Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 166/313/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 166/313/25 пров. № А/857/12973/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року (головуючий суддя Свистун О.М., смт. Ратне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Головного управління до Національної поліції в Київській області про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3464466 від 12.11.2024. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року позовні вимоги задоволено. Постанову інспектора відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Літвиновича Василя Трохимовича ЕНА № 3464466 від 12 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 340 грн визнано протиправною та скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП закрито. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панасюк І.І. 17 березня 2025 року подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі, покликаючись на те, що у ході розгляду справи по суті він зробив заяву про надання доказів на підтвердження остаточного розміру витрат після ухвалення рішення. Просить стягнути на користь позивача із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року вказану заяву задовольнити частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Київській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви . В апеляційній скарзі зазначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Представником Позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу, до суду було подано: - договір про надання правничої допомоги від 21 лютого 2025 року; - квитанція до прибуткового касового ордеру від 15 березня 2025 року б/н; - прибутковий касовий ордер від 15 березня 2025 року б/н; - прибутковий касовий ордер від 25 лютого 2025 року б/н. У той же час на виконання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України стороною позивача не подано жодного документа, в якому містився б саме детальний опис виконаних робіт із зазначенням їх характеру, змісту, значення для справи та витраченого часу. У кожній конкретній справі в залежності від тих чи інших обставин, зокрема, фактичних обставин справи, підготовка процесуальних документів, узгодження позиції з клієнтом, здійснення поштового відправлення може займати різний за обсягом час, використання інтелектуальних, фінансових та інших ресурсів. Тому відсутність детального опису виконаних робіт в межах даної справи позбавляє суд можливості виконати вимоги ч. 5 ст. 134 КАС України, а саме визначити пропорційний, обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, що буде відповідати складності та характеру справи, а відповідно може бути присуджений до стягнення з відповідача на користь позивача. Також, послуги з оформлення та направлення заяв про ознайомлення з матеріалами справи, заяв про розгляд справи без участі сторони, вивчення та аналіз матеріалів апеляційної скарги не підлягають окремому відшкодуванню, оскільки надання правової допомоги в цій частині є складовою процесу розроблення та складання відзиву на апеляційну скаргу, а не самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги. Разом з тим, вартість судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень, повинна бути також співмірною з ціною позову. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є постанова серії ЕНА № 3464466 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Слід зазначити, що справи такого предмету є шаблонними, не потребують глибокого аналізу норм законодавства та мають сформовану судову практику, що також свідчить про те, що сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих представником послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених Позивачем витрат, які не містять детальний опис робіт (наданих послуг), з огляду на ступень складності даної справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, вважаємо, що заявлена Представником Позивача сума понесених витрат Літвиновичем В.Т. є неспівмірною та пропорційною сумою відшкодування, а отже не підлягає задоволенню. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно матеріалів справи, представник позивача у ході розгляду справи по суті зробив заяву про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат та після ухвалення судового рішення 12 березня 2025 року подав до суду відповідні докази 17 березня поточного року. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано: копію договору про надання правової допомоги від 21.02.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Панасюком І.І., у якому встановлений фіксований розмір гонорару 5000 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1054; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Панасюком І.І. у Ратнівському районному суді Волинської області від 25.02.2025; оригінал квитанції прибуткового касового ордера № б/н від 25.02.2025 та копію прибуткового касового ордера № б/н від 25.02.2025, згідно з якими адвокатом Панасюком І.І. прийнятий від ОСОБА_1 аванс в сумі 1500 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 21.02.2025; оригінал квитанції прибуткового касового ордера № б/н від 15.03.2025 та копію прибуткового касового ордера № б/н від 15.03.2025, згідно з якими адвокатом Панасюком І.І. прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3500 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 21.02.2025. У даній випадку суд першої інстанції вірно врахував, що частинами 1 і 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При цьому суд слушно зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, відповідно до якого неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. З огляду на це правильним є твердження, що зазначення у договорі про надання правничої допомоги, укладеному між позивачем та адвокатом Панасюком І.І., фіксованого розміру гонорару без надання детального опису робіт, не позбавляє можливості представника відповідача доводити неспівмірність розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, а суду визначити пропорційний та обґрунтований їх розмір, що буде відповідати складності та характеру справи. Надані представником позивача документи доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Пансюком І.І., відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу під час розгляду справи. Надаючи оцінку співмірності витрат на правову допомогу, суд першої інстанції слушно врахвав позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Оскільки справа не входить до категорії складних, стосувалася оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та розглядалась за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ без участі представника позивача, при цьому послуги, надані адвокатом, не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції, то виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, вірно вважав, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг, а тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн. З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, такі відповідають обставинам справи, додаткове рішення суду прийнято з дотриманням норм процесуального прав, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року по справі №166/313/25 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко