Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 761/18006/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/18006/19 Суддя першої інстанції: Піхур О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Бабенка К.А. та Василенка Я.М., за участю секретаря - Денисюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Пуценка Максима В`ячеславовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року, яке проголошене о 16 год. 27 хв., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Пуценка Максима В`ячеславовича про скасування постанови, ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Пуценка М.В. (далі - інспектор) серії ЕАВ № 1062631 від 12 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, інспектор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також не отримав копію адміністративного позову, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву. Також інспектор зазначає, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, у зв`язку з чим був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності. Відзив на апеляційну скаргу інспектора від Волкова П.О. не надходив. Разом з тим, представник позивача направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у якому зазначила, що не була своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу, а наданий судом строк для підготовки відзиву на апеляційну скаргу є недостатнім для збирання доказів на підтвердження своїх доводів. Також представник позивача повідомила про те, що не має можливості прибути до суду у зв`язку із перебуванням у судовому засіданні в іншій справі. Під час судового засідання Волков П.О. підтримав зазначене клопотання та просив суд його задовольнити. Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. У відповідності до ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Положеннями ч. 2 ст. 269 КАС України передбачено, що копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні. За змістом ст. 18 КАС України реєстрація офіційної електронної адреси можлива виключно в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Разом з тим, пп. 15 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачає, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. На час апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 . Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує, у зв`язку з чим офіційна електронна адреса у сторін відсутня. За таких обставин судом були використані інші, передбачені ч. 1 ст. 268 та ч. 2 ст. 269 КАС України, способи повідомлення ОСОБА_1 та його представника Аваєвої Н.В. про дату, час та місце розгляду справи, а також направлення копії апеляційної скарги. Так, у п. 8.2 договору про надання правової допомоги № 05/07 від 22 травня 2019 року зазначені засоби зв`язку з адвокатом - адреса електронної пошти та номер телефону. У заяві про видачу виконавчого листа від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 також зазначив власну електронну адресу та номер телефону. Повістка-повідомлення, ухвала про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга були направлені ОСОБА_1 та його представнику Аваєвій Н.В. на електронні пошти, що були зазначені у договорі про надання правової допомоги та заяві про видачу виконавчого листа. Додатково адвокату Аваєвій Н.В. було передано телефонограму, у якій повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, а також повідомлено про направлення документів на її електронну адресу. Відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Отже, позивач та його представник вважаються повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення їм судової повістки з додатками на їхні електронні адреси. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 126 КАС України якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. З урахуванням адреси проживання ОСОБА_1 та адреси місця роботи його адвоката, повістка-повідомлення була вручена таким особам у строк, достатній для прибуття до суду. Отже, доводи представника позивача, викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи щодо неналежного повідомлення про апеляційний розгляд справи, не знайшли свого підтвердження. Разом з тим, враховуючи, що представник позивача Аваєва Н.В. перебуває у судових засіданнях в інших справах, призначених на 09 год. 30 хв., 12 год. 00 хв. та 12 год. 30 хв., а позивач наполягав на врученні йому засвідченої копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з додатками, у судовому засіданні було оголошено перерву до 10 січня 2020 року до 16 год. 45 хв., вручено ОСОБА_1 копії відповідних документів та надано матеріали справи для ознайомлення. Представник позивача 10 січня 2020 року подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі № 543/775/17. У подальшому позивач подав заяву про залишення зазначеного клопотання без розгляду, а також про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом передачі телефонограми та направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Разом з тим у судове засідання прибув Орлов О.С. , який зазначив, що є представником інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Пуценка М.В. На підтвердження своїх повноважень Орлов О.С. надав довіреність від 09 грудня 2019 року № 21059/41/40/01-2019, яка підписана начальником Департаменту патрульної поліції Жуковим Є.О. Під час судового засідання Орлов О.С . пояснив, що не є адвокатом, однак має право бути представником відповідача у цій справі. У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Згідно з пп. 11 п. 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 57 КАС України також передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Поняття адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) визначене у п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України. Згідно з вказаною нормою права такою справою є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Отже, обов`язковою умовою віднесення справи до категорії справ незначної складності (малозначних справ) є відсутність необхідності проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання. Разом з тим, за змістом ст.ст. 268, 271, 286 КАС України справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності підлягають розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час та місце його проведення. Зазначена обставина виключає можливість віднесення справи за позовом ОСОБА_1 до категорії малозначних справ (справ незначеної складності). Відтак, представником інспектора за довіреністю з 01 січня 2020 року може бути виключно адвокат. Враховуючи, що Орлов О.С. не є адвокатом, колегія суддів ухвалою суду від 10 січня 2020 року, що занесена до протоколу судового засідання, відмовила у допуску зазначеної особи до участі у справі в якості представника відповідача. З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу інспектора задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року - скасувати і змінити у частині виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою інспектора серії ЕАВ № 1062631 від 12 квітня 2019 року на ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 255 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно з постановою серії ЕАВ № 1062631 від 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 12 квітня 2019 року о 17 год. 22 хв. на а/д М06 Київ-Чоп, 19 км, керуючи автомобілем HYUNDAY, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожньої розмітки 1.2 «Широка суцільна лінія» та рухався по узбіччю, чим порушив вимоги п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Положеннями п. 8.5.1 Правил дорожнього руху передбачено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Відповідно до розділу 1 «Горизонтальна розмітка» п. 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху горизонтальна 1.2 (широка суцільна лінія) позначає край проїзної частини на автомагістралях або межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. У місцях, де на смугу маршрутних транспортних засобів дозволено заїзд іншим транспортним засобам, ця лінія може бути переривчастою. Лінію 1.2 дозволяється перетинати в разі вимушеної зупинки, якщо цією лінією позначено край проїзної частини, суміжний з узбіччям. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог, зокрема дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів фактичного вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також суд першої інстанції зазначив, що постанова інспектора не містить запису про роз`яснення ОСОБА_1 його прав та строків оскарження прийнятого рішення. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Разом з апеляційною скаргою інспектор на підтвердження фактичного вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення надав диск із відеозаписам з нагрудної камери. Вирішуючи питання про можливість прийняття вказаного доказу, колегія суддів враховує, що відповідно до абз. 1 п. 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Проте у п. 9 постанови серії ЕАВ № 1062631 від 12 квітня 2019 року зазначено про відсутність додатків до неї. Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої відповідачем не виконано. У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі міститься посилання також на те, що інспектор не отримував копію адміністративного позову, не був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та не мав можливості подати відзив на позовну заяву і докази на підтвердження правомірності постанови серії ЕАВ № 1062631 від 12 квітня 2019 року. У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що інспектор був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик до суду. До зазначеної повістки були додані копія ухвали від 14 травня 2019 року та позовної заяви. Фактичне отримання відповідачем такої повстки підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення підтверджує, що судову повістку про виклик у судове засідання на 12 серпня 2019 року було вручено адресату 25 липня 2019 року, тобто у межах строку, передбаченого ч. 3 ст. 129 КАС України. Отже, доводи інспектора щодо неналежного повідомлення про розгляд справи та не вручення копії позовної заяви спростовуються письмовими доказами, які наявні у матеріалах справи. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що інспектор був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та мав можливість подати усі наявні у нього докази, колегія суддів не приймає додатковий доказ (диск із записом події адміністративного правопорушення), що був поданий до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою. Також в апеляційній скарзі інспектор зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з нього судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. у дохід держави. Колегія суддів погоджується із зазначеним доводом скаржника, адже Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає стягнення судового збору з відповідача на користь держави у випадку задоволення адміністративного позову особи, яка звільнена від його сплати. Крім того скаржник не погоджується із рішенням суду від 12 серпня 2019 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн 00 коп. Свої вимоги інспектор обґрунтовує тим, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 129 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається, зокрема згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. На підтвердження обґрунтованості своїх вимог про розподіл судових витрат на правничу допомогу, позивач надав до суду першої інстанції копії договору про надання правової допомоги № 05/07 від 22 травня 2019 року, акту приймання-передачі правової допомоги від 12 серпня 2019 року (який місить опис виконаних робіт, їх вартість, кількість витраченого часу), рахунку-фактури від 12 серпня 2019 року № 20190812/001, дублікату квитанції від 12 серпня 2019 року та виписки по рахунку. Отже, ОСОБА_1 надав належні та достатні докази для визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу за правилами ст. 139 КАС України. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Положеннями ч. 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В апеляційній скарзі інспектора відсутні посилання на непропорційність заявленої суми витрат на правничу допомогу. Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем та стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів прийшла до висновку, що вона відповідає вимогам ст. 134 КАС України. Так, згідно з актом приймання-передачі правової допомоги від 12 серпня 2019 року загальна вартість послуг адвоката становить 2000 грн. 00 коп. Надані адвокатом послуги полягали у вивченні матеріалів, аналізі правової позиції, узгодженні правової позиції в суді, участі в судовому засіданні. Вартість послуг адвоката була визначена згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України. Зазначена норма права передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що інспектор є посадовою особою Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного суб`єкта владних повноважень. В той час як суд першої інстанції помилково стягнув зазначені кошти з інспектора. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року в частині стягнення з інспектора в дохід держави судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. - скасувати, а в частині стягнення з інспектора на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 2000 грн 00 коп. - змінити, стягнувши такі витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції. Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 77, 242, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Пуценка Максима В`ячеславовича - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року в частині стягнення з інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Пуценка Максима В`ячеславовича в дохід держави судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. - скасувати. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року в частині стягнення з інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Пуценка Максима В`ячеславовича на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 2000 грн 00 коп. - змінити, стягнувши на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді К.А. Бабенко Я.М. Василенко