LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС2-1850/11

від 10.05.2023 · Цивільна
Резолютивна:Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської місько…

Ухвала 10 травня 2023 року м. Київ справа № 2-1850/11 провадження № 61-5722ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 22 листопада 1972 року. Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі від 06 серпня 1954 року № 1578, домоволодіння по АДРЕСА_1 повністю належало ОСОБА_8 . В подальшому, ОСОБА_8 продала 1/2 частини будинку ОСОБА_9 . Після цього, 04 червня 1959 року співвласники будинку уклали між собою договір конкретного користування будинком з якого вбачається, що в користування ОСОБА_8 перейшла частина будинку, яка складається з чотирьох кімнат на другому поверсі та однієї кухні на першому. З даного договору можна зробити висновок, що співвласники (кожному з яких належала частини будинку) фактично досягли згоди щодо належності кожному з них конкретної частки в будинку. Таким чином, у власності ОСОБА_8 залишились всі приміщення на другому поверсі. ОСОБА_1 зазначала, що 22 листопада 1972 року ОСОБА_8 продала їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивачка зазначала, що перед укладенням даного договору ОСОБА_8 звернулась з письмовою заявою до нотаріальної контори, яка в подальшому посвідчила договір. В цій заяві ОСОБА_8 вказала про те, що вона хоче оформити договір купівлі-продажу належних їй на праві власності 2-х кімнат і коридору на другому поверсі жилого будинку АДРЕСА_1 , вказаних на поверховому плані МБТІ від 3/9 1970 року під № 1-6, площею 11,00 кв. м, № 1-7, площею 3,80 кв. м, № 1-8, площею 13,80 кв. м з відповідною частиною горища і підвалу. ОСОБА_1 зазначала, що з 1972 року по даний час вона проживає та використовує саме ці кімнати та приміщення. Відповідно до рішення Львівської міської Ради депутатів трудящих від 22 березня 1954 року № 390 г за будинком АДРЕСА_1 , що знаходиться в особистому користуванні ОСОБА_8 залишено в користуванні присадибну ділянку площею 1 450,00 кв. м. Враховуючи те, що згоди між співвласниками щодо порядку користування спірною земельною ділянкою не досягнуто, ОСОБА_1 вирішила звернутись за захистом свого права до суду. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивачем не надано правовстановлюючих документів, якими підтверджується право користування співвласниками будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 1 778,00 кв. м, а до повноважень суду не належить право виділення/надання земельної ділянки користувачам, шляхом встановлення порядку користування нею між співвласниками будинковолодіння в більших розмірах. ОСОБА_1 у квітні 2023 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду України від 23 травня 2019 року у справі № 922/3707/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 497/1137/17 та постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 4 частини другої статті 389 ЦПК України). За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи. Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року. Витребувати з Галицького районного суду м. Львова матеріали вищезазначеної цивільної справи № 2-1850/11. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»