Постанова Київський апеляційний суд № 761/1377/21

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 761/1377/21 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6590/2023 Головуючий у суді першої інстанції В. О. Волошин Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 03 травня 2023 року місто Київ Справа №761/1377/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Сіра Ю. М. сторони позивач Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, ухваленеу складі судді Волошина В. О., в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва у с т а н о в и в : У січні 2021 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивованим тим, що між сторонами 06 грудня 2018 року та 30 травня 2019 року укладено кредитний та комплексний договори, відповідно до п. 1.1 яких відповідачу були надані кредити в сумі 392 106,13 грн, строком з 06 грудня 2018 року по 05 грудня 2023 року; в сумі 285 981,48 грн строком з 30 травня 2019 року по 29 травня 2024 року.Згідно п. 6.1 кредитного договору 1, (аналогічні положення містяться в п. 9.11 кредитного договору 2), відповідач підтвердив, що умови цих договорів йому зрозумілі, з Правилами страхування, Програмою страхування та Тарифами банку та страхової компанії ознайомлений, приймає та погоджується. Відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчого кредиту в ПАТ «Креді Агріколь Банк» та умови страхування життя позичальника, невиконання зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення повідомлення, та/або розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладення кредитного договору, і не укладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає банку, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів та пені (п. 2.3.5 Правил). Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами 1, 2 належним чином не виконує, щомісячні платежі за договорами і в термін, встановлений ними, не здійснюються, заборгованість не повертається. Станом на 16 грудня 2020 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 5/3156073 від 06 грудня 2018 становить 320 028,65 грн; заборгованість за комплексним договором № 6/3153073 від 30 травня 2019 становить 299 361,92 грн. Вказану заборгованість за кредитними договорами позивач просив стягнути з відповідача та покласти на нього судові витрати. Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року позов АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 5/3156073 від 06 грудня 2018 року у розмірі 320 028,65 грн та за комплексним договором № 6/3153073від 30 травня 2019 року у розмірі 299 361,92 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року по цивільній справі №761/1377/21. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року по цивільній справі №761/1377/21 за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд розглянув справу без участі відповідача, відсутнього з поважних причин, оскільки відповідач не мав інформації щодо стану розгляду справи. Вважає, що поважність неявки відповідача в судове засідання доведена та визнана ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2023. Вказані позивачем обставини у позові не відповідають дійсності, зазначені суми гршових коштів по кредитам є невірними, а заборгованість по кредитним договорам завищена. Апелянт вказав, що визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не врахував здійснені 01.11.2021 та 02.02.2022 платежі за кредитними договорами, що призвело до стягнення з позичальника заборгованості на суму, яка на 129 000,00 грн більша ніж реальний борг. ОСОБА_1 звернув увагу на нові (додаткові) обставини, що виникли після прийняття заочного рішення, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Такими обставинами є укладення 23.12.2022 між сторонами договорів про зміни умов кредитних договорів та часткове прощення боргу. Вказаними доповненнями до кредитних договорів сторони змінили умови кредитування, зокрема визначили нові строки для погашення кредитів та встановили нові суми, які відповідач має сплатити банку. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав. Позивач АТ «Креді Агріколь банк», будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи шляхом направлення судової повістки - повідомлення на офіційну електронну адресу банка, у судове засідання апеляційної інстанції явку свого представника не забезпечив. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від позивача не надходило. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів, є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України за договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася і належних йому відсотків. Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 06 грудня 2018 року між сторонами було укладено кредитний договір № 5/3156073, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 392 106,13 грн строком з 06 грудня 2018 року до 05 грудня 2023року. За користування кредитом позичальник сплачує проценту винагороду щомісячно в розмірі 13,75 % річних та комісійну винагороду у розмірі 2,50% щомісячно від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору (п. 1.5.1, 1.5.2 кредитного договору 1). 30 травня 2019 року між сторонами було укладено комплексний договір №6/3153073, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 285 981,48 грн, строком з 30 травня 2019 року до 29 травня 2024 року. За користування кредитом позичальник сплачує проценту винагороду щомісячно в розмірі 5,0 % річних та комісійну винагороду у розмірі 1,7 % щомісячно від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору (п. 1.3.1 кредитного договору 2). Пунктом 3.1 комплексного договору №6/3153073 від 30.05.2019 передбачено, що у разі прострочення сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою, згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Згідно п. 6.1 договору 1, (аналогічні положення містяться в п. 9.11 договору 2), відповідач підтвердив, що умови цих договорів йому зрозумілі, з Правилами надання кредитів, Правилами страхування, Програмою страхування та Тарифами банку та страхової компанії ознайомлений, приймає та погоджується. Так, відповідно до п. 2.3.5 Правил невиконання зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 місяця з дати відправки повідомлення банком, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованих комісій, штрафів та пені. Пунктами 2.3.6 та 2.3.7 Правил передбачено, що у випадку непогашення простроченої заборгованості в строк до 30 днів, банк направляє позичальнику та поручителю письмову вимогу про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користуванням кредитом, нарахованих комісій, штрафів та пені. Якщо позичальник протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової вимоги банком не виконає вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно позичальника в порядку, передбаченому чинним законодавством. 18.08.2020 та 21.08.2020 банк надіслав відповідачу вимоги-повідомлення про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами, які позичальник отримав 18.09.2020 та 21.09.2020, де вказано про необхідність сплати заборгованості протягом 30-ти днів з дня отримання листа. Отже, відповідач був належним чином обізнаний про наявну у нього заборгованість через неналежне виконання своїх кредитних зобов`язань. Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 5/3156073 від 06 грудня 2018 року станом на 16 грудня 2020 року заборгованість відповідача за цим договором становить 320 028,65 грн та складається з: 247 682,65 грн - заборгованості за кредитом; простроченої заборгованості за кредитом - 41 280,42 грн; нарахованих відсотків за період з 10 грудня 2020 року по 16 грудня 2020 року - 759,91 грн; прострочених відсотків - 19 866,24 грн; відсотків (реструктуризація) - 10 439,43 грн. За кредитним договором № 6/3153073 від 30.05.2019 станом на 16 грудня 2020 року заборгованість відповідача становить 299 361,92 грн та складається з: 218 292,85 грн - заборгованості за кредитом; простроченої заборгованості за кредитом - 27 473,44 грн; нарахованих відсотків - 713,0 грн; нарахованої комісії - 4 861,69 грн; прострочених відсотків - 6 147,97 грн; простроченої комісії - 29 170,14 грн; відсотків (реструктуризації) - 12 702,83 грн. Такі розрахунки не спростовані стороною відповідача, а тому вони можуть бути взяті до уваги судом при визначені розміру заборгованості за кредитами, який підлягає стягненню з позичальника на користь Банку. Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови кредитних договорів та не виконано взятих на себе зобов`язань за цими договорами, а тому з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість у розмірі, зазначеному у наданому позивачем розрахунку. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Так, банк у цій справі довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та відповідачем кредитних договорів, надання позичальнику кредитних коштів у вказаному розмірі, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Відповідач не спростував зазначеного, не надав власного розрахунку, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитними договорами. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості заявленого позивачем розміру заборгованості, оцінюються колегією суддів критично, оскільки такі доводи зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду. Так, згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, яка переглядається кредитором доведено виконання ним своїх обов`язків за кредитними договорами, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, та неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами. Твердження відповідача про те, що суд не врахував здійснені 01.11.2021 та 02.02.2022 платежі за кредитними договорами, що призвело до стягнення з позичальника заборгованості на суму, яка на 129 000,00 грн більша ніж реальний борг, не заслуговують на увагу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, судові повістки - повідомлення вручені йому особисто за місцем реєстрації. При цьому апелянт помилково вважає, що в ухвалі від 01.02.2023 суд визнав причини неявки відповідача у судове засідання поважними. Так як в ухвалі суду від 01.02.2023 суд визнав поважними причини пропусу строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення, проте суд відмовив у такому перегляді дійшовши висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом та відсутність поважних причин неявки до суду для її розгляду. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доказів неможливості подання суду доказів щодо сплати заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 129 000,00 грн відповідач не надав. Разом з тим, ухвалюючи 15.06.2022 заочне рішення суд першої інстанції встановив наявну у боржника перед кредитором заборгованість, визначену станом на 16.12.2020, тому факт сплати відповідачем 01.11.2021 та 02.02.2022 частини розміру заборгованості банку не може слугувати підставою для скасування заочного рішення суду, оскільки такі проплати відповідача не змінюють суму заборгованості за кредитними договорами станом на 16.12.2020 року. При цьому колегія суддів звертає увагу відповідача, що у разі невиконання відповідачем у добровольному порядку судового рішення про повернення боргу та пред`явлення його позивачем до примусового виконання, коригування суми заборгованості наявної у боржника перед кредитором здійснюватиметься у подальшому виконавцем на стадії виконання судового рішення і здійснені ним проплати 01.11.2021 та 02.02.2022 частини розміру заборгованості будуть враховані виконавцем на стадії виконання рішення суду. Щодо посилань ОСОБА_1 на нові (додаткові) обставини, що виникли після прийняття заочного рішення, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки 23.12.2022 між сторонами укладено договори про зміни умов кредитних договорів та часткове прощення боргу колегія суддів зазначає наступне. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із новими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним. Із наданих відповідачем договорів вбачається, що 23.12.2022 сторони уклали договори про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору та комплексного договору (про часткове прощення боргу). Тобто такі договори укладено вже після ухвалення судом першої інстанції заочного рішення. А тому вказані обставини не можуть бути взяті судом до уваги під час перегляду справи апеляційним судом. У цій справі остаточний розмір заборгованості підлягатиме корегуванню під час виконання судового рішення з урахуванням виконання боржником визначених в договорах про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору та комплексного договору (про часткове прощення боргу) умов сплати заборгованості у встановлені сторонами строки. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною відповідача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову. Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору. Загалом такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 15 травня 2023 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна