Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7789/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7789/22 пров. № А/857/4006/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк) у справі №140/7789/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 29.11.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2016 роках, компенсації за невикористанні дні відпустки та додаткової відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по 04 квітня 2017 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2016 роках, компенсації за невикористанні дні відпустки та додаткової відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по 04 квітня 2017 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 17 березня 2022 року; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 17 березня 2022 року. Позов обґрунтовує тим, що наказами начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.03.2017 № 56-ос старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби та від 04.04.2017 № 80-ос1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення за період з 2015-2017 рр. та інформації наявної у відповідях на адвокатські запити, НОМЕР_1 прикордонний Карпатський загін здійснював нарахування та виплату індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 04.04.2017 включно з затримкою, зокрема: 17.03.2022 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 04.04.2017 у розмірі 19603,44 грн. (з урахуванням військового збору), що підтверджується фотокопією повідомлення про надходження коштів та листуванням із відповідачем за адвокатськими запитами. Під час проходження військової служби було проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у квітні 2015 року у розмірі 3155,20 грн, у жовтні 2016 року у розмірі 5057,20 грн., компенсацію за невикористані дні основної відпустки у квітні 2017 року у розмірі 1351,63 грн. та у березні 2022 року компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 7 096,04 грн. З урахуванням того, що під час проходження військової служби та звільнення з неї ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 рр. компенсація за невикористанні дні основної та додаткової відпустки, яка нараховується з місячного грошового забезпечення, проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Окрім того, у період з січня 2016 року по 04.04.2017 включно ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889). Розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначалася винагорода, включалися посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які позивач мав право за займаною ним штатною посадою. Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (п. 6 Інструкції № 73). З огляду на те, що у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, відповідно нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди проведена відповідачем виходячи із непроіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення. Також позивачу не була нарахована та невиплата компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати індексації грошового забезпечення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2016 роках, компенсації за невикористанні дні відпустки та додаткової відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по 04 квітня 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2016 роках, компенсації за невикористанні дні відпустки та додаткової відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по 04 квітня 2017 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що на день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення та на день закінчення військової служби позивача, спору між позивачем та 7 прикордонним загоном щодо виплачених сум не було. Апелянт вказує, що НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, індексацію грошового забезпечення не було проведено по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено пунктом 6 статті 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282 - XII Про індексацію грошових доходів населення із змінами та пунктом 6 Постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення із змінами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказами начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.03.2017 № 56-ос1 старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та від 04.04.2017 № 80-ос1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, з 04.04.2017 Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення за період з 2015-2018 рр. та інформації наявної у відповідях на адвокатські запити, НОМЕР_1 прикордонний Карпатський загін здійснював нарахування та виплату індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 04.04.2017 включно з затримкою, зокрема: 17.03.2022 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 04.04.2017 у розмірі 19 603,44 грн. (з урахуванням військового збору). Під час проходження військової служби було проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у квітні 2015 року у розмірі 3155,20 грн, у жовтні 2016 року у розмірі 5057,20 грн., компенсацію за невикористані дні основної відпустки у квітні 2017 року у розмірі 1 351,63 грн. та у березні 2022 року компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 7 096,04 грн. З урахуванням того, що під час проходження військової служби та звільнення з неї ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 рр. компенсація за невикористанні дні основної та додаткової відпустки, яка нараховується з місячного грошового забезпечення, проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Окрім того, у період з січня 2016 року по 04.04.2017 включно ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889). Розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначалася винагорода, включалися посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які позивач мав право за займаною ним штатною посадою. З огляду на те, що у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, відповідно нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди проведена відповідачем виходячи із непроіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення. Також, позивачу не була нарахована та невиплата компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати індексації грошового забезпечення. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та бездіяльність щодо невиплата компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07 листопада 2007 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII від 03 липня 1991 року Про індексацію грошових доходів населення (Закон №1282-XII). Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (Порядок №1078). Відповідно до пункту другого Порядку№1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а. Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення за період з 2015-2018 рр. та інформації наявної у відповідях на адвокатські запити, НОМЕР_1 прикордонний Карпатський загін здійснював нарахування та виплату індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 04.04.2017 включно з затримкою, зокрема: 17.03.2022 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 04.04.2017 у розмірі 19 603,44 грн. (з урахуванням військового збору). Також, апеляційний суд зазначає, що розрахунок таких виплат, як щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення було проведено без включення сум індексації до розрахунку таких виплат. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та ін. не регулюється положеннями Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей . Апеляційний суд зазначає, що відповідачем розрахунок таких виплат, як щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення було проведено без включення сум індексації до розрахунку таких виплат, а тому такі дії військової частини є протиправними. Щодо компенсації втрат частини доходів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Згідно статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (сума індексації грошових доходів громадян). Аналогічного змісту норми містяться у Порядку №159, відповідно до якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму індексації грошових доходів громадян. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, cт. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків витати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень cт. 1- 3 Закону № 2050-III, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Зважаючи на вищезазначене, позивач набув право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період із січня 2015 року по квітень 2017 року відповідно до Закону № 2050 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №

159. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 140/7789/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний