Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 378/124/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 378/124/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Гуртовенко Р.В. ПОСТАНОВА Іменем України 16 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24.02.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Рогачова Анатолія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6501093 від 04.02.2023, винесену інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Рогачовим А.В. про притягнення ОСОБА_1 за частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а закрити за відсутністю складу правопорушення. Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 24.02.2023 позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.02.2023 відносно позивача інспектором роти № 2 батальйону с. Чайки УПП в Київській області лейтенантом поліції Рогачовим А.В. винесено постанову серія ЕАС №6501093 про визнання винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частини першої статті 121-3 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн. за керування транспортним засобом марки "VOLKSWAGEN PASSAT FNW33MM" в с. Чайки по вулиці Печерська, 2А з ознаками ДТП, та закріпленими номерними знаками НОМЕР_1 , які не належать даному транспортному засобу. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачами не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото, відеофіксація зазначеного порушення відсутні, а надані докази не підтверджують факт правопорушення. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша і друга статті 121-3 . Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття статті 121-3 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема статті 268 КУпАП), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. У подібних правовідносинах таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 по справі №607/5933/16-а. Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП. Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Заборона водію керувати транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу, закріплена у підпункті «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Таким чином, порушення учасником дорожнього руху вимог підпункту «в» пункту 2.9 ПДР тягне за собою відповідальність, передбачену частиною першою статті 121-3 КУпАП. Так, згідно пункту 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN PASSAT FNW33MM», яким керував позивач, була закріплена табличка номерного знаку зеленого кольору - НОМЕР_2 . Ограновуючи правомірність встановлення цієї таблички у якості номерного знака, позивач та суд першої інстанції посилалися на Інструкцію про тимчасовий порядок видачі та обліку спеціальних тимчасових номерних знаків зеленого кольору на транспортні засоби, які використовуються в зоні проведення антитерористичної операції підрозділами служби поліції особливого призначення, волонтерськими організаціями та збройними силами затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 46/3-982 від 16.05.2015. Проте, колегія суддів суду апеляційної інстанції на тому, що ні така інструкція, ні вказаний наказ Міністерства внутрішніх справ України не існують. У свою чергу, позивачем був долучений до матеріалів справи наказ «про тимчасовий порядок видачі та обліку спеціальних тимчасових номерних знаків зеленого кольору на транспортні засоби, які використовуються в зоні проведення антитерористичної операції підрозділами служби поліції особливого призначення, волонтерськими організаціями та збройними силами», який містить особистий підпис ОСОБА_2 та печатку ГО «Спілка ветеранів східного фронту». Перша сторінка вказаного наказу містить відмітку про його затвердження наказом Міністерства внутрішніх справ України № 46/3-982 від 16.05.2015. З метою встановлення достовірності вказаного документа, судом апеляційної станції витребувано відповідні відомості у Міністерства внутрішніх справ України, яке листом від 14.07.2023 №12/6-531 повідомило про те, що наказ № 46/3-982 від 16.05.2015 не видавався та не обліковувався. Також Міністерство внутрішніх справ України у вказаному листі повідомило про те, що вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 №166 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за №353/35975, затверджені. Зазначеними вимогами та єдиними зразками не передбачені спеціальні тимчасові номерні знаки зеленого кольору на транспортні засоби, які використовуються в зоні проведення антитерористичної операції на території України, підрозділами служби поліції особливого призначення, волонтерськими організаціями та Збройними Силами України. Відтак, наданий позивачем та прийнятий судом першої інстанції документ, а саме наказ «про тимчасовий порядок видачі та обліку спеціальних тимчасових номерних знаків зеленого кольору на транспортні засоби, які використовуються в зоні проведення антитерористичної операції підрозділами служби поліції особливого призначення, волонтерськими організаціями та збройними силами», містить недостовірну інформацію та не є допустим доказом у даній справі. У свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що документи, прийняті громадськими чи іншими приватними недержавними організаціями не є документами нормативного характеру. Вказані організації не наділені повноваженнями визначати вимоги та затверджувати номерні знаки транспортних засобів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції підтримує позицію відповідача про те, що на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN PASSAT FNW33MM», яким керував позивач, була закріплена табличка номерного знаку невстановленої форми, яка не належить цьому транспортному засобу. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення. Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24.02.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Рогачова Анатолія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких