Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/6292/19

13.10.21 22-ц/812/737/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/6292/19 Провадження № 22-ц/812/737/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д., за участю: представника позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача Бортник Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», подану в його інтересах адвокатом Бортник Лесею Вікторівною на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді - Сухаревич З.М. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и л а : У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» (надалі ПрАТ «Страхова Компанія «Уніка») про стягнення страхового відшкодування. Позов обґрунтовувала тим, що між нею та ПрАТ «Страхова Компанія «Уніка» укладено договір добровільного страхування «КАСКО», об`єктом якого є автомобіль Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 . 22 листопада 2017 року вказаний автомобіль було викрадено і позивач звернулась до відповідача із заявою 22 листопада 2017 року про виплату страхового відшкодування. Листом від 23 березня 2018 року страхова компанія «УНІКА» повідомила про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з тим, що автомобіль був затриманий та доставлений до спеціального майданчика при Центральному ВП ГУНП України в Миколаївській області. В ході проведення слідчих дій, серед яких було проведено судову експертизу, встановлено, що вказаний автомобіль має ознаки зміни окремих символів ідентифікаційного номера, розташованого на рамі автомобіля. 10 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до страхової компанії в якій просила вжити заходів щодо огляду автомобіля з метою визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля та виплатити страхове відшкодування у визначеному розмірі. Вказана заява була проігнорована. 28 вересня 2018 року представник позивачки повідомив заявою на офіційну електронну адресу відповідача про дату, час та місце проведення огляду автомобіля з метою встановлення розміру заподіяного збитку, яка також була проігнорована відповідачем. 03 жовтня 2018 року судовий експерт ОСОБА_3 на замовлення позивачки оглянув пошкодження автомобіля та 19 листопада 2018 року склав висновок, відповідно до якого розмір матеріального збитку складає 329 486,32 грн. Копія вказаного звіту була надана відповідачу, однак він не вжив заходів для виплати страхового відшкодування. Позивачка тричі зверталась до відповідача із заявами, а 23 травня 2019 року відповідач повідомив позивачку листом № 3094 про відмову у виплаті страхового відшкодування через невиконання умов договору добровільного страхування, а саме через неподання впродовж одного року заяви про виплату страхового відшкодування. Між тим, таке твердження спростовується листом відповідача від 23 березня 2018 року № 2174 в якому серед іншого страхова компанія зазначає про те, що позивачкою було подано повідомлення про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування за ризиком «незаконне заволодіння» та зазначив про те, що в разі виявлення пошкоджень, страхове відшкодування може бути виплачене за страховим ризиком «Дорожньо-транспортна пригода» або «незаконні дії третіх осіб». 04 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про перегляд відмови у виплаті страхового відшкодування з проханням перекваліфікувати подію у іншу (протиправні дії третіх осіб), однак ПрАТ «Страхова Компанія «УНІКА» повідомила про неможливість розглянути заяву через відсутність експертиз. В той же час страховиком не було вжито жодних заходів щодо встановлення обставин події та визначення розміру шкоди. Крім того, на момент написання первинної заяви місцезнаходження автомобіля було не відоме, а тому у страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за ризиком «незаконне заволодіння». В подальшому викрадений автомобіль був встановлений та затриманий, однак страхова компанія не вжила жодних заходів для встановлення розміру матеріальної шкоди, перегляду відмови у виплаті страхового відшкодування та навіть проігнорувала виклик на огляд автомобіля за замовленням за кошти позивачки. Посилаючись на викладене та на ст. ст. 626, 629, 979 ЦК України, умови Договору страхування, Закон України «Про страхування» позивачка просила суд стягнути з відповідача невиплачене страхове відшкодування в розмірі 329 486,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 54 487,24 грн., три відсотки річних у розмірі 16 113,00 грн. та 19 637,38 грн. пені. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_2 невиплачене страхове відшкодування в розмірі 329 486,32 грн., інфляційні витрати у сумі 36 567,11 грн., три відсотки річних у сумі 13 594,70 грн. та пеню у сумі 12 059,20 грн, а всього 391707,33 грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 протягом року двічі зверталась до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування, у задоволені яких було відмолено з різних причин та надавались рекомендації, які позивачка виконувала і надавала наступну заяву про виплату страхового відшкодування. На підтвердження матеріального збитку позивачкою було надано висновок експерта від 19 листопада 2018 року. Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування не перешкоджали страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком та визначення розміру збитків. Не погодившись із рішенням суду, представник ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», адвокат Бортник Л.В. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що, пошкодження рами транспортного засобу та необхідності її заміни не встановлено, а відшкодування вартості рами не є страховою виплатою та не підпадає під страхові ризики. Наданий позивачкою висновок не відповідає вимогам ст. 9, 102 ЦПК України, а тому не міг бути прийнятим судом як належний та допустимий доказ розміру заподіяних збитків. Розрахунок суми страхового відшкодування не відповідає умовам Договору. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши виділені матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає. Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 27 грудня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 015107/4610/0000011 (надалі Договір) та Додаткова угода та Доповнення до нього, об`єктом якого є автомобіль Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с.9-18, 105-106). Згідно з пунктом 3.1 Договору, страховими ризиками вважаються: 3.1.1. Незаконне заволодіння ТЗ («Незаконне заволодіння»); 3.1.2. Дорожньо-транспортна пригода, в т.ч. викид каменів чи інших твердих фракцій із-під коліс транспортну )»ДТП»); 3.1.3.Протиправні дії третіх осіб, за винятком «Незаконного заволодіння» («Протиправні дії третіх осіб»); 3.1.4. Стихійне лихо (повінь, буря, ураган, смерч, шторм, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід ґрунтових вод, сель, удар блискавки, осідання ґрунту, землетрус тощо) («Стихійне лихо»); 3.1.5. Пожежа, вибух або самозаймання («Пожежа»); 3.1.6. Самовільне падіння дерев, каміння або інших предметів; напад тварин, пошкодження ТЗ водою або іншими предметами або рідинами внаслідок аварії комунальних мереж; пошкодження ТЗ внаслідок потрапляння ТЗ під дорожнє покриття («Інші випадки»). Пунктом 7.1 Договору, визначено дії, які повинен вчинити страхувальник у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, зокрема протягом 1 (одного) року після настання страхового випадку надати Страховику всі документи (відповідно до розділу 10 цього Договору), необхідні для здійснення страхового відшкодування. Відповідно до п. 10.4 а), б) Договору, для отримання страхового відшкодування Страховику надаються такі документи: (з урахуванням положень розділу 13 Договору): заява про виплату страхового відшкодування, встановленого страховиком зразка та пояснення Страхувальника/Водія, в тому числі подані в електронному вигляді, включаючи написання електронного листа та електронну адресу Страховика; У разі настання страхових випадків за ризиками «Незаконне заволодіння» або «Протиправні дії третіх осіб»: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про початок досудового розслідування; постанова про закриття кримінального провадження, у випадку закриття провадження до дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування; копії матеріалів досудового розслідування на поточну дату за додатковою вимогою Страховик (Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протокол тощо) та/або процесуальні рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого, судді, суду. Крім того, відповідно до п. 35.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Пунктом 12.3. Договору передбачено, що Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше ніж у розмірі подвійної ставки НБУ за відповідний період. З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» невиконання умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкоджало страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом в кожному конкретному випадку (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 500/1286/17 від 29 липня 2020 року). Як встановлено, 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 подано заяву № 00243330 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про подію, що має ознаки страхового випадку - викрадення транспортного засобу. Разом із заявою подано технічний паспорт, посвідчення водія, пояснення, витяг з кримінального провадження № 12017150020005067 (т. 1 а.с. 107-113). Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 14 грудня 2017 року, автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, який було знайдено, було оглянуто представником ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та зазначено, що номер кузову не відповідає свідоцтву реєстрації ТЗ, пошкоджень кузова та салону не виявлено (т. 1 а.с.114-115) На підставі постанови СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області від 19 грудня 2017 року про призначення судової експертизи в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150020005067, експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гуляєвим А.С. 10 січня 2018 року складено висновок №143. Згідно вказаного висновку, на наданому на дослідження транспортному засобі ідентифікаційний номер шасі змінено шляхом перебивання окремих знаків ідентифікаційного номера шасі. Встановити первинний ідентифікаційний номер шасі можливо. Первинний номер читається як НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 45-51). 22 лютого 2018 року представником ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування на підставі п. 10.12 Договору добровільного страхування (т. 1 а.с.19). 28 лютого 2018 року слідчим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області було повідомлено ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», що 13 грудня 2017 року було виявлено та вилучено автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150 д.н. НОМЕР_1 та поміщено на спеціальний майданчик Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області. На даний час проводяться слідчі (розшукові) дії направлені на встановлення особи причетної до вчинення кримінального правопорушення. 23 березня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» листом № 2174 повідомила ОСОБА_2 про те, що слідчим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області повідомлено, що застрахований автомобіль виявлено та поміщено на спеціальний майданчик для проведення відповідних експертиз. Також зазначено, що відповідно до п. 3.2. Договору, Страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 Договору. На момент прийняття рішення обставини, які вказують на те, що страховий випадок відбувся, не встановлені, а факт понесення збитків не підтверджується наявними матеріалами справи. Виходячи з вищевикладеного, у Страховика відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування за заявою за ризиком «Незаконне заволодіння». Окрім цього, у вказаному листі роз`яснено, що у разі виявлення на транспортному засобі пошкоджень, страхове відшкодування може бути виплачено згідно заяви за ризиком «Дорожньо-транспортна пригода» або «протиправні дії третіх осіб» (т. 1 а.с.20-21). В подальшому, 10 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про здійснення розрахунку заподіяного збитку за фактом протиправних дій третіх осіб і здійснити виплату страхового відшкодування (т. 1 а.с.23). 18 травня 2018 року у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 04 квітня 2018 року щодо перегляду прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та класифікації події від 22 листопада 2017 року по ризику протиправні дії третіх осіб, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» повідомила, що Страховику не були надані копії проведених експертиз, тому Страхова компанія просить надати копії проведених експертиз, після чого Страховиком будуть повторно розглянуті матеріали справи та прийняте відповідне рішення (т. 1 а.с.22). 28 вересня 2018 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на адресу Страхової компанії надіслано заяву про забезпечення присутності представника Страховика 03 жовтня 2018 року о 10-00 год. на території Центрального відділу поліції міста Миколаєва при огляді застрахованого автомобіля з метою визначення матеріального збитку, заподіяного кримінальним правопорушенням власнику зазначеного автомобіля (т. 1 а.с.24). 03 жовтня 2018 року в присутності ОСОБА_2 та слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Осипова Д.О. було проведено огляд автомобіля Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 . 19 листопада 2018 року судовим експертом Федотовим Ф.В. складено висновок № 6321 відповідно до якого рама автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150 д.н. НОМЕР_1 , що зазнала механічного (розрізу) і термічного (зварювальні роботи) впливу підлягає заміні. Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля складає 281 810,33 грн., а вартість матеріальної шкоди - 329 486,34 грн. (т. 1 а.с. 25 - 44). 12 квітня 2019 року ОСОБА_2 на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» направлено заяву, в якій зазначено, що в ході розгляду скарги на дії страхової компанії їй стало відомо про те, що відсутня заява про страхове відшкодування, яку було подано поштою 10 травня 2018 року. З метою прискорення розгляду страхового відшкодування, повторно надсилає заяву на виплату страхового відшкодування від 10 травня 2018 року, висновок експерта № 6321 із зазначенням реквізитів (т. 1 а.с. 54-55). 23 травня 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» листом № 3094 повідомила ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на ст. ст. 516, 610 ЦК України, п. 11.1.6 Договору, а саме те, що в порушення умов Договору ОСОБА_2 впродовж встановленого терміну, 1 (одного) року, не було подано заяву про виплату страхового відшкодування з реквізитами, крім того, було роз`яснення порядок дублювання первинного ідентифікаційного номера транспортного засобу (т. 1 а.с. 56-57). Згідно положень статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відповідно до п. 11.1.6 Договору, підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання Страхувальником умов Договору. Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 , відповідач посилається на те, що впродовж встановленого терміну, 1 (одного) року, не було подано заяву про виплату страхового відшкодування з реквізитами. Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_2 протягом року двічі (22 листопада 2017 року та 10 травня 2018 року) зверталась до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування, у задоволенні яких відмовлялось з різних причин та надавались рекомендації, які позивач виконувала і подавала наступну заяву. Остання заява була подана 12 квітня 2019 року із зазначенням реквізитів. Отже, встановлене свідчить про те, що ОСОБА_2 умови Договору щодо своєчасного повідомлення Страховика та надання необхідних документів для виплати страхового відшкодування виконані належним чином. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова Страховика щодо сплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 є незаконною, а відтак страхове відшкодування підлягає стягненню зі Страхової компанії з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Разом з тим, визначаючи та стягуючи розмір страхового відшкодування у сумі 329 486,32 грн., визначений висновком експерта від 19 листопада 2018 року № 6320, інфляційні витрати у сумі 36 567,11 грн., три відсотки річних у сумі 13 594,70 грн. та пеню у сумі 12 059,20 грн. суд не звернув уваги на наступне. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. За правилами статей 12,81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилається на висновки авто товарознавчого дослідження №6321 від 19 листопада 2018 року та судової авто товарознавчої експертизи №7033 від 26 квітня 2021 року, наданий під час апеляційного розгляду, згідно яких рама автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2 ), внаслідок механічного впливу (розрізання), термічного впливу (заварювання), із зміною (перебиванням) знаків на рамі КТЗ підлягає заміні. В своєму висновку експерт-товарознавець керується висновком №143 від 10 січня 2018 року криміналістичної експертизи в якому встановлено, що при подальшому дослідженні номерного майданчика був виявлений зварювальний шов не характерний для заводу-виробника по контору номерного майданчика. Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на те, що у висновку №143 від 10 січня 2018 року експертом-криміналістом природу зварювального шву не досліджено та жодних висновків з цього приводу не зроблено. Для усунення розбіжностей щодо механізму утворення зварювального шву на номерному майданчику рами автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 та впливу наявних пошкоджень на цілісність рами вказаного автомобіля та можливість подальшої безпечної його експлуатації за клопотанням представника відповідача, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2021 року була призначена судова комплексна автотехнічна та автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів були поставлені питання: який механізм утворення зварювального шву на номерному майданчику рами автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 ; чи впливають виявлені пошкодження на рамі автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме перебивання окремих знаків ідентифікаційного номеру шасі, а також наявність зварювального шву на номерному майданчику на цілісність рами автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 та можливість подальшої безпечної експлуатації автомобіля; якщо так, то чи підлягає рама автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 заміні; яка вартість відновлювального ремонту пов`язаного із заміною рами автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 21 листопада 2017 року (т. 2 а.с.71-74). Згідно висновку експертів №21-355/356 судової трасологічної та судової автотехнічної експертизи від 09 вересня 2021 року та подальших виправлень технічної помилки, на сторін7, на маркувальному майданчику досліджуваного автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1 , встановлено наявність зварних швів навкруги маркування ідентифікаційного номеру по замкнутому контуру, які свідчать про наявність стикового зварного з`єднання, виконаного за допомогою електродугового зварювання в кустарних умовах, з подальшою механічною обробкою зварних швів з зовнішнього боку. Виявлені пошкодження на рамі автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме наявність зварювального шву на номерному майданчику прямо впливають на цілісність рами автомобіля, так як проводилося пряме втручання в її цілісність, шляхом вирізання окремого фрагменту та його подальшого вварювання. Для визначення можливості подальшої безпечної експлуатації автомобіля, потрібно проведення дослідження із залученням спеціалістів (інженерів) заводу виробника, так як норми безпеки прораховуються виробником для кожного автомобіля індивідуально. Наявні пошкодження та їх розташування свідчать про необхідність заміни рами автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 у відповідності до зазначених у дослідницькій частині факторів та вимог. Вартість відновлювального ремонту пов`язаного з заміною рами автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 21 листопада 2017 року складає - 294 250,64 грн. (т. 2 а.с. 94-101). У дослідницькій частини експертизи зазначено, що вартість відновлювального ремонту згідно калькуляції «Audanet»,при умові виконання вимог, які пред`являються заводом виробником до технології та якості робіт складає - 294 250,64 грн. - з них Сд= 276 995,69 грн., Ср=9524 грн., См=7730,95 грн. У поясненнях до ремонтної калькуляції зазначено, що перерахована ціна запчастини ціни + 20% ПДВ (т. 2 а.с. 100 зв). Отже, встановлене свідчить про те, рама автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 підлягає заміні про що свідчить категоричний висновок експертів. Разом з тим, відповідно до п. 9.3 Договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих ТЗ у результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов Договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку понесеного Страхувальником (Вигодонабувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в Договорі. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку. Згідно п. 4.1.2. Договору Страховик не відшкодовує збитки внаслідок втрати товарної вартості ТЗ та/або ДО. До того ж, у разі виплати страхового відшкодування шляхом готівкового переказу коштів або виплати не на СТО відповідно до умов п.10.6. та п.10.6.1. із суми страхового відшкодування вираховується ПДВ на вартість запасних частин. (п. 10.6.2.1. Договору). Таким чином, розмір страхового відшкодування, з урахуванням вимог Договору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 238 851,50 грн. ( 221 596,55 грн. ((276 995,69 грн. 20%)) + 9 524 грн. +7730,95 грн.). Що стосується розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також періоду за який підлягають нарахуванню то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пунктів 10.23., 10.24. Договору, рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається Страховиком протягом 10 робочих днів із дня надання всіх необхідних документів, страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів із дня прийняття Страховиком рішення про виплату страхового відшкодування (з урахуванням положень Договору). Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Як встановлено судом, із заявою про виплату у страхового відшкодування ОСОБА_2 зверталась до відповідача 22 листопада 2017 року у зв`язку з викраденням транспортного засобу та у виплаті за вказаним страховим випадком відповідачем було відмовлено у зв`язку із виявленням застрахованого автомобіля. Вдруге ОСОБА_2 звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням внаслідок протиправних дій третіх осіб 10 травня 2018 року, відтак починаючи з 91 дня після звернення із заявою - 09 серпня 2018 року у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. За такого, період нарахування пені інфляційних втрат та 3% річних з 09 серпня 2018 року до 08 липня 2019 року (день подання позову) та становить 334 дні. Отже, з урахуванням формул розрахунків розмір пені складає 7 953,75 грн. (238 851, 50 грн. х 0,01% х 334 дн.), 3% річних складають 6 556,97 грн. (238 851,50 грн. х 3% х 334 дн. : 365дн. : 100) та розмір інфляційних втрат становить 23 373,52 грн. (262 225,02 грн. 238 851,50 грн.). За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування у розмірі 238 851,50 грн., 7 953,75 грн. пені, 23 373,52 грн. - інфляційних втрат, 6 556,97 грн. три відсотки річних, а всього 276 735,74 грн. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для заміни рами належного ОСОБА_2 автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються висновками судових експертиз наявними в матеріалах справи. Посилання в апеляційній скарзі на неправомірне нарахування пені, інфляційних втрат та з% річних також не можуть бути прийняті до уваги з огляду на умови Договору страхування та висновки Верховного Суду. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростують висновків суду та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. У зв`язку із зміною рішення суду на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 66% (276 735,74 грн. : 419 714,94 грн.). За такого, розмір судового збору за подання позову та який підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 2 770,12 грн. ( 4 197,15 грн. х 66%), а за подання апеляційної скарги, який підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України становить 1997,70 грн. (5 875,60 грн. х 34%). З урахуванням часткового задоволення вимог, колегія не вбачає підстав для розподілу судових витрат, понесених сторонами на проведення судових експертиз пропорційно задоволеним вимогам 66% та 34%. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», подану в його інтересах адвокатом Бортник Лесею Вікторівною задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2021 року змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) страхове відшкодування у розмірі 238 851,50 грн., 7 953,75 грн. пені, 23 373,52 грн. - інфляційних втрат, 6 556,97 грн. три відсотки річних, а всього 276 735,74 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь держави судовий збір у розмірі 2 770,12 грн. Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1997,70 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року.