Постанова 4824 № 760/13678/21

справа № 760/13678/21 головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В. провадження № 22-ц/824/4834/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Осадчою Наталією Олександрівною, на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, треті особи: Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»,- В С Т А Н О В И В: У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Транспортні системи» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - на квартиру за проектним № 170 (3-х кімнатна, житловою площею: 49,15 кв.м., загальною проектною площею 86, 25 кв. м., на 5 поверсі) у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору № 3,12/102 від 01 лютого 2018 року. 25 жовтня 2022 року представником Третьої особи КП «ФК «Житло-Інвест» подане клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №760/16822/20, що розглядається в порядку кримінального судочинства, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у злочинах, передбачених ч. 3,4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України. У межах вказаної справи досліджуються обставини щодо підробки договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру №3,12/102 від 01 лютого 2018 року, довідки № 18-433 та № 18-488 від 09.02.2018 щодо сплати 100% за квартиру та щодо згоди на її відчуження, якими Позивачка в даному провадженні обгрунтовує свої позовні вимоги. Представник Третьої особи зазначає, що підтвердження вини обвинувачених в межах вказаної кримінальної справи у заволодінні коштами ОСОБА_1 матиме вирішальне значення для даної справи, оскільки спростує наявність дійсних договірних відносин між сторонами та унеможливить задоволення вимог. Представник Позивачки проти задоволення клопотання заперечувала. Зазначила, що немає жодних підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору без зупинення провадження. Представник Третьої особи-2 КП «Спецжитлофонд» підтримала клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року зупинено провадження у справі до вирішення по суті справи №760/16822/20, що розглядається в порядку кримінального судочинства, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у злочинах, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України. Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Осадчу Наталію Олександрівну, подала апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказувала про те, що матеріалами справи підтверджено, що позивач у повному обсязі виконала свої зобов`язання та перерахувала грошові кошти в сумі 1 163 200,00 грн. на користь ПрАТ «Транспортні системи», отже, має законні очікування, що відповідачі в свою чергу також виконають свої договірні зобов`язання з метою набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Вважає, що доказів того, що вищезазначені правочини є такими, що не вчинені, а права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли - не надано. На думку апелянта, позивач у Договорі про відступлення права вимоги та про заміну сторони у зобов`язанні стає стороною Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3,12/102 віл 01 лютого 2018 року, де викладено всі істотні умови, що притаманні цьому договору, оскільки предметом цього договору є об`єкт нерухомого майна, який буде в майбутньому введено в експлуатацію. Окрім того, апелянт вважає доведеною ту обставину, що укладаючи Договір про відступлення права вимоги від 11 лютого 2018 року воля сторін була спрямована на встановлення цивільно-правових відносин, що регулюються нормами ст. 656 ЦК України, а саме договором купівлі-продажу майнових прав. Виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування, підтверджує вчинення дій спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Отже, на думку апелянтки, до завершення будівництва об`єкта нерухомості та введення його в експлуатацію позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт. Апелянтка зазначає, що оскільки відповідачі не виконали належним чином узятих за Договором зобов`язань, є всі юридичні підстави для визнання за позивачем майнових прав на профінансований об`єкт нерухомості. На думку апелянтки, суд першої інстанції міг повноцінно розглядати справу на підставі наведених вище доводів сторін і наданих доказів та здійснювати в її межах всі процесуальні дії, розглядати клопотання, викликати свідків, витребувати необхідні докази тощо, при цьому не зупиняючи провадження по справі. Також апелянт вказував, що суд першої інстанції під час задоволення клопотання про зупинення провадження не звернув уваги щодо належності та допустимості доказів на підтвердження доводів представника третьої особи про те, що «Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3,12/102 від 01 лютого 2018 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 ніколи не укладався, а позовна заява Позивача ґрунтується на вимогах підроблених Відповідачем 1 документів», оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих доводів до клопотання про зупинення провадження по цивільній справі не надає. Зазначала, що до клопотання було долучено обвинувальний висновок, проте клопотання не містить доказів щодо способів його отримання, не містить дозволу слідчого, прокурора чи судді, взагалі не зазначаєтеся статус третьої особи в кримінальному провадженні. Звертає увагу апеляційного суду на те, що процесуальні дії в рамках кримінального провадження становлять таємницю досудового розслідування, яку недопустимо розголошувати без дозволу. Натомість, у цивільній справі №760/13678/21 приймають участь особи, які не мають жодного статусу в кримінальній справі №760/16822/20, на яку, як на підставу для зупинення провадження, посилається третя особа. Окрім того, заперечує щодо тверджень третьої особи стосовно начебто встановлених обставин досудовим розслідуванням «надання підроблених документів» Відповідачем 2, які мають значення для цивільної справи. Разом з тим, апелянт зазначає, що в межах кримінальної справи №760/16822/20 почеркознавча експертиза зазначених довідок та згоди ТОВ «ІБК «Обрій» на укладення договору купівлі продажу майнових прав на квартиру №3,12/102 від 01 лютого 2018 року на квартиру АДРЕСА_3 не проводилася та не призначалася, більше того в матеріалах цивільної справи № 760/13678/21 такі докази також відсутні. Окрім того, вважає, що суд першої інстанції в своїй оскаржуваній ухвалі не зазначає, яким саме чином може вплинути кримінальна справа №760/16822/20 на справу про визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Також звертає увагу колегії суддів на те, що предметом розгляду справи про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ «Транспортні системи» є наявність або відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення за ч. ч. 3, 4 ст. 190, ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України. Визнання їх винними в кримінальних правопорушеннях, що їм інкриміновані, взагалі ніяким чином не виливає на права третьої особи, а у випадку встановлення відсутності в їх діях вини - також не вплине на права третьої особи. Апелянт наголошує, що обвинувальний висновок № 760/16822/20 в межах справи надійшов на адресу суду ще 31.07.2020 року. Однак, до цього часу справа не розглядається по суті, навіть підготовче провадження по справі не відбулося жодного разу, справа постійно відкладається. Вважає, що вказані обставини грубо порушують право особи на справедливий суд, а також на своєчасний розгляд її справи. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 18 квітня 2023 року на адресу суду надійшов відзив третьої особи Комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , надісланий представником третьої особи - адвокатом Самольотовим І.І. засобами поштового зв`язку. У казаному відзиві на апеляційну скаргу третя особа просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому у відзиві зазначено, що з обвинувального акту у кримінальному провадженні, який знаходиться у провадженні Солом`янського районного суду, випливає, пов`язаність справ № 760/16822/20 та № 760/13678/21. На думку третьої особи, зазначений обвинувальний акт є належним доказом, оскільки він містить інформацію щодо предмету доказування у справі. Третя особа наголошує, що посилання апелянта на ст. 222 КПК України є хибним, оскільки обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Окрім того, відповідно до ч.1, 2 ст. 27 КПК України учасники судового провадження не можуть бути обмежені в праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації. Кримінальне провадження в усіх судових інстанціях здійснюється відкрито. Наголошує на гласності судового процесу. Також зазначає, що Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є учасником кримінальної справи №760/16822/20 й ознайомлення з матеріалами справи було здійснено на підставі відповідної заяви, тобто з дозволу суду. Вважає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі суду, мотивованими та обґрунтованими. 27 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві відповідач-2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вважає, що судом першої інстанції досліджено питання необхідності зупинення судового провадження в повному обсязі. Наголошує, що з`ясування обставин по справі в рамках кримінального провадження, є суттєвим для вирішення цієї цивільної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції було встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду перебуває кримінальна справа № 760/16822/20 за заявою ошуканих потерпілих інвесторів за обвинуваченням посадових осіб Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи», а саме: директора ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , яка є Позивачем у даній справі, має статус потерпілої у вказаній справі. З копії обвинувального акту, наданої суду в якості обґрунтування клопотання про зупинення провадження, вбачається, що в межах вказаної кримінальної справи, серед іншого, розглядається епізод шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , яка мала намір придбати майнові права на квартиру АДРЕСА_4 (житловий комплекс «Рідне місто») шляхом укладення з ПрАТ «Транспортні системи» Договору про відступлення права вимоги, за яким Позивачка набула статусу кредитора за Договором купівлі-продажу № 3,12/102 від 01.02.2018, укладеним між вказаною юридичною особою та ТОВ «ІБК «Обрій», і який має ознаки підробки. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції враховував пряме посилання третіх осіб на факт підробки Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру №3,12/102 від 01.02.2018, який є підставою заявлених позовних вимог та виходив з того, що оскільки в разі набрання вироком законної сили у кримінальній справі №760/16822/20 судом будуть встановлені преюдиційні факти, які матимуть значення для вирішення даної справи, вирішення даної цивільної справи № 760/13678/21 залежить від результатів розгляду кримінальної справи № 760/16822/20, встановлених в її межах обставин та подій, тобто вважав неможливим розгляд даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі. Колегія суддів не може повною мірою погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке. Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.33 постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, на підставі п. 4 ст. 201 ЦПК (редакції 2004 року, якій відповідає п. б.ч. 1 .ст.25 1 ЦПК України в редакції 2017 року) визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду; при неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі». Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16. Дослідивши матеріали справи та враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів вважає, що матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, треті особи: Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості доводів сторін в межах заявлених позовних вимог. Так, звертаючись до суду з заявою про зупинення провадження, заявник обґрунтовував заяву, зокрема, тим, що у разі набрання вироком законної сили у кримінальній справі № 760/16822/20 судом будуть встановлені преюдиційні факти, які матимуть значення для вирішення цивільної справи № 760/13678/21, а саме: підроблення документів щодо спірної нерухомості; заволодіння коштами, які належали ОСОБА_1 , обвинуваченими особами (тобто відповідачі у справі № 760/13678/21 їх не отримували); фактичної відсутності цивільних правовідносин між позивачем та відповідачами у справі № 760/13678/21 (т.3. а.с.6-11). Утім колегія суддів апеляційного суду зауважує, що встановлення чи не встановлення судом вказаних заявником фактів у кримінальній справі не матиме жодних юридичних наслідків для чинності спірного Договору відступлення права вимоги, оскільки визнання такого договору недійсним з будь-яких підстав може бути встановлено лише за рішенням суду, ухваленим судом під час розгляду відповідного позову. Апеляційним судом встановлено, що позовні вимоги щодо оспорення договору, який є підставою для звернення позивача до суду з первісним позовом, матеріали справи не містять. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення прийняте без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, так як неможливий розгляд даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі є передчасним та помилковим, таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Осадчою Наталією Олександрівною, на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року, - задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова