Постанова Одеський апеляційний суд № 505/2708/22

Номер провадження: 33/813/772/23 Справа № 505/2708/22 Головуючий у першій інстанції Івінський О.О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.05.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Хухрова С.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2023 року, прийняту під головуванням судді Івінського О.О., про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття провадження на підставі по п.7 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду строків притягнення до адміністративної відповідальності, та про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі - КУпАП), та закрито провадження на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі гривень), із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536, 80 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 30 серпня 2022 року, о 20 год. 40 хв. на перехресті вул. Гагаріна та вул. Центральна, 30 у с. Малий Фонтан Подільського району Одеської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважним, не вибрав безпечної швидкості, та здійснив зіткнення з автомобілем, марки «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого були завдані матеріальні пошкодження. Після цього ОСОБА_1 зник з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), до якої був причетний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.10а, 12.1, 13.1, 7.3б Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), та вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.122-4, ст.124 КУпАП. Крім того, після ДТП, скоєного ОСОБА_1 30 серпня 2022 року о 20 год. 40 хв. на перехресті вул. Гагаріна та вул. Центральна, 30 у с. Малий Фонтан Подільського району, він вживав алкоголь до проведення медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.10є, 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2023 року (а.с.70-71). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 24.04.2023 року ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, провадження по справі в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП, вважаючи себе винним лише по ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.77-79). Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.79). Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Котовського міськрайонного суду Одеської області була ухвалена 17 лютого 2023 року без присутності ОСОБА_3 , крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про направлення її ОСОБА_3 . З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, тому підлягає поновленню. Що стосується суті апеляційної скарги, то, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний судприходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин. У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 18.05.2023 року, на 15.00 год. з`явився ОСОБА_3 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову, в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, скасувати (а.с.85-87). Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції виходить із того, що відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом ст.ст. 124, 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх соруд чи іншого майна, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Так, диспозиція ч.4 ст.130 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. За змістом приписів п.2.10 (є) ПДР України, у разі причетності до ДТП, водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є вживання алкоголю водієм транспортного засобу після ДТП за його участю. Інші ознаки є похідними. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки, навіть за наявності будь-яких з перелічених вище, в тому числі перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, виключає відповідальність за ч.4 ст. 130 КУпАП. За змістом п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини по справі та обґрунтувавши їх належними і допустимими доказами, постановив законне та обґрунтоване судове рішення про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.ст. 122-4, ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП та про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності по якій складає 1 рік. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю алкоголю, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а саме: - протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 172189, ДПР № 172187, ДПР № 172188 від 30.08.2022 року (а.с.2, 16-17); - електронним рапортом та письмовим рапортом інспектора СРПП Подільського РУП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Артема Денисенка стосовно обставин поді яка мала місце 30.08.2022 року (а.с.3-5); - схемою огляду місця ДТП від 30.06.2021 року в якій відображені пошкодження транспортних засобів (а.с.6); - заявою ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_3 допустив зіткнення з його автомобілем ЗАЗ «110307», державний номерний знак НОМЕР_2 , та залишив місце ДТП (а.с.8); - поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно обставин ДТП (а.с.10-11); - відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції від 30.08.2022 року, при перегляді яких, викладені в адміністративних матеріалах обставини знайшли своє підтвердження. Так, із вказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_3 в момент, коли до нього підійшли працівники поліції, перебував за кермом (спав), не спростував того факту що він не перебував за кермом та після ДТП за його участю не виживав алкогольних напоїв (а.с.13). З цих підстав,тТвердження апелянта, про відсутність доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, на увагу не заслуговують, так як повністю спростовані матеріалами справи у їх сукупності. Стосовно доводів апелянта, про те, що він вживав алкогольні напої до ДТП, а саме о 18:00 в кількості 1 л пива, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, факт вживання алкоголю, ОСОБА_3 підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які вказали, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 пояснив, що вживав алкоголь вже після ДТП, та відмовився від огляду на стан сп`яніння (а.с.10-11). Всупереч доводів апелянта, не проведення огляду на стан сп`яніння, не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідальність за вказаною статтею настає у разі вживання алкоголю після вчинення ДТП до моменту освідчення працівниками поліції. Сам факт ДТП зобов`язував водія ОСОБА_1 не вживати алкогольних напоїв до приїзду працівників поліції, що було ним порушено. Оскільки факти ДТП та вживання після неї ОСОБА_1 алкогольного напою є повністю доведеними матеріалами справи, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП. Аналізуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом належними доказами. Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення істотних порушень вимог законодавства. Позиція ОСОБА_3 , яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Разом з тим, стосовно доводів про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про дату час та місце слухання справи, і суд в порушення ст.268 КУпАП, розглянув справу без його участі, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, від його підпису та надання пояснень останній відмовився, однак із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про складення відносно нього протоколу, і на запитання чи будете підписувати протокол сказав: «ні». Крім того, місцем проживання ОСОБА_1 зазначеним у протоколі є с. м. Малий Фонтан Подільського району (а.с.2). З матеріалів справи вбачається, що дійсно конверти, які були направлені на вищевказану адресу повертались з позначкою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.56-59,63-66). Разом з тим, ОСОБА_3 повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Котовського міськрайоннго суду Одеської області (а.с.54-55). Більше того, як вбачається із відповіді Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_3 фактично проживає в АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.62). У зв`язку з чим, судові повістки також були направлені на вказані адреси, однак конверт, направлений на адресу реєстрації правопорушника ОСОБА_1 , повернувся з відміткою: «адресат відсутній» (а.с.68-69), що є належним сповіщенням особи. Крім того, апеляційний суд зазначає, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Справа «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»). Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 287, 288, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2023 року задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 22.05.2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда