Постанова 4819 № 653/3727/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Херсон номер справи: 653/3727/20 номер провадження: 22-ц/819/488/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Кузнєцової О.А., Семиженка Г.В. секретар Плохотніченко А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Приватне підприємство «АЗОВ-2012» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2020 року, у складі судді Берлімової Ю.Г., в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АЗОВ-2012» про стягнення заборгованості, встановив: В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства «АЗОВ-2012» заборгованість за договором позики в розмірі 25 000 доларів США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ станом на день подання позову заяви по курсу обміну валюти становить 703 000 грн, 3% річних за користування грошовим коштами в розмірі 63 209,88 грн, курсову різницю 39 500 грн та розмір штрафу за несвоєчасне повернення коштів позикодавцю (на підставі п.7 договору позики) у розмірі 1 094 000 грн. 14 грудня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що загальна сума заборгованості (включаючи заборгованість за договором позики, штрафу за несвоєчасне повернення коштів, відсотків за користування грошовими коштами, курсову різницю та судовий збір) складає 1 899 709,88 грн, а відповідач зарекомендував себе як недобросовісна особа, у зв`язку із неповерненням суми заборгованості впродовж трьох років. На підставі викладеного, та вважаючи, що забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не перешкоджатиме його господарській діяльності, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, з метою реального виконання рішення суду в майбутньому та недопущення зловживання відповідачем своїми правами просив суд першої інстанції накласти арешт на майно, власником якого є Приватне підприємство «АЗОВ-2012», а саме: нерухоме майно загальною площею (кв.м) : 1292, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1976255265221; будівлю загальною площею (кв.м) : 485.3, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1101320865221 у межах позовних вимог на суму 1 899 709,88 грн. (один мільйон вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`ять гривень 88 копійок). Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а викладені в ній обставини не підтверджені доказами та не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Також , зазначив, що встановлення заходу забезпечення позову не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову (з огляду на предмет позовних вимог), а буде лише обмежувати право власності відповідача. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для розгляду справи, та не взяв до уваги, що сума, яка була безпідставно набута та зберігається відповідачем є істотною, а відповідач зарекомендував себе як недобросовісна особа, а отже застосування заходів забезпечення позову є необхідним. При цьому, забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не перешкоджатиме його господарській діяльності, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника Вказує, що аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 381/4019/18 від 12.02.2020 року. Також, скаржник посилається на те, що в даному випадку має місце спір майнового характеру, беручи до уваги, що ціна позову становить 1 899 709,88 грн, обраний захід забезпечення позову відповідає предмету позову, є співмірним із заявленими вимогами, необхідним і достатнім для забезпечення виконання судового рішення. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову, у повному обсязі. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, забезпечення позову- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне дотримання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови). З огляду на зміст позовної заяви та направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів справи між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором позики на загальну суму 1 899 709,88 грн (один мільйон вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`ять гривень 88 копійок). За змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Відповідно до вимог ч.3 цієї статті, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як зазначено в п.4 постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. За інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно Приватне підприємство «АЗОВ-2012», є власником нерухомого майна загальною площею (кв.м) : 1292, яке складається з адмінбудівлі з підвалом літ. А, загальною площею 1229,9 кв.м, гараж літ.Б, загальною площею 40, 4 кв.м, трансформатора літ.В, загальною площею 21,7 кв.м що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1976255265221; будівлю загальною площею (кв.м) : 485.3, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1101320865221. Суд першої інстанції не врахував наведені норми та той факт, що відповідач як єдиний власник нерухомого майна, має реальну можливість відчужити шляхом продажу єдиного майна, яке належить йому на праві власності, а тому незастосування заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Колегія суддів також звертає увагу на те, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається арешт, процесуальним законом не передбачено. Разом з цим, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. За своєю природою, арешт майна це тимчасове до його скасування чи зняття, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування цим майном. Отже, на думку колегії суддів, з огляду на закріплені у ст. 2 ЦПК України завдання цивільного судочинства та характер спору, у даній справі співмірними, розумними та достатніми до вирішення спору заходами забезпечення позову є заборона відчужувати зазначених в заяві ОСОБА_1 об`єктів нерухомості та проведення їх перереєстрації до ухвалення рішення, у межах позовних вимог на суму 1 899 709,88 грн. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не перешкоджатиме його господарській діяльності, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежуватиметься лише розпорядженням ним. Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. З урахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити відчуження, перереєстрацію нерухомого майна, власником якого є Приватне підприємство «АЗОВ-2012», загальною площею 1 292 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1976255265221; будівлі загальною площею 485.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1101320865221 до ухвалення рішення, у межах позовних вимог на суму 1 899 709,88 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року. Головуючий І.В. Вейтас Судді: О.А. Кузнєцова Г.В. Семиженко