Постанова 4854 № 400/5044/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5044/23 Категорія 106030000Головуючий у суді І інстанції: Малих О.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Семенюка Г.В., суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що з 2015 року працював в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. Наказом № 698 о/с від 14.05.2018 року позивача було звільнено зі служби. Позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2016 та 2018 роки. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування та виплати йому компенсації відпустки, під час служби в поліції. Відповідач відмовив у виплаті, у зв`язку з відсутністю підстав. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб за період служби в поліції. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб за період служби в поліції. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до наказу № 698 о/с від 14.05.2018 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 01.06.2018 р. за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) - сплативши грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01 січня 2018 року по день звільнення. Таким чином, позивачу було виплачену грошову компенсацію за 15 днів невикористаної у 2018 році щорічної відпустки. Дана обставина підтверджується листом начальника УФЗБО ГУНП в Одеській області (від 27.06.2023 № 14/1058). Відповідно до довідки про грошове забезпечення за період з січня 2018 р. по травень 2018 р. (у тому числі на день звільнення) ОСОБА_1 було виплачено 5007,15 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. У той же час підстав для виплати компенсації за невикористану відпустку за 2015 та 2016 роки не було. Крім того, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , перебував на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 698 о/с від 14.05.2018 року позивача було звільнено зі служби на підставі п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». 21.10.2022 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області з запитом щодо кількості днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015, 2017 та 2018 роки. 01.11.2022 року листом ГУНП повідомило позивача, що кількість днів невикористаної щорічної чергової відпустки становить: за 2015 рік - 03 доби; за 2016 рік - 26 діб; за 2018 рік - 15 діб та зазначило, що підстави для виплати грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 2018 рік відсутні. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що згідно з матеріалами справи, що не заперечується відповідачем, позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб. Однак відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 компенсацію за таку відпустку. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду частково погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 9 -11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до абзаців 1, 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. З аналізу викладених норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках та має право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. З огляду на відсутність правового врегулювання нормами Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки особам, які звільняються з поліції за минулі роки, то при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України №504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини. Так, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки, які невикористані поліцейським в році звільнення, не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого Верховним Судом у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №640/85/20. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 698 о/с від 14.05.2018 року позивача було звільнено зі служби на підставі п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». З листа ГУНП від 01.11.2022 року вбачається, що у позивача кількість днів невикористаної щорічної чергової відпустки становить: за 2015 рік - 03 доби; за 2016 рік - 26 діб; за 2018 рік - 15 діб. У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб. Однак відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 компенсацію за таку відпустку. Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області № 14/1058 від 27.06.2023 року, у якому зазначено, що згідно наказу ГУНП в Одеській області № 698 о/с від 14.05.2018 року ОСОБА_1 була виплачена компенсація за 15 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2018 року по день звільнення в сумі 5007,15 грн. Підстав для виплати компенсації за невикористану відпустку за 2015 та 2016 роки не було. Вказане також підтверджується довідкою про грошове забезпечення за період з січня 2018 року по травень 2018 року. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби та за 2016 рік - 26 діб за період служби в поліції та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби та за 2016 рік - 26 діб за період служби в поліції. Доводи апелянта, щодо пропуску позивачем тримісячний строку звернення до суду колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Доказів того, що ГУНП в Одеській області направляло позивачу письмове повідомлення про суми, нараховані та які підлягають виплаті при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати до суду надано не було. Тобто, відповідач по справі не виконав свій обов`язок щодо надання письмового повідомлення, чим порушив вимоги, встановлені ст. 116 КЗпП України. Відповідно, строки, встановленні ч. 2 ст. 233 КЗпП, ще не розпочали свій перебіг. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області, - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 400/5044/23, - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби та за 2016 рік - 26 діб за період служби в поліції. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби та за 2016 рік - 26 діб за період служби в поліції. В решті позовних вимог, - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький