Ухвала КЦС ВС № 2-1850/11

УХВАЛА 09 листопада 2023 року м. Київ справа № 2-1850/11 провадження № 61-5722св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, розглянувши питання про зупинення касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М.,Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 22 листопада 1972 року. Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі від 06 серпня 1954 року № НОМЕР_3, домоволодіння на АДРЕСА_1 повністю належало ОСОБА_8 . ОСОБА_8 продала 1/2 частини будинку ОСОБА_9 , 04 червня 1959 року співвласники будинку уклали між собою договір конкретного користування будинком, а саме до ОСОБА_8 перейшла частина будинку, яка складається з чотирьох кімнат на другому поверсі та однієї кухні на першому. З даного договору можна зробити висновок, що співвласники (кожному з яких належала 1/2 частини будинку) фактично досягли згоди щодо належності кожному з них конкретної частки в будинку. Таким чином, у власності ОСОБА_8 залишились всі приміщення на другому поверсі. ОСОБА_1 зазначала, що 22 листопада 1972 року ОСОБА_8 продала їй 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивачка зазначала, що перед укладенням даного договору ОСОБА_8 звернулась з письмовою заявою до нотаріальної контори, яка в подальшому посвідчила договір. В цій заяві ОСОБА_8 вказала про те, що вона хоче оформити договір купівлі-продажу належних їй на праві власності 2-х кімнат і коридору на другому поверсі жилого будинку АДРЕСА_1 , вказаних на поверховому плані МБТІ від 3/9 1970 року під № 1-6, площею 11,00 кв. м, № 1-7, площею 3,80 кв. м, № 1-8, площею 13,80 кв. м з відповідною частиною горища і підвалу. ОСОБА_1 зазначала, що з 1972 року по цей час вона проживає та використовує саме ці кімнати та приміщення. Відповідно до рішення Львівської міської Ради депутатів трудящих від 22 березня 1954 року № 390 г за будинком АДРЕСА_1 , що знаходиться в особистому користуванні ОСОБА_8 залишено в користуванні присадибну ділянку площею 1 450,00 кв. м. Враховуючи те, що згоди між співвласниками щодо порядку користування спірною земельною ділянкою не досягнуто, ОСОБА_1 вирішила звернутись за захистом свого права до суду. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивачкою не надано правовстановлюючих документів, якими підтверджується право користування співвласниками будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 1 778,00 кв. м, а до повноважень суду не належить право виділення/надання земельної ділянки користувачам, шляхом встановлення порядку користування нею між співвласниками будинковолодіння в більших розмірах. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи ОСОБА_1 у квітні 2023 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Станом на момент зупинення касаційного провадження Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_10 про зупинення провадження до вступу правонаступника, яка обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. На підтвердження факту її смерті заявниця надала суду копію свідоцтва про смерть, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09 жовтня 2023 року серії НОМЕР_1 . Також, на підтвердження того, що ОСОБА_1 є матір`ю заявниці надає свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 13 липня 1979 року. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-1850/11 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 2-1850/11 з Галицького районного суду м. Львова; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У серпні 2023 року матеріали справи № 2-1850/11 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктами 1, 3 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). У статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У статті 1219 ЦК України зазначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Згідно з частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України). У частинах першій, третій - п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України). Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців. Оскільки правовідносини, з яких виник спір, допускають правонаступництво, то заяви ОСОБА_10 про зупинення провадження у справі до вступу правонаступника підлягає задоволенню, а провадження у справі - зупиненню до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 . Керуючись статтями 55, 251, 253 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяви ОСОБА_10 про зупинення провадження у справі № 2?1850/11 задовольнити. Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року зупинити до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників позивачки ОСОБА_1 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак