Постанова 4819 № 653/1303/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 03 листопада 2021 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 653/1303/21 Номер провадження: 22-ц/819/2046/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів:Вейтас І.В., Кузнєцової О.А., секретар: Юськів І.В. учасники справи: представник відповідачів адвокат Крижановський М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 13 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Ковальчук Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АЗОВ-2012», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Козоріза Романа Володимировича про визнання недійсними правочинів, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, загальною площею 1229,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 24.02.2021 за № 266 та договір купівлі-продажу нерухомого майна, загальною площею 485,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , від 01.03.2021 за № 302, укладені між Приватним підприємством «АЗОВ-2012» та ОСОБА_3 . Крім того, в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на вищезазначене майно, власником якого є ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилався на те, що в провадженні Генічеського районного суду Херсонської області перебуває справа № 653/3727/20 за його позовом до ПП «АЗОВ-2012» про стягнення заборгованості у розмірі 1899709,88 грн. В межах цієї справи ним було подано заяву про забезпечення позову. Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у цій справі його заяву було задоволено частково, а саме: заборонено відчуження, перереєстрація нерухомого майна, власником якого є Приватне підприємство «АЗОВ-2012», загальною площею 1292 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1976255265221 та будівлі, загальною площею 485,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1101320865221 до ухвалення рішення, у межах позовних вимог на суму 1899709,88 грн. ОСОБА_1 зазначає, що з метою уникнення можливих негативних наслідків ПП «АЗОВ-2012» відчужило нерухоме майно, що належало йому на праві власності, до винесення зазначеної постанови Херсонського апеляційного суду, не маючи при цьому дійсних намірів на передачу права власності іншій особі. Вказане нерухоме майно передано ОСОБА_2 на праві власності за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року № 266 та договором купівлі-продажу від 01 березня 2021 року №

302. Позивач вказує, що провадження у справі № 653/3727/20 за його позовом про стягнення заборгованості було відкрито 23 листопада 2020 року, тоді як оскаржувані ним договори купівлі-продажу укладені 24 лютого 2021 року та 01 березня 2021 року. На його думку, укладення цих договорів підтверджує намагання ПП «АЗОВ-2012» уникнути відповідальності за невиконання зобов`язання. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 сприяє уникненню ПП «АЗОВ-2012» зобов`язання зі сплати заборгованості, тому буде вчиняти дії щодо повторної перереєстрації зазначеного нерухомого майна. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , відповідачі зарекомендували себе як недобросовісні особи, а тому існує реальний ризик повторного відчуження нерухомого майна, що унеможливить виконання ймовірного рішення суду у цій справі, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Посилаючись на наведене, просив заяву задовольнити. Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні заяви. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а тому, у разі їх задоволення, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, і накладення арешту на майно не відповідає змісту порушеного права. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. Зокрема посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на очевидність факту, що відповідачі намагаються уникнути відповідальності від виконання зобов`язання шляхом укладення фіктивних договорів купівлі-продажу спірного майна і після вибуття із власності позивача спірне майно може піддаватися подальшому відчуженню третім особам. У випадку настання вказаних обставин, спірне майно фактично буде вилучено із власності позивача, внаслідок чого виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, буде взагалі неможливим. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_4 просив відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Посилався, зокрема на ті обставини, що позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_2 , тоді як за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 є власницею лише 32/100 частин будівлі, площею 485,3 кв.м, розташованої в АДРЕСА_2 . Власниками іншого об`єкту нерухомості є інші особи, зокрема, ОСОБА_3 . Позиція апеляційного суду Згідно чч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними фраудаторних правочинів, тобто договорів, які, на його думку, укладені відповідачами з метою ухилення від виконання фінансового зобов`язання. 21.09.2021 року ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області залучено до участі в справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 та встановлено, що вона також є стороною оспорюваних правочинів (а.с.95). Судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що спірні об`єкти нерухомого майна були предметом забезпечення позову в іншій цивільній справі, однак відповідач ПП «АЗОВ-2012», до винесення судового рішення про забезпечення позову здійснив відчуження спірних об`єктів іншим відповідачам в даній справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 а тому припущення позивача про можливість подальшого відчуження майна є цілком обгрунтованими, що ставить під загрозу вирішення спору між сторонами у разі задоволення позову в даній конкретній справі. За таких обставин, посилання суду першої інстанції на судову практику про забезпечення позовів у немайнових спорах є безпідставними, оскільки обставини, встановлені в даній справі є відмінними від тих, де Верховним Судом було зроблено відповідні правові висновки. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та аргументованою, оскільки доводи заявника про те, що відповідачі намагаються уникнути відповідальності шляхом продажу наявного в їх власності майна, на яке в подальшому можливе стягнення, є слушними. Враховуючи ті обставини, що на момент вирішення заяви про забезпечення позову в апеляційній інстанції, відповідачі в справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 32/100 та 54/100 частин, відповідно, спірного нерухомого майна, тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню із накладенням арешту лише на ту частину майна, яка належить відповідачам в справі, оскільки в іншому випадку вжиття такого заходу може порушити права інших осіб, не залучених до участі у справі. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 13 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Накласти арешт на 54/100 частини нерухомого майна, загальною площею 1292 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1976255265221, що належить ОСОБА_3 та на 32/100 частини будівлі загальною площею 485,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1101320865221, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 листопада 2021 року. Головуючий С.В. Радченко Судді: І.В. Вейтас О.А. Кузнєцова