Постанова 4850 № 200/5279/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року справа №200/5279/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року (повне судове рішення складено 30 січня 2023 року) у справі № 200/5279/22 (суддя в І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області) про: визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на його користь індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно; зобов`язання ГУНП в Донецькій області в Донецькій області нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно; визнання протиправними дії ГУНП в Донецькій області в Донецькій області, щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році, в кількості 17 діб, без урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язання ГУНП в Донецькій області в Донецькій області нарахувати та виплатити йому недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році, в кількості 17 діб з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на його користь грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у загальній кількості 14 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації; зобов`язання ГУНП в Донецькій області в Донецькій області нарахувати та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у кількості 14 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації; визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на його користь грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на його користь доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 606 годин служби в нічний час, за період проходження служби з 28.10.2017 по 07.02.2022; зобов`язання ГУНП в Донецькій області нарахувати та виплатити на його користь доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 606 годин служби в нічний час, за період проходження служби з 28.10.2017 по 07.02.2022. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він проходив службу на різних посадах в ГУНП в Донецькій області у період часу з 07.11.2015 по 20.07.2022. Позивач зазначав, що 20.07.2022 наказом ГУНП в Донецькій області від 20.07.2022 №312 о/с його було звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Позивач наголошував, що після звільнення, а саме в грудні 2022 року під час отримання відповіді з ГУНП в Донецькій області на його запит, в тому числі письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, йому стало відомо про проведення не усіх належних сум виплат та компенсацій за період служби та при звільненні зі служби. Позивач наголошував, що у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що є порушенням вимог Закону № 580-VIII та Закону № 1282, та у зв`язку з чим такі дії відповідача привели до порушення його прав. Крім того, позивач вказував, що відповідач безпідставно при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у 2022 році не врахував суми виплаченої індексації за період служби. Також, позивач посилався на те, що відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2015, 2021 роки, та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2020 роки. При цьому позивач наполягав, що у разі задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в результативній частині рішення окремо зазначити про необхідність нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації. Крім того, позивач зазначав, що йому не в повному обсязі було виплачено доплату за службу у нічний час, що також призвело до порушення його прав на належне матеріальне забезпечення. З огляду на вказане, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно. Зобов`язано ГУНП в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно. Визнано протиправними дії ГУНП в Донецькій області щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році в кількості 17 діб, ОСОБА_1 без урахування індексації як складової місячного грошового забезпечення. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році в кількості 17 діб з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації як складової місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у загальній кількості 14 діб. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у кількості 14 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням індексації як складової місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням індексації як складової місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за період проходження служби з 28.10.2017 по 07.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум за період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за період проходження служби з 28.10.2017 по 07.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум за період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані ним 14 календарних днів чергових відпусток за 2015 та 2021 роки відсутні, натомість суд першої інстанції без урахування положень спеціального законодавства, що безпосередньо регулює спірні правовідносини, прийняв помилкове рішення про неправомірність дій відповідача та право позивача на компенсацію невикористаних днів відпусток за минулі роки. Зауважує, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток, у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, подовжити у разі хвороби працівника та ділити на частини. Тому на цю відпустку не поширюються норми ст.24 Закону № 504/96-ВР, якими передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. ОСОБА_1 протягом 2016-2020 років з питання надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій не звертався. Щодо правових підстав для включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористану відпустку поліцейському при звільненні зі служби зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував, з яких підстав вирішив віднести індексацію, як компенсаційну виплату, до складу грошового забезпечення поліцейських, з якого проводиться нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні, а лише обмежився посиланням на постанови Верховного Суду, які не відносяться до спірного питання та стосуються врахування індексації при обрахунку пенсії. Також звертає увагу, що нарахування та виплата оскаржуваної доплати без довідок обліку часу є неможливим та прямо суперечить нормам спеціального законодавства. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах в ГУНП в Донецькій області у період часу з 07.11.2015 по 20.07.2022. Наказом ГУНП в Донецькій області від 20.07.2022 № 312 о/с «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 - поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції з 20 липня 2022 року звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Згідно зазначеного наказу вислуга років на 20 липня 2022 року складає: у календарному обчисленні - 09 років 00 місяців 05 днів. А також вважати невикористану відпустку за 2022 рік у кількості 17 діб. Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області від 30.11.2022 № 3200/13/03-2022 та довідки від 30.11.2022 № 3199/12/03-2022 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 29.07.2014 по 06.11.2015, з 07.11.2015 до 30.04.2018, з 01.05.2018 по 10.06.2022 був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, з 01.05.2018 по 10.06.2022, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування, збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області. Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області від 30.11.2022 № 3201/12/03-2022 встановлено, що ОСОБА_1 надано статус учасників бойових дій 22.08.2016. ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 22 серпня 2016 року. З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області від 19.12.2022 № 447 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Донецькій області встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 20.07.2022 ОСОБА_1 нараховувалась з грудня 2017 року по липень 2022 року з урахуванням базового місяця листопад 2015 року. Крім того у довідки зазначено, що законні підстави до проведення індексації грошового забезпечення поліцейським до листопада 2017 року відсутні. Відповідно до довідок про грошове забезпечення з 07.11.2015 по 31.12.2022 вбачається, що ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення з листопада 2015 року по листопад 2017 року не проводилось, з грудня 2017 року по липень 2022 року індексація грошового забезпечення проводилась. Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області від 03.01.2023 № 9 встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась. З довідок від 19.12.2022 № 443 та від 03.01.2023 № 12 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік ОСОБА_1 встановлено, що позивачу при звільнені була нарахована грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку в сумі 6316,64 грн. (із розрахунку: посадовий оклад 2470 + оклад за спеціальне звання 1000 грн. + надбавка за стаж служби 694 грн. + премія 5317,41 грн. = 11 147,01 грн./30діб х 17 діб визначених в наказі про звільнення). Із відрахуванням обов`язкових податків та зборів. На особистий картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 6221,89 грн. Відповідно до довідки від 14.12.2022 № 3446/12/03-2022 Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області встановлено, що тривалість щорічної основної відпустки старшого сержанта поліції ОСОБА_1, колишнього поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції Головного управління поліції в Донецькій області складала: за 2015 рік (відповідно до відпрацьованого часу) - 3 доби (не використана відпустка); за 2016 рік - 30 діб (використано в повному обсязі), за 2017 рік - 30 діб (використано в повному обсязі), за 2018 рік - 30діб (використано в повному обсязі), за 2019 рік - 31 доба (використано в повному обсязі), за 2020 рік - 32 доби (використано в повному обсязі), за 2021 рік - 33 доби (не використана відпустка - 11 діб), за 2022 рік - 17 діб (не використана відпустка). Згідно з обліками управління кадрового забезпечення протягом 2016-2022 року додаткова відпустка, як учаснику бойових дій надавалась у 2021 та 2022 роках. Рапортів щодо надання ОСОБА_1 додаткових відпусток, як учаснику бойових дій залишених без розгляду не має. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка, як учаснику бойових дій не переноситься на інший період у разі хвороби працівника, не переноситься на наступний календарний рік не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією. Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічний час від 19.12.2022 № 448 вбачається, що доплата за роботу в нічний час позивачу була нарахована та виплачена за період квітня 2019 року по грудень 2019 року та з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, за липня 2020 по грудень 2020 року. Позивач вважав, що відповідачем при звільненні не проведено з ним повного розрахунку, звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного. Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі -580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до п. 4 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону № 580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Зміст доводів відповідача у цій частині вимог зводиться до того, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення не містив норми про індексацію забезпечення поліцейських до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, яка набрала законної сили 24.10.2017. Неприйнятним є вказане твердження, з огляду на те, що обов`язок індексації встановлено нормативним актом вищого рівня, а саме Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», за правилами ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до ст.1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року - 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п. 4 Порядку). Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців. Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення. В цій частині судами враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.07.2019 в справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 в справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 в справі № 825/565/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невиплата позивачу індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно є протиправною. Стосовно позовних вимог позивача щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015, 2020 роки. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон № 504/96-ВР «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом № 580-VIII. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Частиною 1 статті 17 Закону № 580-VII визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до п. 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства. Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Слід зазначити, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства передбачено, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, місцевий суд дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Аналогічна правова позиція викладена у постанови Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Довідкою від 14.12.2022 № 3446/12/03-2022 Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області підтверджено, що ОСОБА_1 не використав щорічну основну відпустку у 2015 році в кількості 3 дні, у 2021 році в кількості 11 діб. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік за 3 доби, у 2021 році за 11 діб. Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2020 року. Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 2 жовтня 1993 року учасники бойових дій мають пільгу у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11 листопада 2015 року та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до пункту 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Положеннями Закону № 580-VIII визначені підстави та умови отримання відпустки поліцейськими. Наведеним законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому положеннями цього закону не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. З аналізу викладених норм вбачається, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ. З огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік. Вищезазначеною нормою фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року. Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Слід зазначити, що в цьому випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, пріоритетному застосуванню підлягають спеціальні норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 7 травня 2020 року у справі № 360/4127/19. Вказаний висновок підтверджено і постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року в справі № 160/10875/19. Крім того, неприйнятними є посилання відповідача на відсутність у спірних відпусток характеру "щорічних", особливі підстави їх надання та інші доводи на користь особливого правового регулювання даного типу відпусток. При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11) щодо принципу юридичної визначеності. Він означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264). За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані ним додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки загальною тривалістю 70 календарних днів. Стосовно вимоги позивача зобов`язати відповідача здійснити розрахунок грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки у 2022 році за 17 діб, за 2015 рік за 3 добі, за 2021 рік за 11 діб, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 року за 70 діб з урахуванням індексації. Як вже зазначалося вище, відповідно до абзацу 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закон № 580-VIІІ, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. За визначенням статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078. Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1 1 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Згідно з вимогами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17 адміністративне провадження № К/9901/31689/18 щодо розгляду аналогічних правовідносин касаційний суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив індексацію як складову грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцю з таких підстав. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії (одноразової грошової допомоги при звільненні), що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років (одноразової грошової допомоги при звільненні) призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17. Також необхідно наголосити, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, оскільки питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Застосовною є така правова позицію Верховного Суду у спірних правовідносинах, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні і пенсії за вислугу років як військовослужбовцям, так і поліцейським передбачена одним законодавством (Законом № 2262-ХІІ). Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, що визнано Верховним Судом в аналогічних правовідносинах та підтвердженого розрахунком грошового забезпечення позивача за останні три місяця перед звільненням, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Такий висновок суду узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 638/5794/17, від 27 грудня 2019 року в справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення. Суд при вирішенні цієї справи (№ 360/4454/21) вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин вказану практику Верховного Суду, вважаючи такі правовідносини аналогічними, оскільки як розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (пункт 23 розділу І Порядку № 260) так і розрахунок компенсації за невикористану відпустку при звільненні (абзац 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260) здійснюється з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби (з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення). Отже, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невключення при розрахунку позивачу компенсації за невикористані дні відпустки індексації як складової місячного грошового забезпечення на день її звільнення, чим порушив права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі. З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно здійснив розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпусти за 2022 рік у кількості 17 діб без урахування індексації як складової місячного грошового забезпечення на день її звільнення, чим порушив права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі. В той же час для повного захисту порушеного права позивача, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік - 3 доби, за 2021 рік - 11 діб, та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки - 70 діб з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого він мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби - 20.07.2022, з урахуванням індексації. Щодо не нарахування та не виплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Пунктом 1 Постанови № 988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 цієї Постанови визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Тобто, розрахунок доплати за службу в нічний час здійснюється наступним чином: «місячний посадовий оклад» поділити «на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні» помножити на «кількість годин служби в нічний час» помножити на «35 відсотків (відсотковий розмір доплати за службу в нічний час)». Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічній час ОСОБА_1 від 19.12.2022 № 448 встановлено, що позивачу нараховувалась та виплачувалась доплата за службу в нічній час за період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року. Відповідач, всупереч вимог Постанови № 988 та Порядку № 260, не здійснював позивачу нарахування доплати за службу в нічний час за період з 28 жовтня 2017 року по 31 березень 2019 року, з 01 червня 2019 року по 31 липня 2019 року, з 01 по 31 січня 2020 року, з 01 по 30 квітня 2020 року, з 01 по 30 червня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 07 лютого 2022 року. Згідно витягу з інформаційно-комунікаційної системи ГУНП В Донецькій області щодо чергувань в нарядах у відділенні поліції № 1 Покровського РУП ОСОБА_1 встановлено, що останній працював у нічний час з 28.10.2017 по 07.02.2022. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої, що відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час за період з його служби з 28 жовтня 2017 року по 07 лютого 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум за період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року, оскільки матеріалами справи, а саме витягом з інформаційно-комунікаційної системи ГУНП В Донецькій області щодо чергувань в нарядах у відділенні поліції № 1 Покровського РУП позивача, підтверджено, що у вказаний період позивач проходив службу у нічний час, що не спростовано відповідачем. При цьому розрахунок такої доплати, як і визначення кількості годин відноситься до дискреційних повноважень відповідача. При цьому, слід наголосити, що право позивача на отримання доплати за службу в нічний час не повинно ставитися в залежність від оформлення підрозділом, в якому позивач проходив службу, довідок про несення позивачем служби в нічний час. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі № 2140/1763/18. Разом з тим, слід зауважити, що доплата у нічний час позивачу здійснена лише у період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року, а тому нарахування та виплата такої доплати з 28.10.2017 по 07.02.2022 має бути з урахуванням фактично виплачених сум доплати у нічній час. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги, пред`явлені до відповідача, слід задовольнити. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 200/5279/22 - залишити без змін. Повне судове рішення - 20 червня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук