Постанова Київський апеляційний суд № 752/14059/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року м. Київ Справа №752/14059/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/1317/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Мазура Ю.Ю. 05 грудня 2024 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В Короткий зміст позовних вимог. У липні 2019 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 494649,22 грн - страхового відшкодування. У листопаді 2020 року позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 498927,78 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 26000 грн. У лютому 2021 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду (страхове відшкодування) з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені у розмірі 514976,95 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 26000 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 грудня 2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .. Відповідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 26 січня 2018 року у справі № 363/128/18 винуватцем вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було визнано водія транспортного засобу «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного водія транспортного засобу «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована відповідачем згідно з договором (полісом) № АК/7650927 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів. Відповідно до звіту про оцінку № 05/03/18 від 19 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та вартість матеріального збитку становить 498927,78 грн. Однак, відповідач сплатив лише частину страхового відшкодування в розмірі 4307,43 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року з урахуванням ухвали того ж суду від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «УНІКА» про відшкодування шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 402871,31 грн з урахуванням ПДВ. Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 індекс інфляції у розмірі 68911,42 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 13691, 53 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 34241,25 грн. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5153,49 грн. Рішення мотивоване тим, що 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» написав до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» заяву на виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи по дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 23 грудня 2017 року. Як наслідок з 01 квітня 2018 року у позивача виникло право вимоги щодо сплати завданої йому матеріальної шкоди. Судом зазначено, що розмір повного страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, становить 402 871,31 грн з урахуванням ПДВ, який є підтвердженою сумою завданої матеріальної шкоди за вирахуванням раніше сплачених страховиком 4 307,43 грн. Враховуючи, що у позивача з 01 квітня 2018 року виникло право вимоги щодо сплати завданої шкоди, а відповідач не виконав свого обов`язку по виплаті, суд стягнув також 3 % річних у сумі 34241,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 68911,42 грн (сума, з урахування ухвали суду про виправлення описки від 19 травня 2025 року), а також пеню в розмірі 13691,53 грн за невиплату суми недоплаченого відшкодування у межах передбаченого полісом № АК7650927 ліміту. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги. Не погодилось із зазначеним судовим рішенням ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», представником товариства подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на незаконність, необґрунтованість рішення суду, у зв`язку з неповним дослідженням обставин справи, та їх неправильною оцінкою. Представник відповідача вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення взяв до уваги Висновок експертів від 13 грудня 2023 року, проте суд не надав жодної оцінки та не вказав мотивів відхилення ще одного доказу поданого відповідачем, а саме Висновку транспортного трасологічного дослідження №260 від 06 листопада 2018 року, відповідно до якого з технічної точки хору, пояснення заявника про механізм утворення пошкоджень «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , як наслідків контакту з автомобілем «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , не підтверджуються відповідністю форми, розміру і розташування слідів на автомобілях, а також механізми їх утворення, що вказує на технічну неспроможність свідчень заявника. В свою чергу висновок від 13 грудня 2023 року за результатами проведення судової комплексної транспортно-трасологічного та автотоварознавчої експертизи, проведеної КНДІСЕ, суперечить іншим даним, зокрема, фотографіям пошкоджень транспортних засобів, та висновку транспортного трасологічного дослідження № 260 від 06 листопада 2018 року. Отже, відповідач наполягає на тому, що позивачем та третьою особою було свідомо надано неправдиву інформацію про обставини випадку та механізму отримання пошкоджень автомобілів та страховика. Представник також зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги стягнув 402871 грн з урахуванням ПДВ, разом з тим, відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Доказів здійсненого ремонту транспортного засобу матеріали справи не містять. Крім того, відповідно до Висновку експертів від 13 грудня 2023 року до складу матеріального збитку експертом включено втрату товарної вартості на суму 27575,34 грн, однак втрата товарної вартості не може бути покладена на страховика, а відшкодовується за загальною практикою винною особою. Тому стягнення із страховика коштів з урахуванням суми втрата товарної вартості та ПДВ представник вважає неправомірним. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Процесуальні дії учасників справи на стадії апеляційного перегляду. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представник відповідача в судовому засідання 18 березня 2026 року підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Після оголошення перерви в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила. А тому колегія суддів вважала за можливе завершити розгляд справи у відсутність сторони відповідача. Позивач неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи апеляційним судом, проте в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомляв. А тому колегія суддів вважала , що його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Фактичні обставини справи. 23 грудня 2017 року о 20 год. 50 хв. в Київській обл., м. Вишгород по вул. Ватутіна, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху (до прилеглої території), не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Вказані обставини встановлені постановою Вишгородського районного суду Київської області від 26 січня 2018 року у справі № 363/128/18, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. (т.1 а.с.10) Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована відповідачем згідно з договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № АК/7650927 від 09 жовтня 2017 року. Відповідно до вказаного полісу: строк дії договору з 09 жовтня 2017 року по 08 жовтня 2018 року; страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн; розмір франшизи становить 0,00 грн. (т.1 а.с.11,48) Крім того між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 08 жовтня 2017 року був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 030147/4409/1000296, за умовами якого строк дії договору з 09 жовтня 2017 року по 08 жовтня 2018 року; страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 500 000 грн; розмір франшизи становить 0,00 грн (т.1 а.с.12,50) В умовах страхування до Договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі визначено, що предметом договору є майнові права страхувальника, які не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок ДТП, що сталась за участю ТЗ. У п. 4.6. вказано, що договором встановлена безумовна франшиза за шкоду, майну заподіяну третім особам у розмірі 100 000 грн. Положеннями п.4.7 визначено, що при настанні страхового випадку розрахунок страхового відшкодування проводиться в межах відповідного ліміту відповідальності , зважаючи на характер пошкоджень, із застосуванням відповідного розміру франшизи до відповідної суми збитку (збиток майну третіх осіб/ збиток життю, здоров`ю третіх осіб). При цьому ліміт відповідальності за шкоду нанесену майну третіх осіб може бути використано при виплаті страхового відшкодування виключно по випадкам нанесення шкоди майну третіх осіб. В разі настання страхового випадку виплата страхового відшкодування проводиться відповідно до Договору та/або Умов із застосуванням норм п.4.6. та 4.7. Умов щодо розміру франшизи за шкоду заподіяну майну третім особам окрім випадків, коли розмір франшизи більший або менший за розмір ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - ОСЦПВВНТЗ), що діяв на момент настання страхового випадку.(п. 4.7.1 Умов). У п. 4.7.2. вказано, що в разі якщо виявиться, що розмір ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб за договором ОСЦПВВНТЗ, що діяв на момент настання страхового випадку більший ніж розмір франшизи, що зазначений у п.4.6 Умов сторони дійшли згоди щодо збільшення франшизи до розміру ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третім особам за договором ОСЦПВВНТЗ, що діяв на момент настання страхового випадку. У п. 4.7.3. вказано, що в разі якщо виявиться, що розмір ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб за договором ОСЦПВВНТЗ, що діяв на момент настання страхового випадку менший ніж розмір франшизи, що зазначений у п.4.6 Умов сторони дійшли згоди щодо зменшення франшизи до розміру ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третім особам за договором ОСЦПВВНТЗ, що діяв на момент настання страхового випадку. У п. 5.2. Умов вказано, що страховому відшкодуванню не підлягають шкода пов`язана із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Згідно з п. 9.4 Умов розмір страхового відшкодування визначається, виходячи з фактичного розміру збитків/шкоди, заподіяних ТЗ в результаті страхового випадку, та розрахованих відповідно до Договору та/або Умов. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків/шкоди, понесених потерпілою особою та розміру страхової суми, зазначеної в договорі. Розмір страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку. Відповідно до п.10.2.1 Умов якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. ОСОБА_1 28 грудня 2017 року звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» з: повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду; заявою про виплату матеріального збитку; заявою-повідомленням про проведення 11 січня 2018 року незалежної автотоварознавчої експертизи; заявою-повідомленням про реквізити для виплати страхового відшкодування. (т.1 а.с. 8, 9, 55-57) Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу № 05/03/18 від 19 березня 2018 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 (суб`єкт оціночної діяльності) на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, якого він зазнав, як власник транспортного засобу «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 складає 498 927,78 грн з ПДВ та 402 440,18 грн без ПДВ. (т.1 а.с. 13-20) У висновку інженерно-транспортного дослідження № 1475-18-ТТ від 27 березня 2018 року, складеного на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА», ТОВ «Асистуюча компанія «Украавтоекспертиза» в особі спеціаліста Владимирова Ю.В. вказано, що з технічної точки зору, пояснення заявника про механізм утворення всього обсягу пошкоджень Lexus LS460 рег.номер НОМЕР_2 як наслідків контакту з автомобілем Opel Vivaro рег. номер НОМЕР_1 , в обсязі наданої слідової інформації не підтверджується відповідністю форми, розмірів і розташуванням слідів на автомобілях, а також механізмами їх утворення, що свідчить про технічну неспроможність заявленої версії в цілому. При заявленому випадку існувала можливість відносно легкого контакту між пошкодженими ділянками автомобілів з утворенням поверхневих слідів на лакофарбному покритті задніх дверей Lexus LS460 рег.номер НОМЕР_2 . (а.с. 21-25, 66-76) Міністерство юстиції України у листі від 15 серпня 2018 року повідомило ОСОБА_1 про те, що ЦЕКК кваліфікаційні свідоцтва № НОМЕР_3 від 08 квітня 1999 року, № 4530 від 15 листопада 2000 року, № 6006 від 25 квітня 2003 року ОСОБА_5 не видавалися. (т.1 а.с. 26-27) Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України на запит ОСОБА_1 повідомив, що кваліфікаційні свідоцтва № 3532 від 08 квітня 1999 року, № 4530 від 15 листопада 2000 року, № 6006 від 25 квітня 2003 року ОСОБА_5 , станом на момент виконання Висновку (інженерно-транспортного дослідження) № 1475-18-ТТ від 27 березня 2018 року не діяли та ОСОБА_5 в Експертній службі МВС не працює. (т.1 а.с 186) У актуалізованому звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №24С/01/18 від 05 квітня 2018 року, складеного СПД ОСОБА_6 на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА», у п. 4 визначена вартість пофарбування дверей задніх правих на автомобілі «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 4 278,56 грн. (т.1 а.с. 78-87) На підставі цих даних ПрАТ «СК «УНІКА» 06 квітня 2018 року було складено страховий акт, в якому за висновком комісії вказана подія кваліфікована як страховий випадок та визначено страхове відшкодування у розмірі 4 278,56 грн. (т.1 а.с.115) Листом ПрАТ «СК «УНІКА» №00246591 від 10 квітня 2018 року повідомило ОСОБА_1 , що сума страхового відшкодування та розмір пені становить 4314,42 грн та буде перерахована на реквізитами вказаними в заяві, в термін передбачений чинним законодавством. (т.1 а.с. 113) Окрім цього ПрАТ «СК «УНІКА» листом №00255394 від 10 квітня 2018 року на заяву ОСОБА_1 від 28 грудня 2017 року повідомлено, що згідно висновку № 1475-18-ТТ від 27 березня 2018 року відсутні підстави для виплати страхового відшкодування. (т.1 а.с.114) Позивачем було замовлено у судового експерта Гори І.В. висновок № 96 від 29 червня 2018 року експертне дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 та «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якого пошкодження зафіксовані на транспортних засобах «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 та «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок описаного механізму пригоди та при обставинах вказаних водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що сталась 23 грудня 2017 року в м. Вишгород по вул. Ватутіна могли утворитись в результаті їх взаємного контакту, так як їх пошкодження співпадають за загальними ознаками, висотою, локалізацією, характером утворення, напрямком дії деформуючих зусиль також відповідають кінцевому положенні транспортних засобів зафіксованих в схемі наслідків дорожньо-транспортної пригоди від 23 грудня 2017 року. Свідчення ОСОБА_1 , про те, що автомобіль «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 отримав заявлені пошкодження у вказаному їм місці і при викладених їм обставинах, тобто 23 грудня 2017 року в м. Вишгород по вул. Ватутіна при зіткненні з автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 є технічно спроможні. (т.1. а.с. 30-35) У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року до ПрАТ «СК «УНІКА» про перегляд прийнятого рішення, останнє листом вих. № 8858 від 20 листопада 2018 року повідомило, що матеріали справи № 00246591 були повторно розглянуто та залишено попереднє рішення без змін. (т.1 а.с. 187) Згідно висновку транспортно-трасологічного дослідження № 260 від 06 листопада 2018 року зробленого за матеріалами справи ПрАТ «СК «УНІКА» № 00226591, судовий експерт Кирієнко В.Г. виходячи з наданих вихідних даних, з технічної точки зору, пояснення заявника про механізм утворення пошкоджень Lexus LS460 д.н.з. НОМЕР_2 як наслідків контакту з автомобілем Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_1 не підтверджується відповідністю форми, розмірів і розташування слідів на автомобілях, а також механізмами їх утворень, що вказує на технічну неспроможність свідчення заявника. (т.1. а.с. 105-110) Окрім цього на замовлення позивача експертом Горою І.В. 25 березня 2020 року зроблено висновок, який тотожний з висновком № 96 зробленим цим же експертом 29 червня 2018 року. (т.1 а.с. 195-204) Згідно висновку експертів № 22840/23-52/22841/23-54 від 13 грудня 2023 року за результатами проведення судової комплексної транспортно-трасологічної та автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 752/14059/19, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) пояснення ОСОБА_1 про те, що автомобіль «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 отримав заявлені пошкодження в результаті взаємодії з автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 не позбавлені технічної спроможності. Пошкодження, зафіксовані на автомобілях «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 та «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 могли утворитись внаслідок описаного механізму ДТП та при обставинах, вказаних водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23 грудня 2017 року станом на момент завдання шкоди, складає 402 871,31 грн. В мотивувальній частині експертами вказано на те, що ринкова вартість автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 1 830 731,14 грн. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових становить 375 295, 97 грн, при цьому коефіцієнт фізичного зносу становить 0,0. Втрата товарного вигляду визначена в розмірі 275 75,34 грн. Вказано, що сума 402 871,31 грн визначена з урахуванням ПДВ на замінюванні складові частини та матеріали, а факт включення або не включення ПДВ до суми вартості робіт залежить від форми оподаткування суб`єктів господарської діяльності, які надають послуги з проведення ремонту транспортного засобу. (т.3 а.с. 21-39) Застосовані норми права. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору В порядку ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За ч.1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 6 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Одним із видів страхування визначено страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (п. 12 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)). Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно з п.п. 2.3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик зобов`язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; В порядку визначеному ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Частиною 3 ст. 25 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи. Положеннями ст. 45 Закону України «Про страхування», 1996 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що спори, пов`язані із страхуванням, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України. В порядку визначеному ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно зі ст. 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до положень п. 32.6 ст 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Згідно ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц). Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ч.ч.1-3 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з ч.ч.6,7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків В порядку визначеному ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 552/2179/1 вказано на те, що недотримання судом апеляційної інстанції приписів статті 102 ЦПК України щодо перевірки попередження експерта про кримінальну відповідальність не є формальним порушенням процесуального закону, оскільки цивільне процесуальне законодавство визначає таке попередження обов`язковою умовою, яка свідчить про належність чи неналежність висновку експерта як доказу. Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд З наведених обставин справи вбачається, що 23 грудня 2017 року о 20 год. 50 хв. в м. Вишгород по вул. Ватутіна, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем під час зміни напрямку руху (до прилеглої території), не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина водія ОСОБА_2 встановлені постановою Вишгородського районного суду Київської області від 26 січня 2018 року у справі № 363/128/18, яка набрали законної сили і ,відповідно, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена ця постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована відповідачем ПАТ «СК «УНІКА» за договорами обов`язкового та добровільного страхування, страховий ліміт був визначений сторонами у договорі добровільного страхування у сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень. Позивачем були вчинені належні дії для отримання виплати страхового відшкодування, що не заперечується стороною відповідача. Відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування. Тобто факт настання страхового випадку сторонами не оспорюється. Здійснюючи страхову виплату відповідач виходив з того, що за висновками спеціалістів механізм утворення всього обсягу пошкоджень автомобіля позивача, як наслідків контакту із застрахованим автомобілем «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , в обсязі наданої слідової інформації не підтверджується відповідністю форми, розмірів і розташуванням слідів на автомобілях, а також механізмами їх утворення, що свідчить про технічну неспроможність заявленої версії в цілому. Стороною позивача були надані висновки спеціалістів, які спростовують вказану позицію відповідача. Таким чином між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування. На стадії розгляду справи судом першої інстанції була проведена судова комплексної транспортно-трасологічної та автотоварознавчої експертизи , за висновками якої пояснення ОСОБА_1 про те, що автомобіль «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 отримав заявлені пошкодження в результаті взаємодії з автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 не позбавлені технічної спроможності. Пошкодження, зафіксовані на автомобілях «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 та «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 могли утворитись внаслідок описаного механізму ДТП та при обставинах, вказаних водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оцінюючи наявні в матеріалах справи висновки спеціалістів та висновок комплексної транспортно-трасологічної та автотоварознавчої експертизи, колегія суддів вважає, що саме останній був здійснений на підставі дослідження всіх обставин справи, є висновком незалежної експертизи, дослідження проведено експертами, фахівцями у відповідній галузі, а також цей висновок відповідає всім вимогам процесуального закону щодо форми і змісту. Доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність прийняття до уваги саме поданих ними висновків спеціалістів, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані висновки спеціалістів не відповідають вимогам процесуального закону, зокрема, не містять даних прообізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому не є належними та допустимими доказами у справі. Доказів на спростуванням висновків судової експертизи стороною відповідача суду представлено не було, як не було заявлено про необхідність призначення повторної експертизи. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив висновки надані стороною відповідача, натомість встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Отже враховуючи, що обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені судовим рішенням, а також підтверджені експертним дослідженням, колегія суддів приходить до висновку, що пошкодження транспортного засобу, належного позивачу, були отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 23 грудня 2017 року, за участю застрахованого у відповідача транспортного засобу, що зумовлює обов`язок останнього по здійсненню позивачу страхового відшкодування. За висновком судова комплексної транспортно-трасологічної та автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, завданого позивачу станом на момент завдання шкоди, складає 402871,31 грн. І саме ця сума визначена судом першої інстанції, як сума невиплаченого позивачу страхового відшкодування. Апеляційний суд враховує, що обов`язки відповідача по здійсненню страхового відшкодування обумовлені, як договором обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, такі договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сума франшизи визначена договором добровільного страхування, дорівнює сумі страхового ліміту за договором обов`язкового страхування, яким франшиза не визначена. Таким чином, виходячи із визначених договорами сум страхових лімітів, збиток завданий позивачу входить в межі відповідальності відповідача. Разом з тим, з висновку вбачається, що вказана сума розрахована з урахуванням втрати товарної вартості та з урахуванням податку на додану вартість. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових визначена експертами в розмірі 375 295, 97 грн. Виходячи з норм чинного законодавства та умов договору, якщо відшкодування здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, страхова компанія має обов`язок по відшкодовуванню витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, при цьому сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, а саме на 20 відсотків. Таким чином, сума що підлягає до стягнення становить 300 236,78 грн. А отже доводи апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом першої інстанції положень чинного законодавства щодо зменшення суми відшкодування на суму втрата товарної вартості та суми податку на додану вартість слід визнати такими, що знайшли своє підтвердження. Таким чином рішення відповідача, оформлене страховим актом № 00246591 від 06 квітня 2018 року, про здійснення позивача страхової виплати у розмірі 4278,56 грн не можна визнати законним і обґрунтованим і таке рішення є таким, що порушує права позивача. В матеріалах справи відсутні дані про здійснення відповідачем виплати вказаної суми, проте у позовній заяві та інших заявах позивач визначав суму позову за відрахуванням цієї суми, що вказує на визнання обставини її виплати. А тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність здійснення відрахування цієї суми від визначеної вище суми належного страхового відшкодування, тобто сума страхового відшкодування становить 295 958,22 грн. В заяві про збільшення позовних вимог від 15 лютого 2021 року позовом позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені в порядку визначеному ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 2004 року, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування. Позивачем був визначений період нарахування пені з 11 лютого 2020 року по 11 лютого 2021 року, тобто в межах річного строку, а тому суд діючи в межах принципу диспозитивної, здійснює нарахування пені саме за вказаний період. Базовою величиною для розрахунку пені позивачем визначена сума 95692,57 грн, тобто сума за договором обов`язкового страхування за відрахуванням суми здійсненого страхового відшкодування . Сума пені за вказаний період становить 13691,53 грн. Таким чином, діючи в межах принципу диспозитивності, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлена в заяві про збільшення позовних вимог від 15 лютого 2021 року до стягнення сума пені в розмірі 13691,53 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В порядку визначеному ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Усталена судова практика вказує на те, що положення ці положення цивільного законодавства розповсюджуються на всі правовідносини що стосуються грошових зобов`язань. Враховуючи встановлені обставини прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, у нього виникає і обов`язок по виплаті інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Період нарахування становить період визначений позивачем в заяві про збільшення позовних вимог від 15 лютого 2021 року, а саме з травня 2018 року по лютий 2021 року. Проте базовою величиною нарахування має бути визначена сума страхового відшкодування в розмірі 295 958,22 грн. Виходячи з цього сума інфляційних втрат становить 51 304,74 грн, а сума трьох відсотків річних становить 25 225,37 грн, що не перевищує сум заявлених у заяві про збільшення позовних вимог від 15 лютого 2021 року та сум визначених судом першої інстанції. А отже визначені судом першої інстанції суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних розраховані невірно, так як в основу розрахунків покладена інша базова величина у вигляді іншої суми невиплаченого страхового відшкодування. При цьому слід звернути увагу на те, що ухвалою суду першої інстанції про виправлення описки 19 травня 2025 року була змінена сума інфляційних втрат з суми в 3219,52 грн на суму 68911,42 грн, що по суті є зміною суті ухваленого рішення, що не допускається в порядку виправлення описки, мотиви та розрахунки наведені в оскаржуваному рішенні не відповідають сумам наведеним в резолютивній частині рішення, а в ухвалі про виправлення описки взагалі відсутні. Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не можна визнати законним і обґрунтованим. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження часткового, зокрема в частині щодо визначення розміру страхового відшкодування належного до стягнення позивача, в цій частині судом допущено неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права. Вказане у свою чергу має наслідком неправильне визначення судом першої інстанції сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково. Розподіл судових витрат. В порядку визначеному ч. 1 ст. 382, ч.13 ст. 141 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями ст. 10 ст. 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При розгляді вказаної справи позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог в розмірі 4946,49 грн та 207 грн (т.1 а.с.4, 226) Позовні вимоги були заявлені на суму 514 976,95 грн, а задоволені на суму 386 179,86 грн, тобто задоволено 75 відсотків заявлених позовних вимог. А отже сума компенсації позивачеві понесених ним витрат по сплаті судового збору за рахунок відповідача має становити також 75 відсотків, що становить суму 3865,12 грн. Відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою був сплачений судовий збір у розмірі 6184,18 грн (т.3 а.с.199) Вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають до задоволення частково, а саме розмір задоволених вимог апеляційної скарги становить 25 відсотків. А отже сума компенсації відповідачеві понесених ним витрат по сплаті судового збору за рахунок позивача має становити 25 відсотків, що становить суму 1546,05 грн. Таким чином різниця між вказаними сумами, що становить 2 319,08 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У заяві про збільшення позовних вимог від 15 лютого 2021 року позивач просив про стягнення з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 26 000 грн (т.1 а.с.225) Матеріали справи містять копію договору про надання правової (правничої) допомоги, укладений між ОСОБА_1 та АО «Лінкольн» 29 липня 2020 року, у п. 4 якого визначено, що у разі набрання законної сили судовим рішення, яким позовні вимоги клієнта ( ОСОБА_1 ) будуть задоволені повністю або частково, клієнт ( ОСОБА_1 ) сплачує Об`єднанню 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень. (т.1 а.с.205-206) Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав на відсутність належних та допустимих доказів здійснення оплати позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 вказано, що межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Вирішуючи питання щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду про відсутність оплати таких послуг, оскільки вказане не відповідає вже усталеній судовій практиці. Разом з тим рішення суду першої інстанції оскаржено стороною відповідача і його апеляційна скарга не містить доводів щодо вирішення питання про компенсацію витрат позивача на правову допомогу. Позивач правом на оскарження рішення суду, зокрема в частині вирішення питання компенсації витрат на правову допомогу, не скористався. В суді апеляційної інстанції сторони у справі, зокрема в особі представників, участі не приймали. А тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для компенсації позивачеві суми понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції. В суді апеляційної інстанції про такі витрати стороною позивача заявлено не було. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргуприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 295 958,22 гривень, суму пені в розмірі 13 691,53 гривень, суму інфляційних втрат в розмірі 51 304,74 гривень, суму трьох відсотків річних в розмірі 25 225,37 гривень, що становить загальну суму 386 179 (триста вісімдесят шість тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 86 копійок. В задоволені інших позовних вимог - відмовити. Стягнути приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»а на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 319,08 грн. Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд 6 літ. В) Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук