Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/895/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року Справа № 924/895/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 (суддя Танасюк О.Є.) за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича про стягнення 156136,44 грн заборгованості ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 102391,75 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24799,96 грн загального залишку заборгованості за процентами, 20145,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 7500,00 грн штрафу (змінна складова) та 2678,85 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що відповідачем не у повній мірі виконано взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів і винагороди (комісії) за кредитним договором №20.46.0000000164 від 17.12.2020 у визначений строк, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 102391,75 грн та за винагородою (комісією) - 20145,00 грн, які підлягають до стягненню в повному обсязі. Щодо заявлених до стягнення 25099,69 грн заборгованості за процентами, суд, враховуючи їх нарахування поза межами строку кредитування, дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення 299,73 грн. Щодо стягнення штрафу у загальній сумі 8500,00 грн (1000,00 грн - фіксована складова, 7500,00 грн - змінна складова), суд першої інстанції, враховуючи умови договору, порушення відповідачем термінів платежів по грошових зобов`язаннях зі сплати основної заборгованості, процентів та винагороди понад 30 днів, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість їх нарахування позивачем. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо стягнення з останнього штрафу у загальному розмірі 8500,00 грн (1000,00 грн - фіксованої складової та 7500,00 грн - змінної складової) не було враховано вимог чинного законодавства щодо заборони нарахування позичальнику неустойки, штрафу, пені за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором, які зазначені у п.15,18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України. Також зазначає, що графік заборгованості про здійснення відповідачем 12 проплат на загальну суму 82424,52 грн за кредитним договором, який був доданий до позовної заяви не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься банківська виписка про здійснення ним 14 проплат на загальну суму 96132,55 грн. Відтак, вважає, що судом першої інстанції не здійснено належний розрахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача. Окрім того, апелянт вказує, що наданий позивачем меморіальний ордер не є підтвердженням нарахування та надання відповідачу будь-яких коштів, оскільки він не містить необхідних обов`язкових реквізитів. Відповідно до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Супрунюка О.В., вказуючи, що меморіальний ордер - це документ, що підтверджує перерахування коштів всередині одного банку між рахунками, тому він відрізняється від платіжної вимоги. Зазначає, що банк надає суду копії документів, а оригінали лише на вимогу суду, відтак вимога відповідача ознак оригіналу від копій документу є не зрозумілою. Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 у справі №924/895/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2020 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ФОП Супрунюком О.В. укладено кредитний договір №20.46.0000000164. У розділі "А. Істотні умови договору" сторони узгодили вид кредиту - строковий кредит; ліміт договору: 150000,00 грн. на фінансування поточної діяльності; термін повернення кредиту - 16.12.2023. У пункті А3 визначено, що позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору). Ануїтетний платіж включає, в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: - Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором*((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць)/((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); - Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; - Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %. Згідно зі ст. 212,651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 16 грудня 2023. Пунктом А6 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та /або неналежного виконання. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 20,90 % річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 20,90% річних і дати початку її нарахування. У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням (п. А7 договору). Згідно п.А.8, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи, з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі нуль цілих нуль сотих процентів від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту (п. п. А10, А11 договору). У п. А12 договору зазначено, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей Договір, шляхом підписання Сторонами договору про внесення змін до цього Договору. Згідно з п. 1.1 договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит надається Банком у безготівковій формі шляхом, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. п. А12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2 договору). Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - "Істотні умови кредитування" (п. 1.3 договору). Відповідно до п. 2.1 договору Банк зобов`язується: надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього Договору (пп. 2.1.2); виконувати розрахункові документи Позичальника згідно п. п. 2.4.3, 2.4.4 цього Договору в день надходження до Банку розрахункового документа (платіжного доручення) за наявності технічної можливості для здійснення відповідної операції (п. 2.1.6). Позичальник зобов`язується: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору (п. 2.2.2); повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору (п. 2.2.3); сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору (п. 2.2.5); доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування (п. 2.2.6). За умовами п. 2.3.2 договору Банк має право при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, на свій розсуд змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.212,611,651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором. Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків Позичальника згідно з п. 2.2.6 цього договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим Договором, у межах сум, що належать до сплати Банку (п. 2.3.4). Згідно п.4.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього Договору. Відповідно до ст.212 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього Договору, встановленого п. А3 цього Договору). (п.4.2. договору) Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п.А8 цього Договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору (п. 4.3,4.5 договору). Згідно з п. 4.9 договору зобов`язання за цим Договором, у тому числі строк виконання яких згідно з умовами цього Договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 2.2.13, 2.3.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього Договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно розділу 5 цього Договору, Сторони узгодили дії Банку по розподілу грошей, отриманих від Позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті Договору. При цьому, Сторони узгодили, що додаткових вимог до Позичальника щодо реалізації Банком свого права по стягненню неустойки не потрібні. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 4.10 договору). Відповідно до п. 4.11 договору нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Згідно п.5.8 договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж 30 днів, що спричинило звернення Банку до судового органу, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень +5% від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його Сторонами. Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих, коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором (п. п. 6.1, 6.2 договору). Згідно додатку № 1 до вищевказаного договору, сторонами погоджено терміни повернення частин кредиту та сплати процентів (17 число кожного місяця за період з січня 2021 року по грудень 2023 року); розміри частин кредиту та суми процентів, що підлягають сплаті у відповідну дату; суми комісійних винагород. На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 150000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.16164582.28823.64999 від 17.12.2020, який наявний в матеріалах справи. 01.08.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу з проханням погасити поточну заборгованість за кредитом у розмірі 147336,71 грн, яка складається з 102391,75 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 49,45 грн- залишку заборгованості за поточними процентами; 24750,51 грн - залишку заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом; 20145,00 грн - залишку заборгованості по комісії, до 08.08.2023. Відповідач у вказаний термін заборгованість за кредитом у розмірі 147336,71 грн не погасив. Відтак, позивач здійснив розрахунок заборгованості за кредитним договором №20.46.0000000164 від 17.12.2020 станом на 15.08.2023, згідно якого у відповідача наявна заборгованість в загальному розмірі 147636,44 грн (102391,75 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25099,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 20145,00 грн - загальний залишок заборгованості по комісії.) Враховуючи викладене, у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати поточної заборгованості за кредитним договором, позивач, у відповідності до вищевказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором №20.46.0000000164 від 17.12.2020, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 102391,75 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25099,69 грн. заборгованості за процентами; 20145,00 грн. заборгованості за винагородою, а також 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7500,00 грн (змінна складова). Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Колегією суддів встановлено, що позивачем на виконання умов кредитного договору №20.46.0000000164 від 17.12.2020 було перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 150000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.16164582.28823.64999 від 17.12.2020. Згідно п. А.3 договору, сторони погодили здійснення позичальником погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору). Ануїтетний платіж включає, в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Додатком 1 до договору (графіком погашення), встановлено щомісячні терміни виконання частин кредиту та сплати процентів і винагороди, а також визначено розміри відповідних щомісячних платежів. Пунктом 4.1. договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього договору. Згідно з п. А6 договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 процентів від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів (п. А10 договору). Як вбачається з умов договору, зокрема абз.6 п. А.3., згідно зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 16.12.2023. З матеріалів справи вбачається, що користуючись наданим правом достроково вимагати повернення кредиту, яке передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. А3., 2.3.2. договору, позивач направив відповідачу вимогу від 01.08.2023, в якій, посилаючись на умови договору та наявність прострочення зі сплати кредиту у загальному розмірі 147336,71 грн (станом на 18.04.2023 кількість днів прострочення за кредитом склала 396 днів), просив погасити всю вищевказану заборгованість до 08.08.2023. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів в обумовлені графіком строки за вказаним договором не виконав, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, відповідно до якого станом на 15.08.2023 у відповідача наявна заборгованість в загальному розмірі 147636,44 грн, з яких: 102391,75 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25099,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами та 20145,00 грн - загальний залишок заборгованості по комісії. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували повне погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) за кредитним договором. Відтак, зважаючи на те, що відповідач порушив виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 15.08.2023 має непогашену заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 102391,75 грн, а також те, що позивач скористався своїм правом щодо дострокового повернення кредитних коштів відповідно до умов договору, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апелянта щодо здійснення ним 14 проплат за кредитним договором на загальну суму 96132,55 грн, а не 12 проплат на загальну суму 82424,52 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останній, в спростування поданого розрахунку банком, свого контррозрахунку чи доказів сплати ще двох додаткових платежів в рахунок погашення боргу заборгованості за кредитним договором на загальну суму 96132,55 грн суду не надав. Разом з тим, колегія суддів вважає суперечливими твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладання кредитного договору, а саме факту видачі кредитних коштів за кредитним договором, оскільки позивачем була надана банківська виписка за транзитним рахунком кредитного договору, на який надходять всі кошти на погашення кредиту, які в подальшому розподіляються за цільовими рахункам (тіло, відсотки, тощо). Видача кредитних коштів надавалась з кредитного рахунку, на якому обліковується заборгованість за тілом кредиту на поточний рахунок відповідача, про що свідчить меморіальний ордер №TR.16164582.28823.64999 від 17.12.2020. У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19, наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника. Водночас, доводи апелянта про неналежне оформлення позивачем меморіального ордеру, колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки останній є документом, що підтверджує перерахування коштів всередині банку між рахунками, відтак може містити відмінні від платіжної вимоги реквізити. Крім стягнення простроченої заборгованості за кредитом (тілом кредиту), позивачем також заявлено стягнення заборгованості за процентами та за винагородою банку. Згідно п.А10 договору, позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у пункті А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00 % від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту. (п.А11 договору). Пунктом 2.2.5. договору передбачено, що позичальник зобов`язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору. З матеріалів справи вбачається, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті кредиту, позивач просить стягнути з відповідача 20145,00 грн заборгованості за винагородою банку. Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування заборгованості відповідача щодо сплати винагороди банку, дійшла висновку про правомірність її задоволення судом першої інстанції у розмірі 20145,00 грн. Щодо стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст.1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст.1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Схожа правова позиція викладена і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №916/1575/21. Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Пунктом А6 договору, встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Пунктами 2.2.2 - 2.2.3 кредитного договору передбачені зобов`язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору. Апеляційним судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті кредиту, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за процентами в сумі 25099,69 грн. Однак, позивачем було реалізовано право зміни умов договору, встановлених у п. А3, шляхом направлення відповідачу вимогу від 01.08.2023 про погашення всієї поточної заборгованості у розмірі 147336,71 грн, встановивши інший термін повернення кредиту - до 08.08.2023. З наявного в матеріалах справи розрахунку та змісту вимоги від 01.08.2023 вбачається, що станом на час звернення позивача з вимогою до відповідача його заборгованість за процентами становила 24799,96 грн (49,45 грн - залишок заборгованості за поточними процентами та 24750,51 грн - залишок заборгованості за процентами). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в частині стягнення 299,73 грн (25099,69 грн - 24799,96 грн) заборгованості за процентами з підстав їх нарахування за межами строку кредитування (після пред`явлення вимоги від 01.08.2023). Окрім того, оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного стягнення з Фізичної особи - підприємця Супрунюка О.В. штрафу у загальній сумі 8500,00 грн (1000,00 грн фіксованої складової та 7500,00 грн змінної складової), колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ст.549 ЦК України). Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно п. 5.8 кредитного договору, сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відтак, позивач, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо порушення термінів внесення платежів, нарахував штраф у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 7500,00 грн (змінна складова). Суд першої інстанції, беручи до уваги, зазначені умови договору, порушення відповідачем термінів платежів по грошових зобов`язаннях зі сплати основної заборгованості, процентів та винагороди понад 30 днів, звернення позивача до суду з цим позовом, задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у загальній сумі 8500,00 грн, однак апеляційний суд з таким висновком не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" № 691-ІХ від 16.06.2020, який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до Прикінцевих положень Господарського кодексу України та до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пунктом 8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, було введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась та станом на момент здійснення нарахування позивачем штрафу - існувала. Зокрема, за указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" від 06.05.2024, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 3684-IX від 08.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 14.05.2024 строком на 90 діб. Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні приписи містить ч. 2 ст.5 ЦК України. В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у період дії карантину, а також у період дії воєнного стану в Україні, позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і штрафу, що підлягає стягненню із суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним господарського зобов`язання в період карантину та в період дії воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи в частині безпідставного стягнення з Фізичної особи-підприємця Супрунюка О.В. штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксованої складової) та 7500,00 грн (змінної складової) є обґрунтованими, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 в цій частині підлягає скасуванню. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором № 20.46.0000000164 від 17.12.2020, а також на неврахування судом першої інстанції імперативних норм , визначених у п.15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пунктом 8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України, колегія суддів дійшла висновку, про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксованої складової) та 7500,00 грн (змінної складової). Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 у справі №924/895/23 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 у справі №924/895/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксованої складової) та 7500,00 (змінної складової) скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксованої складової) та 7500,00 (змінної складової) - відмовити.

4. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 у справі №924/895/23 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 102391,75 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24799,96 грн загального залишку заборгованості за процентами та 20145,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою - залишити без змін.

5. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2023 у справі №924/895/23 в частині стягнення судових витрат змінити та викласти в наступній редакції: "Стягнути з Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м.Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2532,62 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять дві гривні 62 коп)."

6. Стягнути з Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м.Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 219,42 грн (двісті дев`ятнадцять гривень 42 коп).

7. Господарському суду Хмельницької області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г.