Постанова Київський апеляційний суд № 761/1579/20

Головуючий у І інстанції Волошин В.О. Провадження № 22-ц/824/1882/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 31 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року АТ «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за комплексним договором № 1/3328139 від 01 листопада 2018 року у сумі 115 685,43 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 01 листопада 2018 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до п. 1.1 якого відповідачці був наданий кредит в сумі 105 221,32 грн., строком на 60 місяців з 01 листопада 2018 року по 31 жовтня 2023 року. Банк свої обов`язки в частині надання кредиту виконав, натомість відповідач зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним належним чином не виконувала, у зв`язку із чим станом на 19 грудня 2019 року за договором утворилась заборгованість у розмірі 115 685,43 грн., яка складається з: 88 216,55 грн. - строкової заборгованості за кредитом; 4 747,39 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 697,23 грн. - нарахованих відсотків; 2 420,09 грн. - нарахованої комісії; 5908,83 грн. - прострочених відсотків; 12 100,45 грн. - простроченої комісії. Згідно п. 6.1 кредитного договору відповідачка підтвердила, що умови цього договору їй зрозумілі, з Правилами страхування та Програмою страхування, Тарифами банку та страхової компанії ознайомлена, приймає та погоджується. Згідно умов кредитного договору, Правил надання споживчого кредиту в ПАТ «Креді Агріколь Банк» та умови страхування життя позичальника, невиконання зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення повідомлення, та/або розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладення кредитного договору, і не укладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає банку, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів та пені (п. 2.3.5 Правил). Посилаючись на вказані обставини, АТ «Креді Агріколь Банк» просило суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року залучено до участі у справі в порядку ст. 55 ЦПК України правонаступника АТ «Креді Агріколь Банк» - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за комплексним договором № 1/3328139 від 01 листопада 2018 року у розмірі 115 685 грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 грн. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачка посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності. Скаржник стверджує, що позовна заява подана AT «Креді Агріколь Банк» до Шевченківського районного суду міста Києва з порушенням підсудності, так як предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, а відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де офіційно працює державним службовцем Солоницівської селищної ради. Відтак, на думку відповідача, даний спір за правилами територіальної підсудності має розглядатися Дергачівським районним судом Харківської області. До початку розгляду справи по суті, 14 лютого 2020 року до Шевченківського районного суду міста Києва відповідачка подала клопотання про передачу справи за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області, однак це клопотання судом належним чином не розглянуто, внаслідок чого Шевченківський районний суд міста Києва відкрив провадження у справі з порушенням правил підсудності. Крім цього зазначає, що суд першої інстанції не надіслав їй копію ухвали про відкриття провадження у справі з позовною заявою та копії доданих до неї документів, тому вона не мала можливості подати суду відзив на позовну заяву, заявити клопотання, надати оцінку доказам, заявити інші клопотання. Також, відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не повідомив її про час, дату та місце судового засідання, наслідком чого стала неявка відповідача в судове засідання. Суд першої інстанції не перевірив отримання відповідачем заяви про заміну сторони з додатками та не надіслав відповідачу копію ухвали про залучення правонаступника. Так, 03 лютого 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подало до Шевченківського районного суду міста Києва заяву про заміну сторони у судовому проваджені разом із додатками. 08 лютого 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залучив до участі у справі правонаступника АТ «Креді Агріколь Банк» - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». При цьому, суд не взяв до уваги, що заява про заміну сторони у судовому проваджені не надіслана відповідачу, докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи матеріали справи не містять, ухвала про залучення правонаступника відповідачу не надіслана, а тому є всі підстави для висновку про порушення процесуальних прав відповідача, що є підставою для скасування заочного рішення суду. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не перевірив додані позивачем до позовної заяви копії документів. Позовна заява та додатки неналежної якості, поля документів порушено, копії додатків та позовна заява не засвідчені належним чином. Документи додані до позовної заяви в копії, не прошиті та не пронумеровані, відмітка про засвідчення копій відсутня, а незавірені належним чином копії документів не є належним доказом у справі та не підтверджують дійсність юридичного факту. Крім цього, скаржник стверджує, що досудова вимога нею не отримана та позивач її на адресу відповідача не направляв. Відсутність квитанції про направлення відповідачу рекомендованого листа (або листа з іншою назвою) не є доказом того, що останньому направлялась саме вимога про дострокове погашення заборгованості та не є доказом отримання цієї вимоги відповідачем, у відсутність зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому мав міститись підпис отримувача та опис вкладеного у конверт. Вказані обставини є порушенням, яке унеможливлює встановлення факту отримання такої вимоги відповідачем. В апеляційній скарзі відповідачка також зазначає, що за комплексним договором №1/3328139 від 01 листопада 2018 року позивач взяв на себе зобов`язання надати кредит у розмірі 105 221,32 грн. Згідно Додатку № 1 до Комплексного договору № 1/3328139 від 01 листопада 2018 року, розмір наданого кредиту зазначений у розмірі 105 141,32 грн. Отже, сума кредиту у позовній заяві, визначена у розмірі 105 221,32 грн., є невірною, оскільки протягом 2018 року та 2019 року відповідач не зупиняла вносити щомісячні платежі щодо повернення суми кредиту та процентів. Крім того, у позовній заяві не зазначений строк, за який проводиться стягнення, та зазначений необґрунтований розмір тіла кредиту, який залишився не повернутий відповідачем. Сума заборгованості за тілом кредиту, зазначена у листі-вимозі, суттєво відрізняється від суми, зазначеної у позовній заяві. Сума заборгованості за тілом кредиту, зазначена у позовній заяві, не підтверджена первинними документами, а тому є невірною та є спірною. Отже, враховуючи те, що позивач не надав суду первинних документів, розрахунок заборгованості необґрунтований, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту є невірною та не підтверджена доказами, на що суд не звернув уваги, що є підставою для скасування заочного рішення. Також, у позовній заяві не зазначений період, за який проводиться стягнення, і суд першої інстанції в заочному рішенні також не встановлює цього строку. Тому, на думку скаржника, розмір комісії, зазначений у позовній заяві, не відповідає нарахованим відсоткам, про які йде мова у п. 1.3.2. Договору. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Панасюк Х.М., остання просила рішення суду залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на те, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Під час розгляду справи апеляційним судом, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дементьєв В.Ф. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (115 685,43 грн.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Таким чином, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дементьєва В.Ф. про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи задоволенню не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Згідно із приписами ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2018 року між АТ «Креді Агріколь Банк» був укладений кредитний договір, відповідно до п. 1.1 якого відповідачу був наданий кредит в сумі 105 221,32 грн., строком на 60 місяців з 01 листопада 2018 року по 31 жовтня 2023 року. За користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 15,0% річних та комісійну винагороду у розмірі 2,3% щомісячно від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору (п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору). В свою чергу, п. 3.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою, згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Так, відповідно до п. 2.3.5 Правил невиконання зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 місяця з дати відправки повідомлення банком, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованих комісій, штрафів та пені. У п.п. 2.3.6 та 2.3.7 Правил вказано, що у випадку непогашення простроченої заборгованості в строк до 30 днів, банк направляє позичальнику та поручителю письмову вимогу про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користуванням кредитом, нарахованих комісій, штрафів та пені. Якщо позичальник протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової вимоги банком не виконає вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно позивальника в порядку, передбаченому чинним законодавством. Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 19 грудня 2019 року заборгованість відповідачки за договором становить 115 685,43 грн. та складається з: 88 216,55 грн. - строкової заборгованості за кредитом; 4 747,39 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 697,23 грн. - нарахованих відсотків; 2 420,09 грн. - нарахованої комісії; 5 908,83 грн. - прострочених відсотків; 12 100,45 грн. - простроченої комісії. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У частині 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах 1-3 статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи вбачається, що між сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Крім того, відповідачка отримала кредитні кошти, що вбачається із копій меморіальних ордерів від 01 листопада 2018 року №24486686-1 та №24486686-3, які є належним доказом виконання умов кредитного договору № 1/3328139 зі сторони АТ «Креді Агріколь Банк». Доказів на підтвердження того, що відповідачка належним чином виконує грошові зобов`язання за кредитним договором, матеріали справи не містять. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 19 грудня 2019 року заборгованість відповідачки за договором становить 115 685,43 грн. та складається з: 88 216,55 грн. - строкової заборгованості за кредитом; 4 747,39 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 697,23 грн. - нарахованих відсотків; 2 420,09 грн. - нарахованої комісії; 5 908,83 грн. - прострочених відсотків; 12 100,45 грн. - простроченої комісії. Відповідачка, під час розгляду справи власних розрахунків заборгованості не надала та не заявляла клопотання про призначення судової економічної експертизи, отже належними та допустимими доказами не спростувала розмір заборгованості за кредитним договором, який визначений позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів. За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками. Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по кредиту в розмірі 115 685,43 грн. Посилання апелянта у скарзі на те, що у позовній заяві зазначений не обґрунтований розмір тіла кредиту, який залишився не повернутий відповідачем, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і до уваги колегією суддів не беруться. Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся з порушенням правил територіальної підсудності є необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, відповідно до частини 2 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом із тим, частиною 8 статті 28 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. До позовної заяви долучено кредитний договір та Правила надання споживчих кредитів, відповідно до пункту 12.6 яких вказано, що місцем виконання кредитного договору є місцезнаходження кредитодавця, а саме: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю відноситься до Шевченківського районного суду міста Києва. Безпідставними є і посилання апелянта на неповідомлення її про дату, час та місце розгляду справи, невручення їй копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_1 05 травня 2020 року отримала судову повістку про призначення розгляду справи на 14 травня 2020 року, до якої було додано копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками (том 1, а.с.51). Крім того, представник відповідача - адвокат Букін О.С. 24 травня 2021 року отримав судову повістку про виклик у судове засідання по даній справі, яке було призначене на 01 червня 2021 року (том 1, а.с.121). Оскільки позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 280, 282 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Таким чином, судом був дотриманий порядок заочного розгляду справи. Порядок ухвалення, форма і зміст заочного рішення відповідають вимогам встановленим цивільним процесуальним законодавством. Колегія суддів також не приймає до уваги твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги, що заява про заміну сторони у судовому проваджені не надіслана відповідачу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перед подачею заяви про заміну сторони у судовому провадженні надсилало копію заяви із додатками сторонам справи, докази чого містяться у матеріалах справи (том 1, а.с.110, 111). Тобто відповідачка була повідомлена про заміну позивача у встановленому законом порядку. Варто зауважити, шо позовна заява та копії документів, доданих до неї, були належним чином посвідчені. Відповідно до Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 року №144 відмітка мас містити такі реквізити: слова - «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистий підпис, власне ім`я та прізвище, дату засвідчення. Надані до суду копії документів містили усі ці необхідні реквізити. Щодо направлення досудових вимог, то з матеріалів справи вбачається, що первинним кредитором було надано до суду копію листів-вимог про погашення кредитної заборгованості №1/3328139 від 18 вересня 2019 року та 22 жовтня 2019 року, які були направлені на одну з адрес, які зазначені у кредитному договорі, підписаному відповідачем та отримані ОСОБА_1 , про що свідчать копії рекомендованих повідомлень з відміткою про вручення поштового відправлення (том 1, а.с.19). Інші доводиапеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано належну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ухвалено обґрунтоване рішення про задоволення його позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки заочне рішення від 01 червня 2021 року Шевченківським районним судом міста Києва ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: