Постанова 4819 № 648/1523/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 14 липня 2021 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 648/1523/21 Номер провадження: 22-ц/819/1350/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів:Вейтас І.В., Семиженка Г.В., секретар: Плохотніченко А.В. учасники справи: представник позивача адвокат Лещенко Андрій Вікторович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу приватного підприємства УКАН в особі директора Повод Світлани Олександрівни, від імені якої діє адвокат Лещенко Андрій Вікторович, на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2021 року, постановлену у складі судді Бугрименка В.В., у справі за позовом приватного підприємства УКАН в особі директора Повод Світлани Олександрівни до ОСОБА_1 , Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, приватного нотаріуса Білозерської державної нотаріальної контори Луб`янського Андрія Васільовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Білозерська селищна рада про визнання недійсним права на земельну частку (пай) та скасування сертифікату, скасування свідоцтва про право на спадщину, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції У червні 2021 року ПП ОСОБА_2 в особі директора Повод С.О. звернулося до суду з позовом про визнання недійсним права на земельну частку (пай) та скасування сертифікату, скасування свідоцтва про право на спадщину. Одночасно з позовом подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номер 6520380700:05:043:0002. Заява обґрунтована тим, що в разі прийняття рішення Білозерською селищною радою, про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 , позивач буде позбавлений права оренди, що унеможливить виконання рішення суду. Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами виник будь-який спір. Крім того суд дійшов висновку про те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, не стосується предмету заявлених позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою суду, ПП ОСОБА_2 в особі директора ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Лещенко А.В., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. Зокрема посилається на те, що заявлений захід забезпечення позову є взаємопов`язаним з предметом спору щодо визнання недійсним права на земельну частку (пай) та скасування сертифікату, скасування свідоцтва про право на спадщину, оскільки в разі передання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , позивач буде позбавлений права оренди, що унеможливить виконання рішення суду. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Звертаючись до суду з із позовом, позивач просив визнати недійсним право ОСОБА_1 на земельну частку (пай), скасувати сертифікат на право на земельну ділянку, скасувати свідоцтво про право на спадщину. Таким чином предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними правочинів індивідуальної дії. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому колегія суддів вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції оцінив обґрунтованість доводів заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, врахував зазначені положення закону, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову, не стосується предмету заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції по суті спірного питання, представником апелянта не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення і скасування оскарженого судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного підприємства УКАН в особі директора Повод Світлани Олександрівни, від імені якої діє адвокат Лещенко Андрій Вікторович, залишити без задоволення, а ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року. Головуючий С.В. Радченко Судді: І.В. Вейтас Г.В. Семиженко