Постанова 4824 № 757/10664/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3212/2023 Справа 757/10664/15-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 07 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Остапчук Т.В. в м. Київ 20 вересня 2022 року про зупинення провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У березні 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому, уточнивши позовні вимоги в травні 2021 року, просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 червня 2008 року в розмірі 1 837 806,88 доларів США, що еквівалентно 40 885 443,20 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити та зняти з реєстрації всіх осіб, що проживають в приміщенні, яке є предметом іпотеки, покласти на ОСОБА_1 судові витрати. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 належним відповідачем ОСОБА_1 , яка є власником предмета іпотеки (а. с. 246 т. 1). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року замінено позивача АТ «ВТБ Банк» його правонаступником АТ «Універсал Банк» (а. с. 78 - 79 т. 2). 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження в справі, в якому просила зупинити провадження в справі № 757/10664/15-ц до винесення остаточного рішення в справі № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року зупинено провадження в справі до винесення остаточного рішення в справі № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 7 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України. Позивач АТ «Універсал Банк», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом першої інстанції було грубо порушено п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки зібрані докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а подане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи. Звертав увагу, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, і цю правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України в постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13), Верховний Суд в постанові від 20 червня 2018 року в справі № 753/19644/16-ц (провадження № 61-4792ск18), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц та Вищий господарський суд України в постанові від 09 лютого 2015 року (провадження № 54/315). Посилався на рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно якого стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Наголошував, що в клопотанні про зупинення провадження представником відповідача не зазначено, яким саме чином впливає результат розгляду справи № 757/9466/16-к на розгляд даної цивільної справи № 757/10664/15-ц. Не вказано, на якій стадії розгляду перебуває кримінальна справа, які наслідки можуть настати в разі притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення шахрайських дій щодо предмета іпотеки, яким чином зміниться ситуація щодо можливості кредитора звернути стягнення на даний предмет іпотеки. Тобто клопотання про зупинення провадження в справі є необґрунтованим, а судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними доказами. Вважав, що результат розгляду справи № 757/9466/16-к не впливає на дійсність іпотеки для набувача відповідного нерухомого майна, а відтак і на право банку звернути стягнення на предмет іпотеки. У відзиві на апеляційну скаргу, що поданий представником відповідача ОСОБА_1 , заперечувались доводи апеляційної скарги щодо скасування ухвали про зупинення провадження в справі та наведені доводи щодо обґрунтованості та законності зазначеної ухвали. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Зупиняючи провадження в справі ухвалою від 20 вересня 2022 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 7 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України і вирішення справи по суті може вплинути на результат розгляду цивільної справи № 757/10664/15-ц, отже існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи. Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного. Із матеріалів справи вбачається, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого в даній справі є АТ «Універсал Банк», мотивував тим, що 03 червня 2008 року ним було укладено з ОСОБА_2 кредитний договір № 623/0081-0000003, за умовами якого банк надав, а позичальник прийняв грошові кошти в сумі 997000 доларів США зі строком повернення до 03 серпня 2035 року та сплатою відсотків в розмірі 12,69 % річних. В зв`язку з тривалим невиконанням позичальником умов кредитного договору 18 березня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15 066 484,80 грн. та судового збору, на виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист 07 травня 2014 року, однак заборгованість за кредитним договором до сьогодні не погашена. Зважаючи на невиконання позичальником умов кредитного договору, позичальник повинен сплатити позивачу загальну суму заборгованості станом на 17 березня 2015 року становить 1 837 806,88 доларів США, що еквівалентно 40 885 443,20 грн. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 03 червня 2008 року між банком (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі № 2334, за умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі. Предметом іпотеки є квартира за адресою АДРЕСА_1 , належна іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. за реєстровим № 2332. 28 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, предметом якого виступало нерухоме майно - предмет іпотеки. Відтак, новий власник квартири відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набув статус іпотекодавця. На а. с. 11 - 27 т. 1 знаходиться копія кредитного договору № 623/0081-0000003 від 03 червня 2008 року, укладеного ОСОБА_2 з ПАТ «ВТБ Банк», за умовами якого банк надав, а позичальник прийняв грошові кошти в сумі 997000 доларів США зі строком повернення до 03 серпня 2035 року та сплатою відсотків в розмірі 12,69 % річних. На а. с. 28 т. 1 знаходиться копія заяви на видачу готівки від 03 червня 2008 року на суму 997000 доларів США. На а. с. 29 - 32 т. 1 знаходиться копія іпотечного договору від 03 червня 2008 року, укладеного ОСОБА_2 з ПАТ «ВТБ Банк», за умовами якого цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 623/0081-0000003 від 03 червня 2008 року та всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надає в іпотеку об`єкт нерухомого майна, право власності на який виникне та буде зареєстровано в майбутньому, яким є квартира за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. за реєстровим № 2332. На а. с. 34 т. 1 знаходиться копія виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 19 вересня 2013 року в справі № 2-3315/11 на виконання рішення від 18 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» суми заборгованості за кредитним договором № 623/0081-0000003 від 03 червня 2008 року в розмірі 15066484,80 грн., 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; рішення набрало законної сили 10 травня 2013 року. На а. с. 35 - 36 т. 1 знаходиться копія постанови державного виконавця від 07 травня 2014 року у ВП № 43227377 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 . На а. с. 48 - 51 т. 1 знаходиться копія рішення Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, третя особа ПАТ «ВТБ Банк» про зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна, яким позов задоволено та звільнено з-під арешту шляхом зняття арешту та заборони відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та передана в іпотеку ПАТ «ВТБ Банк» на підставі іпотечного договору від 03 червня 2008 року, скасовано постанову про арешт всього майна ОСОБА_2 від 07 травня 2014 року, винесену відділом примусового виконання рішення державної виконавчої служби України. На а. с. 53 т. 1 знаходиться копія довідки Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2015 року, наданої ПАТ «ВТБ Банк» про те, що згідно даних автоматизованої системи документообігу апеляційного суду Київської області у 2014 році апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, третя особа ПАТ «ВТБ Банк» про зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна до суду не надходила, не реєструвалась та не розглядалась, судове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 21 липня 2014 року не ухвалювалось. Згідно довідки Ірпінського міського суду Київської області від 23 лютого 2015 року, перевіркою автоматизованої системи Д-3 встановлено, що позовна заява ОСОБА_2 до ВПВР ДВС України, третя особа ПАТ «ВТБ Банк», справа № 367/2255/14-ц, не зареєстрована (а. с. 52 т. 1). На а. с. 142 - 144 т. 1 наявна копія рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року в справі № 757/10655/15-ц за позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи Державні реєстратори Реєстраційної служби Суворівського районного управління юстиції у м. Херсоні Кеча А.С., Вітцівська М.С. , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, яким в задоволенні позову відмовлено. На а. с. 145 - 147 т. 1 знаходиться копія рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2016 року, яким апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 28 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №

49. Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2016 року залишено без змін (а. с. 148 - 151 т. 1). На а. с. 99 - 102 т. 1 знаходиться Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яким є квартира за адресою АДРЕСА_1 , згідно якого 21 квітня 2015 року зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2015 року, серія та номер 284, виданий 21 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П. Також наявні відомості про обтяження 27 травня 2015 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, державна реєстрація іпотеки 21 квітня 2015 року, згідно якої іпотекодержателем є ОСОБА_6 , іпотекодавцем - ОСОБА_1 (а. с. 100 т. 1); відомості про заборону на нерухоме майно, зареєстровані 03 червня 2008 року на підставі договору іпотеки від 03 червня 2008 року, погашено 16 грудня 2014 року (а. с. 101 т. 1); відомості про реєстрацію іпотеки 03 червня 2008 року на підставі договору іпотеки від 03 червня 2008 року та про погашення 18 грудня 2014 року запису про іпотеку № 8131272 (а. с. 102 т. 1). 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження в справі, в якому просила зупинити провадження в справі № 757/10664/15-ц до винесення остаточного рішення в справі № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, до якої додано скріншот з сайту Печерського районного суду м. Києва про розгляд справи № 757/10664/15-ц, згідно якого судове засідання по даній справі призначено на 26 жовтня 2021 року (а. с. 160 - 163 т. 2). Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України в справі № 8-р/2020 від 14 липня 2020 року про відповідність Конституції України положень ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» головним аргументом є те, що набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою, і за належного оформлення обтяжень на нерухоме майно саме можливість отримання цієї інформації набувачем презюмує його погодження зі станом, що до цього майна може бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у вигляді звернення стягнення на нього як на предмет іпотеки. Однак відповідач була позбавлена можливості отримати відповідну інформацію про те, що квартира є предметом іпотеки, через шахрайство, обвинувачення в якому висунуто ОСОБА_2 і розглядається Печерським районним судом м. Києва в справі № 757/9466/16-к, і з метою забезпечення справедливого розгляду цієї справи, належного захисту інтересів ОСОБА_1 , з урахуванням результатів судового розгляду подій, які мають ознаки кримінальних правопорушень та пов`язані з переходом права власності на спірну квартиру до ОСОБА_1 , оскільки вони є суттєвими для вирішення справи № 757/10664/15-ц, вважала необхідним зупинити провадження в цивільній справі до винесення остаточного рішення в справі № 757/9466/16-к. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено, зупинено провадження справі до винесення остаточного рішення в справі № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 7 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України (а. с. 227 - 228 т. 2). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі є тимчасовим припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зупинення провадження у справі не повинне призводити до необґрунтованого зволікання з розглядом справи. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року зроблено висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З врахуванням вимог закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду потрібно у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як справа, що розглядається, пов`язана з іншою справою, яка є на розгляді іншого суду, та чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, нагальна потреба в зупиненні провадження у справі виникає у разі, якщо неможливо постановити рішення у певній справі до ухвалення судового рішення в іншій. Тож між справами, що одночасно розглядаються, повинен існувати безпосередній матеріально-правовий зв`язок, який знаходить прояв у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Водночас, варто враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є перешкодами ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року в справі «Краснощокова проти України»). Апеляційний суд враховує, що провадження в даній справі відкрите ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року та призначено до розгляду на 30 квітня 2015 року (а. с. 61 т. 1), ухвалою від 19 жовтня 2015 року провадження в справі зупинялось за клопотанням позивача до вирішення Печерським районним судом м. Києва справи № 757/10655/15-ц за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 та інших про визнання недійсним договором купівлі-продажу квартири та зобов`язання вчинити певні дії (а. с. 109 - 110 т. 1), ухвалою від 22 лютого 2019 року провадження в справі відновлене, оскільки обставини, що викликали його зупинення, відпали, та призначено підготовче засідання по справі (а. с. 152 т. 1). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті та 05 жовтня 2020 року (а. с. 57 т. 2). Відповідно до ч. 3 ст. 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу. Відтак, зупинивши провадження у справі на стадії її розгляді по суті з підстави, встановленої п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, судом першої інстанції залишено поза увагою, що це прямо заборонено ч. 3 ст. 210 ЦПК України. Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», обґрунтовував свої вимоги як іпотекодержатель, який, в зв`язку з невиконанням боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, вимоги про звернення стягнення заявлені до відповідача ОСОБА_1 як нинішнього власника іпотечного майна. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та реєстрації за ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки) особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Згідно рішення Конституційного Суду України в справі № 8-р/2020 від 14 липня 2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», на яке посилалася представник відповідача в клопотанні про зупинення провадження, ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не суперечать положенням частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України. Конституційний Суд України, приймаючи дане рішення, виходив із того, що «положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину». Враховуючи, що у рішенні Конституційного Суду України прямо зазначено, що факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, відтак у клопотанні про зупинення провадження в справі представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не обґрунтовано, а судом першої інстанції належним чином не перевірено і не встановлено, в чому полягає неможливість розгляду цивільної справи № 757/10664/15-ц за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, та яким чином в разі притягнення або непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за шахрайські дії відносно іпотечного майна зміняться обставини щодо можливості кредитора звернути стягнення на даний предмет іпотеки. Крім того, із документів, долучених ОСОБА_4 до клопотання про зупинення провадження, а саме скріншоту про призначення до розгляду кримінальної справи № № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 7 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, неможливо беззаперечно встановити, в зв`язку з якими фактичними обставинами ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, зокрема що йому інкриміновано вчинення суспільно небезпечних винних діянь, пов`язаних саме з квартирою за адресою АДРЕСА_1 , відтак суд першої інстанції, задовольняючи клопотання, виходив із припущень, не підтверджених належними та допустимими доказами. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а відтак суд першої інстанції, зупиняючи провадження в справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, дійшов передчасного та помилкового висновку про неможливість розгляду даної справи до прийняття остаточного рішення у справі № 757/9466/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 7 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, та порушив ч. 3 ст. 210 ЦПК України, якою прямо заборонено зупинення провадження в справі на стадії розгляду по суті з підстав інших, ніж встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу. Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року не можна вважати законною та обґрунтованою. Враховуючи, що провадження в даній справі відкрите ухвалою від 20 квітня 2015 року і станом на даний час справа не розглянута, безпідставне зупинення провадження в справі призведе до необґрунтованого зволікання з розглядом справи та не відповідатиме вимогам щодо розумності тривалості судового провадження. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.