Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/349/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4514/23 Справа № 182/349/23 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 182/3257/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року, яка постановлена суддею Багровою А.Г. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 31 січня 2023 року, УСТАНОВИВ: В січні 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності. Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд накласти негайно арешт та заборонити вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна нежитлового вбудованого підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 126,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_3 до вирішення справи по суті. Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що зазначене нерухоме майно неодноразово вже відчужувалось відповідачами з метою уникнення стягнення на майно та може бути знову продано або переоформлено останнім його власником у черговий раз, що суттєво ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог або зробить неможливим його виконання. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано вимоги ст.ст. 151,152 ЦПК України та висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження 14-729цс19, та від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, провадження 12-90гс20, зроблено помилковий та необґрунтований висновок про відсутність наявності передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд не взяв до уваги, що в силу об`єктивних обставин по справі снує реальна ймовірність відчуження відповідачами нерухомого майна, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, при цьому безконтрольне розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення цього спору може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 372/165/22, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 910/16586/18, від 03 листопада 2020 року у справі № 910/7716/20. Апелянт зауважує на тому, що позивачем наведено конкретні обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову та надано докази на підтвердження недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_2 стосовно дій щодо відчуження належного йому нерухомого майна з метою уникнення від майнової відповідальності, тому невжиття заходів забезпечення позову істотно унеможливить виконання рішення суду або ускладнить ефективний захист, за яким позивач звернулась до суду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на її думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, в січні 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності. Разом з позовною заявою позивач подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просила суд накласти негайно арешт та заборонити вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна нежитлового вбудованого підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 126,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_3 до вирішення справи по суті. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 оспорюваний договір купівлі-продажу належного йому нерухового майна з метою уникнути виконання боргових зобов`язань перед позивачем. Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що зазначене нерухоме майно неодноразово вже відчужувалось відповідачами з метою уникнення стягнення на майно та може бути знову продано або переоформлено останнім його власником у черговий раз, що суттєво ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог або зробить неможливим його виконання. Відмовляючи у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, в заяві про забезпечення позову не вказано, яким чином невжиття таких заходів зробить неможливим виконання рішення про визнання недійним договору купівлі-продажу між двома відповідачами та скасування державної реєстрації права власності за одним з них. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними фраудаторних правочинів, тобто договорів, які, на його думку, укладені відповідачами з метою ухилення від виконання фінансового зобов`язання. Судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що спір у справі наявний з приводу недійсності, за доводами позивача, договорору купівлі-продажу нерухомого майна, за яким таке майно перейшло у власність до відповідача ОСОБА_3 . При цьому інтерес позивача, за обставин цієї справи, полягає у можливості задоволення його вимог про стягнення заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року у справі № 904/174/20 у спосіб звернення стягнення на майно боржника. Оскільки спірний договір укладено після задоволення судом вимог про стягнення заборгованості, тобто із власності боржника вибуло майно, за рахунок якого теоретично можливо задовольнити вимоги кредитора про повернення заборгованості, є обґрунтовані підстави припускати, що подальше відчуження майна новим власником призведе до втрати інтересу позивача у задоволенні позовних вимог у справі, адже відповідне майно після визнання недійсними договорів не повернеться у власність до боржника та позивач не зможе задовольнити свої вимоги у спосіб звернення стягнення на це майно. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та аргументованою, оскільки доводи заявника про те, що відповідач ОСОБА_2 намагається уникнути відповідальності шляхом продажу наявного в його власності майна, на яке в подальшому можливе стягнення, мають бути встановлені чи спростовані при розгляді даної справи. Одночасно апеляційний суд враховує, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно, право власності на яке за спірними договорами перейшло до нового власника, буде не повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном, оскільки згідно до вимог закону державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна, та вчинить дії по забороні будь-яким особам взагалі використовувати таке майно за призначенням, що може привести до необґрунтованого обмеження поточного власника майна у праві на користування майном, тим більше житловим будинком, що буде порушенням прав особи на житло. Отже належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна. Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи. Крім того, обраний судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову не обмежує права відповідача ОСОБА_3 , чи інших осіб, у користуванні спірним нежитловим приміщенням. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Оскаржувана ухвала, як така, що суперечить вимогам матеріального та процесуального закону підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборонини ОСОБА_3 вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна нежитлового вбудованого підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 126,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_3 , до вирішення справи по суті. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року скасувати. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити будь-яким способом суб`єктам державної реєстрації прав та державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна нежитлового вбудованого підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 126,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_3 . В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року. Головуючий: Судді: