Постанова 4821 № 712/11273/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м.Черкаси Справа № 712/11273/21 Провадження № 22-ц/821/630/23 категорія: 304080000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», як правонаступник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування, стягнення неустойки, стягнення трьох відсотків річних, інфляційних та відшкодування моральної шкоди, у складі судді Позарецької С. М., в с т а н о в и в : 10 жовтня 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. В подальшому позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, остаточна позовна вимога (03.02.2022) мотивована тим, що 16.10.2018 на перехресті вул. Р. Люксембург та бульв. Шевченка в м. Черкаси сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортного засобу ГАЗ-3110, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої автомобілі зазнали технічних пошкоджень. Постановою Соснівського районного суду м. Черкас від 29.11.2018 (справа № 712/14026/18, провадження № 3/712/4114/18) винним в спричиненні настання дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 . Відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ-3110, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , на момент настання ДТП була застрахована згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AM/2713687 в ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС». Керуючись ст. ст. 33 та 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою отримання страхового відшкодування 19.10.2018 представництву ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС» в м. Черкаси були надані всі документи, необхідні для прийняття рішення щодо сплати належного страхового відшкодування, в тому числі повідомлення про настання страхового випадку та заяву про страхове відшкодування. 20.02.2019 позивач звернувся до страховика, шляхом подання заяви, із вимогою повідомити його, на якому етапі страхова справа та, на коли страховиком планується виплата належного йому страхового відшкодування. В той же час, 10.05.2019 позивачем направлено скаргу до МТСБУ та НАЦКОМФІНПОСЛУГ, із вимогою провести перевірку в частині дотримання страхового законодавства ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС», щодо безпідставної затримки у виплаті страхового відшкодування та ігнорування запитів позивача, як споживача страхових послуг. НАЦКОМФІНПОСЛУГ направило позивачу листа за вих. № Г-7914 від 13.05.2019, відповідно до змісту якого, власниками пошкодженого транспортного засобу, на момент настання ДТП, являються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, в свою чергу, не наділили позивача, начебто, правом отримувати страхове відшкодування, за випадком, що мав місце 16.10.2018. Позивач вказує, що разом із повідомленням про настання ДТП, ним було надано страховику доручення від 30.08.2018, відповідно до якого, вище згадана, ОСОБА_3 довірила позивачу отримувати страхові відшкодування, пов`язані із пошкодженням транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 . Незважаючи на наявність вказаної довіреності, НАЦКОМФІНПОСЛУГ повідомляє про відсутність в ТДВ СТДВ «ГЛОБУС» підстав здійснення належного позивачу страхового відшкодування. За основу даного рішення державний регулятор приймає, нібито, офіційну відповідь нотаріуса Анджея Барабаш, який повідомляє про недійсність вказаної вище довіреності. Крім того, позивач зазначає, що дана відповідь не може вважатися офіційним документом, в силу відсутності скріплення гербовою печаткою, офіційного перекладу та проставляння апостилю. Відповідно до Листа Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг відділу правової допомоги та легалізації документів Міністерства юстиції України від 23.06.2011 «Особливості проставлення апостиля на документах, що видані нотаріусами та судами України», а саме: « Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасоване будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав - учасниць такого Договору. На сьогодні діють Договори про правову допомогу між Україною та зокрема, Польщею тощо. Під дійсністю документів у вказаних Договорах передбачається наступне: документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, що засвідчені відповідним органом. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і на території другої Договірної Сторони.». Зважаючи на вище викладене, позивач вважає, що вказана відповідь нотаріуса Анджея Барабаш, не може вважатися офіційним, на території України, документом, а тому підстави для відмови ТДВ СТДВ «ГЛОБУС» у виплаті належного страхового відшкодування відсутні. Із листа № Г-7914 від 13.05.2019, наданого НАЦКОМФІНПОСЛУГ, між ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС» та ПрАТ «СК «УСГ» 19.12.2019 укладено Договір про приєднання, відповідно до якого ПрАТ «СК «УСГ» являється набувачем всіх прав та обов`язків ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС». Для з`ясування нанесеної позивачу матеріальної шкоди було проведено авто- товарознавчу експертизу (дослідження) № 001/19-1 від 27.03.2019 судовим експертом Кипою С. М. Відповідно до результатів проведеного дослідження розмір нанесених позивачу матеріальних збитків, нанесених внаслідок ДТП, складає 42 181 грн 13 коп. Відповідно до розрахунків, наведених позивачем: пеня за прострочення заборгованості складає 25 151 грн 40 коп.; сума інфляційного збільшення боргу складає 6 877 грн 50 коп.; три проценти річних від простроченої суми складає 3 474 грн 00 коп. Загальна сума штрафних нарахувань з 17.01.2019 (дата необхідного виконання страховиком свого обов`язку, відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») по 15.10.2021 (дата подання позову), складає 35 502 грн 90 коп., та підлягає стягненню із відповідача, а саме ПрАТ «СК «УСГ». Внаслідок незаконних дій страховика, як вказує позивач, йому було спричинено значну моральну шкоду, яка полягає у: глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу безпідставної відмови Страховика у виплаті належного мені страхового відшкодування; після пошкодження транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , постійно відчуваючи напруження в родині та будучи не в змозі пересуватися на автомобілі, фактично змушений замість владнання свого життя та життя своєї родини, звертатися до суду та захищати протизаконно порушені права; зазначені обставини, в які він був поставлений неправомірними діями страховика, та спричинені внаслідок цього психологічні страждання потягли за собою вкрай негативні наслідки для самопочуття і здоров`я позивача. Оскільки в результаті ДТП позивачем були понесені душевні страждання, які він зазнав у зв`язку із пошкодженням свого майна, а саме, - автомобіля RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , вважає за необхідне відшкодувати, за рахунок правонаступника ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС», а саме ПрАТ «СК «Українська страхова група», моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на свою користь невиплачене страхове відшкодування, в розмірі 42 181 грн 13 коп.; штрафні санкції, в розмірі 35 502 грн 90 коп.; моральну шкоду, в розмірі 15 000 грн 00 коп.; понесені документально підтверджені судові витрати - судовий збір в сумі 1 903 грн 20 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування у розмірі 27 620 грн 19 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних, нарахованих за період з 17.01.2019 по 15.10.2021 у розмірі 2 274 грн 68 коп., інфляційні, нараховані за період з лютого 2019 по вересень 2021 у розмірі 4 503 грн 40 коп., а всього - 6 778 грн 09 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 пеню за несплату страхового відшкодування за період з 15.10.2020 по 15.10.2021 у розмірі 3 860 грн 35 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 749 грн 65 коп. та витрати, понесені за проведення експертизи (висновок експерта від 17.11.2022 №023/2022) у розмірі 2 270 грн 40 коп., а всього - 3 020 грн 05 коп. Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи та оцінки досліджених доказів, судом встановлено, що позивач має право на виплату йому страховою компанією - відповідачем по справі, страхового відшкодування у розмірі 27 620 грн 19 коп., враховуючи висновок судової експертизи №023/2022 від 17.11.2022, наданий на виконання ухвали суду. Суд дійшов висновку, що враховуючи норми п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплати складає 90 днів, починаючи з 91-го дня після звернення ОСОБА_1 з необхідними документами про виплату страхового відшкодування, у страховика - страхової компанії виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, встановлено, що ДТП мала місце 16.10.2018, заява про виплату страхового відшкодування була подана до страхової компанії 19.10.2018, то 90-тий день настав 16.01.2019, а 91-й день - 17.01.2019. Позовна заява подана до суду поштовим відправленням 15.10.2021 (надійшла до суду 18.10.2021). Відповідно, нарахування за нормами ст. 625 ЦК України слід вважати вірними, враховуючи розмір страхового відшкодування (борг за грошовим зобов`язанням) 27 620 грн 19коп.: інфляційні втрати (за період з лютого 2019 по вересень 2019) - 4 503 грн 40 коп., 3% річних (за період з 17.01.2019 по 15.10.2021, кількість прострочених днів становить 1002) - 2 274 грн 68 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій суд дійшов висновку про те, що слід відмовити, оскільки вони є безпідставними. Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, суд дійшов висновку, що в цій частині вони також підлягають до часткового задоволення, з урахуванням норм ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, як зазначено вище, встановлено розмір заборгованості 27 620 грн 19 коп. і, відповідно за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Між тим, позивач просить стягнути пеню за період з 17.01.2019 по 15.10.2021. Суд, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 860 грн 35 коп., яка нарахована за період з 15.10.2020 по 15.10.2021. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що в позовній заяві позивачем взагалі не вказані обставини, які б свідчили про спричинення йому такої шкоди саме відповідачем. Крім того, відсутні дані про те, що за умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AM/2713687 від 14.05.2018 було передбачене відшкодування страховиком потерпілому моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та недоведеними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,посилаючись на те, що оскаржуване рішення незаконне, необґрунтоване, винесене за неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, а обставини які суд вважав встановленими є неправильними, судом неправильно досліджено та оцінено докази, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, просило суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зазначив, що позивач мав право отримувати страхове відшкодування, однак твердження суду першої інстанції не відповідають дійсності, є безпідставними, незаконними та необґрунтованими. Вказує, шо із наданих страховій компанії документів (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність на іноземній мові) на підтвердження права користування та розпорядження автомобілем RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається, що позивач жодним чином не відноситься до транспортного засобу та не має права на отримання страхового відшкодування за ОСОБА_5 . Посилаючи на п. 35.2 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначив, що позивач не надав документів, які б підтверджували право позивача на отримання страхового відшкодування. Однак, судом було проігноровано той факт, що довіреність, яка була надана позивачем є сфальсифікованою, ніколи не видавалась та не підписувалась нотаріусом і саме тому у страховика не виникло зобов`язань перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування. Крім того, відповідачем було надано до суду першої інстанції переклад відповіді нотаріуса на російській мові. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач немає права отримувати страхове відшкодування та жодним чином не відноситься до ТЗ RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 . Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що до апеляційної скарги відповідач додає оригінальний переклад на українську мову запиту нотаріуса щодо оформлення даної довіреності та переклад на українську мову відповіді нотаріуса щодо вищевказаної довіреності, яка є сфальсифікованою та ніколи не видавалась. Щодо безпідставності, незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування, зазначає, що висновок судової авто-товарознавчої експертизи № 023/2022 від 17.11.2022 є неналежним та не допустимим доказом. У рішенні суду вказано, що ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП встановити не можливо, а можливо встановити лише митну вартість, однак ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить алгоритмів розрахунку та виплати страхового відшкодування на підставі митної вартості. Вказує, що згідно висновку № 023/2022 від 17.11.2022 митна вартість пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 27 620,19 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 44 091,88 грн, отже вказаний автомобіль є фізично знищеним. Більше того, у вказаному висновку не визначена вартість транспортного засобу після ДТП, а тому розрахувати розмір страхового відшкодування відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є можливим. Крім того, судом не було враховано судову практику Верховного Суду викладену у постановах від 24.10.2019 у справі № 296/8913/15-ц, від 27.11.2019 у справі № 447/1716/17, від 14.07.2020 у справі № 525/1592/18 та від 05.08.2020 у справі № 362/3680/17. Щодо необґрунтованості, незаконності та безпідставності рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, звертає увагу апеляційного суду, що у відповідача немає жодного обов`язку по виплаті штрафних санкцій позивачу, оскільки у відповідача немає жодного обов`язку по виплаті страхового відшкодування. Крім того, враховуючи, що сума страхового відшкодування в розмірі 27 620,19 грн, розрахована не вірно, тому і штрафні санкції розраховані не вірно. Скаржник стверджує, що позивач порушив норми спеціального Закону та не надав документи, що визначені у ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не підтвердив свого права на отримання страхового відшкодування, тому відповідно до ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк прийняття рішено про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кілька днів такого прострочення. Лише після надання позивачем документів на підтвердження свого права отримувати страхове відшкодування, строк для прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті почне свій відлік часу, тому жодних штрафних санкцій не може бути нараховано та стягнуто з відповідача. Вказує, що судом безпідставно та необґрунтовано було стягнуто судові витрати за проведення експертизи, оскільки страховою компанією було виконано умови ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме направлено свого представника на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. На виконання п. 34.4 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулось до судового експерта Кипа С. М. та ним було складено висновок № 001/19. Отже, відповідач не має платити кошти за висновок експертизи, у якому експерт був не в змозі визначити ринкову вартість до ДТП, а лише визначив митну вартість та не визначив вартість ТЗ в пошкодженому стані. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну представник ОСОБА_1 - адвокат Блізнєцов Є. А. просить залишити апеляційну скаргу ПАТ «СК «УСГ» без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2023 - без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до ст. 35 ЗК «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було подано заяву відповідно по положень п. 35.1 та документи, визначені у п. 35.2. Вказує, що позивач має право на отримання страхового відшкодування від страховика, оскільки він володів ТЗ на достатній правовій підставі, зокрема свідоцтва про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія та довіреності, згідно якої власник автомобіля уповноважує його на отримання страхового відшкодування. Звертає увагу суду, що в матеріалах справи наявний лис-відповідь ніби складений нотаріусом Аджей Барабаш від 06.09.2019, відповідно до якого останній повідомляє, що ним не було складено довіреність від 30.08.2018, згідно якої власник транспортного засобу уповноважує позивача на отримання страхового відшкодування на інших дій, що пов`язані з його використанням. Оскільки відповідачем не було надано до суду офіційного перекладу листа від 06.09.2019, як і не було надано перекладу до запиту від 28.01.2019, вважати дані документи такими, що не можуть слугувати в якості доказів . Вважає, що стороною відповідача не було зазначено поважної причини не надання перекладу запиту від 28.01.2019 та листа -відповіді від 06.09.2019 під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме з тих причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відтак такі докази не можуть бути взяті до уваги під час апеляційного перегляду справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час розрахунку розміру страхового відшкодування в даному випадку слід керуватися ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів», засіб фізично знищеним вважається, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, тому твердження відповідача, що автомобіль фізично знищений, так як його вартість відновлювального ремонту більше ніж його митна вартість не є вірною та здійснена на підставі припущень. Вважає, що розмір страхового відшкодування є рівним розміру понесених позивачем матеріальних збитків в результаті ДТП та складає 27 620,19 грн. Крім того, позивач має повне право на отримання страхового відшкодування та страховик всупереч покладених на нього обов`язків відмовився здійснювати таку виплату, стягнення з останнього на користь позивача штрафних нарахувань та пені є правомірним. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що 16.10.2018, на перехресті вул. Р. Люксембург та бульв. Шевченка в м. Черкаси сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортного засобу ГАЗ-3110, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої автомобілі зазнали технічних пошкоджень. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 видано в республіці Польща за номером 2752434. Постановою Соснівського районного суду м. Черкас від 29.11.2018р. (справа №712/14026/18, провадження № 3/712/4114/18) винним в спричиненні настання дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 . Відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ-3110, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , на момент настання ДТП була застрахована згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AM/2713687 від 14.05.2018 в ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС». Заяву про виплату страхового відшкодування та повідомлення про ДТП ОСОБА_1 подав до страхової компанії 19.10.2018. Також ним були надані письмові пояснення з приводу ДТП, як додаток до повідомлення про ДТП. Встановлено також, що між ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС» та ПрАТ «СК «УСГ» 19.12.2019 укладено Договір про приєднання, відповідно до якого ПрАТ «СК «УСГ» являється набувачем всіх прав та обов`язків ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС». Судом також встановлено, що разом із повідомленням про настання ДТП, позивачем було надано страховику доручення від 30.08.2018, відповідно до якого ОСОБА_3 довірила ОСОБА_1 отримувати страхові відшкодування, пов`язані із пошкодженням транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , яке посвідчено нотаріусом Анджей Барабаш в м. Бидгощ (реперторій А - номер 3056/2018-/-). Дане доручення надане із перекладом на українську мову (переклад здійснено 30.08.2018). ОСОБА_1 08.01.2019 звернувся до ТДзВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» із заявою про результати вирішення його заяви про здійснення виплати страхового відшкодування. У додатку до заяви ним було долучено нотаріально засвідчений переклад свідоцтва про реєстрацію пошкодженого ТЗ та копію постанови суду від 29.11.2018. У заяві мається відмітка про те, що ці документи були саме 08.01.2019 отримані представником страхової компанії, що не оспорюється та не спростовано відповідачем. НАЦКОМФІНПОСЛУГ направило позивачу листа від 10.06.2019 на № Г-7914 від 13.05.2019, відповідно до змісту якого зазначено, що власниками пошкодженого транспортного засобу, на момент настання ДТП, являються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, в свою чергу, не наділили ОСОБА_1 правом отримувати страхове відшкодування, за випадком, що мав місце 16.10.2018 і рекомендовано звернутися до суду. Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 023/2022 від 17.11.2022, наданої судовим експертом Кипа С. М., на виконання ухвали суду від 13.10.2022 по даній цивільній справі, - ринкова вартість ТЗ RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 на момент настання ДТП, яка мала місце 16.10.2018 встановити неможливо, автомобіль перебував на митному контролі і мав тільки митну вартість, що становила 27 620 грн 19 коп.; вартість відновлювального ремонту вказаного ТЗ без врахування фізичного зносу складників, що підлягають заміні у зв`язку з ДТП, яка мала місце 16.10.2018, складає 107 595 грн 09 коп.; коефіцієнт фізичного зносу складників, що підлягають заміні, становить 0,70, а в грошовому еквіваленті - 63 503 грн 21коп.; вартість відновлювального ремонту вказаного ТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають до заміни в зв`язку з ДТП, яка мала місце 16.10.2018, складає 44 091 грн 88 коп.; вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику вказаного ТЗ, в результаті ДТП, яка мала місце 16.10.2018 прирівнюється до його митної вартості і складає 27 620 грн 19 коп. Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Відповідно до положень ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії як водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика. Пунктом 35.1. ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. Згідно з п. 36.1. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ДТП яким обґрунтовується звернення до суду з даним позовом сталася 16.10.2018. Заяву про виплату страхового відшкодування та повідомлення про ДТП ОСОБА_1 подав до страхової компанії 19.10.2018. Разом із повідомленням про настання ДТП, позивачем було надано страховику доручення від 30.08.2018, відповідно до якого ОСОБА_3 довірила ОСОБА_1 отримувати страхові відшкодування, пов`язані із пошкодженням транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , яке посвідчено нотаріусом Анджей Барабаш в м. Бидгощ (реперторій А - номер 3056/2018-/-). Дане доручення надане із перекладом на українську мову (переклад здійснено 30.08.2018). 08.01.2019 позивач звернувся до ТДзВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» із заявою про результати вирішення його заяви про здійснення виплати страхового відшкодування. У додатку до заяви ним було долучено нотаріально засвідчений переклад свідоцтва про реєстрацію пошкодженого ТЗ та копію постанови суду від 29.11.2018. Отже із вищевикладеного вбачається, що позивачем вчинені дії щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку та надані документи, визначені п. 35.2 ст. 35 ЗУ «Про виплати страхового відшкодування обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що із наданих страховій компанії документів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довіреності на іноземній мові) на підтвердження права користування та розпорядження автомобілем RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається, що позивач жодним чином не відноситься до транспортного засобу та не має права на отримання страхового відшкодування за ОСОБА_5 є необґрунтованими, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції відповідно до ст. 13 ЗУ «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.». Відповідно до ст. 15 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (ратифікована постановою ВР 04.02.1994), документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони. Також колегія суддів погоджується із тим, що позивач ОСОБА_1 даним дорученням підтвердив своє право на отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП. Долучені до апеляційної скарги переклади з польської мови на українську запиту від 28.01.2019 не приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції та не були предметом розгляду, при цьому скаржником у апеляційній скарзі не вказано причини не подання вказаних доказів до суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції дійшов відного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача страхового відшкодування та вірно взяв за належний доказ, висновок експертизи № 023/2022 від 1711.2022, наданий на виконання ухвали суду. Матеріали справи не містять доказів заперечень щодо висновку експертизи № 023/2022 від 17.11.2022 під час розгляду справи в суді першої інстанції. Отже, вказаний висновок експертизи не спростовано, клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи не надходило. Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Згідно із ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. За ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Тобто відповідальність страховика, передбачена п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки на момент звернення позивача із вказаним позовом до суду у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Також колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені. Враховуючи, що відповідачем рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому в цій частині оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Доводи скаржника, що судом безпідставно та необґрунтовано було стягнуто судові витрати за проведення експертизи, оскільки страховою компанією було виконано умови ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме направлено свого представника на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково на 41,28 %, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог щодо сплачених судових витрат, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи, пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування, стягнення неустойки, стягнення трьох відсотків річних, інфляційних та відшкодування моральної шкоди, у оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 17 травня 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко