Постанова Херсонський апеляційний суд № 663/3840/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 12 лютого 2020 року м. Херсон справа № 663/3840/19 провадження № 22-ц/819/419/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів:Бездрабко В.О., Кузнєцової О.А., секретар: Кутузова А.В. учасники справи: представник позивача Литвиненко Євген Олександрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Литвиненка Євгена Олександровича поданої від імені ОСОБА_1 на ухвалу Скадовського районного суду Херсонської області від 20 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Шульги К.М., у справі по матеріалам позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача борг загальною сумою 4442,00 доларів США, що станом на дату подачі позову відповідає сумі 103987,22 грн. Разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження належного відповідачу комплексу будівель і споруд АДРЕСА_1 , об`єкт нежитлової нерухомості, розташований на території Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, до складу якого входить корівник літ.А, сараї літ.Б, Ж, М. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у позові ставиться питання про стягнення грошових коштів, тому з метою уникнення ситуації щодо неможливості виконати рішення суду, накладення арешту на належний відповідачу комплекс будівель і споруд №1, який є об`єктом нежитлової нерухомості, є єдиним засобом запобігання можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 20 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником в обґрунтування своїх вимог не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що на даний час існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Литвиненко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Позиція апеляційного суду Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду з вказаною заявою представник позивача просив накласти арешт на комплекс будівель і споруд, які є власністю відповідача, зазначаючи про те, що, у разі продажу зазначеного майна відповідачем, існує можливість виникнення ситуації щодо неможливості виконання рішення про стягнення боргу, який є значним. Разом з тим, заява адвоката позивача не містить доведеності співмірності позовних вимог із обраним заходом забезпечення позову, заявником не надано суду відомостей чи доказів того, що відповідач має намір вчинити дії по відчуженню належного йому майна, таким чином відсутнє підтвердження, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Виходячи з викладеного, районний суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Доводи апеляційної скарги, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення і скасування оскарженого судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Литвиненка Євгена Олександровича поданої від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Скадовського районного суду Херсонської області від 20 грудня 2019 рокубез змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Головуючий С.В. Радченко Судді: В.О. Бездрабко О.А. Кузнєцова