, наведені норми законодавства, дають підстави для висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року в адміністративній справі №160/17681/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник