LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824760/13678/21

від 09.07.2026 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 760/13678/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10752/2026Головуючий у суді першої інстанції - Коробенко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., за участю: представника позивачки Осадчої Н.О. , представника третьої особи КП "ФК "Житло-Інвест" Русакова О.О., представника третьої особи КП "Спецжитлофонд" Шеїн К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Осадчою Наталією Олександрівною, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Транспортні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій", ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", Комунальне підприємство "Фінансова компанія "Житло-Інвест" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру, В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи» (Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» (Відповідач-2) про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що на початку 2018 року вона разом із чоловіком, після продажу своєї трикімнатної квартири в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, вирішили придбати об`єкт нерухомості у м. Києві. На сайті «ОЛХ» позивачка знайшла оголошення щодо продажу об`єкту нерухомості в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який будується по АДРЕСА_1 . За вказаними у оголошенні номерами телефонів Позивачка зв`язалась та домовилась про зустріч з ріелтором ОСОБА_6 , який являвся працівником агентства нерухомості «Золота нерухомість Києва». Під час зустрічі ОСОБА_7 запропонував позивачці придбати квартиру у ЖК «Рідне місто» шляхом інвестування в нерухомість, а саме купівлі майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва через субпідрядну організацію ПрАТ «Транспортні системи», пояснюючи це більш вигідними умовами. Позивачка зазначала, що 11.02.2018 між нею та ПрАТ «Транспортні системи» було укладено Договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за №

768. Для посвідчення цього Договору генеральний директор та бухгалтер ПрАТ «Транспортні системи» надали нотаріусу оригінали для огляду та копії наступних документів: договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3,12/102 від 01.02.2018, відповідно до якого ТОВ «ІБК Обрій» передає у власність, а ПрАТ «Транспортні системи» приймає у власність майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; довідки вих. №18-433 від 09.02.2018 про здійснення оплати у розмірі 100% вартості майнових прав; довідки вих. №18-448 від 09.02.2018, якою ТОВ «ІБК Обрій» надало згоду ПрАТ «Транспортні системи» на відступлення прав вимоги за вказаним Договором. За Договором про відступлення права вимоги ПрАТ «Транспортні системи» передало свої права та обов`язки, а ОСОБА_2 прийняла на себе права та обов`язки останнього і стала стороною за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру №3,12/102 від 01.02.2018, укладеним між ПрАТ «Транспортні системи» та ТОВ «ІБК Обрій», щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 (загальна проектна площа 86,25 кв.м, проектна житлова площа 49,15 кв.м, поверх 5, секція 1.2, кількість кімнат - 3). Того ж дня, в присутності приватного нотаріуса Гамаль І.М. та бухгалтера ОСОБА_10., Позивачка сплатила генеральному директору ПрАТ «Транспортні системи» ОСОБА_9 повну вартість прав вимоги за Договором у розмірі 1.163.200,00 грн. Позивачка зазначала, що згідно з умовами п. 11 Договору про відступлення права вимоги ПрАТ "Транспортні системи" зобов`язувався не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання повної оплати повідомити ТОВ «ІБК Обрій» про передачу своїх прав та обов`язків за Договором, а ТОВ "ІБК Обрій", згідно з п. 2.2. Договору купівлі-продажу майнових прав, мав надати документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів. Однак, відповідачі свої зобов`язання не виконали, житловий будинок не добудований та не введений в експлуатацію, позивачка не набула право власності на повністю профінансований об`єкт нерухомості. Після звернення до ТОВ «ІБК Обрій» із заявою від 13.03.2019 позивачка отримала лист вих. 549 від 19.03.2019, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» повідомило, що Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3,12/102 від 01.02.2018 у їх товаристві не обліковується і товариство не має перед Позивачкою будь-яких зобов`язань. При цьому, позивачка вказувала, що в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває справа № 760/16822/20 за обвинуваченням посадових осіб ПрАТ «Транспортні системи» та інших пов`язаних з ним осіб за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України, де вона є однією з багатьох потерпілих осіб. 07 травня 2024 року до суду надійшла заява представника Позивачки про зміну предмету позову (позовних вимог) та залучення співвідповідача ОСОБА_3 , у якій зазначалося наступне. Позивачка зазначала, що під час розгляду справи вона дізналася через свого представника, що будинок, де знаходиться спірна нерухомість, введено в експлуатацію та надано нову поштову адресу: АДРЕСА_5 , про що не повідомляли ані Відповідачі, ані треті особи. Більше того, за час розгляду справи неодноразово здійснювалося переоформлення права власності на спірну квартиру АДРЕСА_6 за новою адресою. Зокрема, 01.09.2023 приватним нотаріусом Верповською О.В. внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 (загальна площа 87,6 кв.м, житлова площа 48,7 кв.м), на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2023 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (по 1/2 частці кожному). В подальшому, 16.10.2023 на підставі нового договору купівлі-продажу від 16.10.2023, посвідченого тим же нотаріусом, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 . Позивачка зазначала, що відчуження спірного майна відбулося, незважаючи на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2021 про вжиття заходів забезпечення позову, якою заборонено здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з введенням будинку в експлуатацію та відчуженням квартири третій особі Позивачка просила суд змінити предмет позову та: скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 , зареєстровану 16.10.2023 на ім`я ОСОБА_3 ; витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру. Також Позивачка просила залучити ОСОБА_3 в якості співвідповідача. Обґрунтовуючи змінені позовні вимоги, позивачка зазначала, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права, тотожні праву власності, на об`єкт інвестування і після завершення будівництва та прийняття його до експлуатації набуває права власності як первісний власник. Зазначала, що забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи, а інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта від будь-якої особи. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.03.2026 у задоволенні позову відмовлено (т. 6, а.с. 83-93). В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції без будь-якого сумніву надав перевагу доводам відповідачів по справі щодо укладення договорів стосовно спірного майна та про які вони зазначають у своїх заявах по суті спору, не дослідивши та не зазначивши в оскаржуваному рішенні доводи та докази позивачки відносно неодноразового відчуження спірного майна за час розгляду справи. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, стверджуючи той факт, що Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3, 12/102 від 01.02.2018 є неукладеним (недійсним тощо), оскільки предметом розгляду даної справи було визнання майнових прав на об`єкт інвестування, а в подальшому визнання права власності на нього. Будь-яких вимог про визнання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 , 12/102 від 01.02.2018 неукладеним/недійсним сторонами спору не подавалося. Також, апелянт звертає увагу не упереджене ставлення суду першої інстанції щодо розгляду даної справи та умисного, безпідставного затягування судового процесу. Щодо посилань суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на кримінальне провадження № 42019101020000052 вказує, що встановлення чи не встановлення судом фактів у кримінальній справі не матиме жодних юридичних наслідків для чинності спірного Договору відступлення права вимоги, оскільки визнання такого договору недійсним з будь-яких підстав може бути встановлено лише за рішенням суду, ухваленим судом під час розгляду відповідного позову. При цьому, матеріали вказаного кримінального провадження не спростовують факт укладення між сторонами договорів та сплати ОСОБА_2 коштів за квартиру, зокрема на підставі Договору відступлення права вимоги, укладеного між ПрАТ "Транспортні системи" та ОСОБА_2 від 11.02.2018 та отримання цих коштів ТОВ "ІБК Обрій". 24.06.2026 до суду надійшов відзив третьої особи КП "ФК`Житло-інвест" на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 26.06.2026 до суду надійшов відзив третьої особи КП "Спецжитлофонд" на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні представник позивачки підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Представники третіх осіб КП "ФК`Житло-інвест" та КП "Спецжитлофонд" у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 09.01.2008 № 15 Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» надано дозвіл виступити замовником будівництва жилого будинку на АДРЕСА_1 . 16.06.2016 між КП «Спецжитлофонд» (Сторона-1) та ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» (Сторона-2) було укладено Договір № 16/06/16, предметом якого є діяльність сторін, спрямована на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_9 . Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 цього Договору кожна сторона отримує по 50% житлової площі, 50% нежитлової площі та 50% машиномісць в об`єкті. Згідно з позицією 59 пункту 2 Додатку № 1 «Акт розподілу житлових приміщень в об`єкті» до Договору, спірна квартира АДРЕСА_6 на 5-му поверсі в секції 1.2 (загальна площа 86,25 кв.м.) підлягала передачі саме ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж», а не КП «Спецжитлофонд». Відповідно до пункту 6.6 Договору майнові права виникають у кожної із сторін з моменту підписання Договору, і кожна із сторін має право укладати будь-які правочини щодо своєї частки з третіми особами. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями третьої особи - КП «Спецжитлофонд» від 13.05.2022 та копією Договору № 16/06/16 з додатками, долученими до матеріалів справи. Окремо від вказаного Договору, 17.11.2016 між КП «Спецжитлофонд» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» було укладено Договір № 50, предметом якого також є діяльність сторін по здійсненню комплексу дій, спрямованих на спорудження та введення в експлуатацію об`єкта будівництва - житлового будинку по АДРЕСА_1 . Проте, відповідно до підписаного сторонами Протоколу розподілу майнових прав на площі в об`єкті, а також уточненого Протоколу розподілу до цього Договору, квартира АДРЕСА_6 у секції 1.2 ТОВ «ІБК Обрій» не передавалась. Дані обставини підтверджуються відповідними додатками до Договору №

50. Таким чином, судом встановлено, що за результатами розподілу площ у житловому будинку по АДРЕСА_10 увійшла до частки ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» за Договором № 16/06/16 від 16.06.2016, а не до частки ТОВ «ІБК Обрій». ТОВ «ІБК Обрій» ніколи не набував майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 і, відповідно, не мав права розпоряджатися ними, у тому числі відчужувати на користь ПрАТ «Транспортні системи». Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж», набувши майнові права на квартиру № 170 за Договором № 16/06/16 від 16.06.2016, в подальшому уклало з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прованс» (далі - Фонд) Інвестиційний договір № 291216/170-К від 29.12.2016 щодо зазначеної квартири. У свою чергу, 17.01.2017 між Фондом та Комунальним підприємством «Фінансова компанія «Житло-Інвест» (далі - КП «ФК «Житло-Інвест») було укладено Інвестиційний договір № 170117/170-К, за яким КП «ФК «Житло-Інвест» як інвестор зобов`язалось забезпечити інвестування об`єкта - квартири АДРЕСА_6 та після оформлення і реєстрації права власності Фонду на об`єкт отримати його у власність. Розмір інвестиційного внеску становив 1.224.750,00 грн. і був сплачений КП «ФК «Житло-Інвест» на користь Фонду 03.02.2017 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1523. У день укладення між КП "ФК "Житло-Інвест" та Фондом зазначеного Інвестиційного договору також було підписано Договір про внесення змін до Інвестиційного договору, яким договірні сторони визначили процедуру відступлення КП "ФК "Житло-Інвест" своїх прав та обов`язків за Інвестиційним договором на користь інших (третіх) осіб шляхом укладення тристороннього договору. На підставі Договору про внесення змін до Інвестиційного договору 31.01.2018 між КП «ФК «Житло-Інвест», Фондом та ПрАТ «Транспортні системи» було укладено Договір про відступлення прав та обов`язків в Інвестиційному договорі, за яким ПрАТ "Транспортні системи", як новий інвестор, мав набути всі права та обов`язки КП «ФК «Житло-Інвест» за Інвестиційним договором з дати повної оплати суми у розмірі 1.224.750,00 грн у розстрочку до 01.06.2018. Разом з тим, згідно виписки банку КП "ФК "Житло-Сервіс" від 08.02.2018 ПрАТ "Транспортні системи" на користь КП "ФК`Житло-Інвест" було здійснено єдиний платіж на суму 419175,00 грн., після сплати якого ПрАТ "Транспортні системи" перестало виконувати взяті на себе грошові зобов`язання за Договором від 31.01.2018. Таким чином, ПрАТ "Транспортні системи" не виконало належним чином узяте на себе грошове зобов`язання, що позбавило його права на отримання оригіналів усіх правовстановлюючих документів, визначених п.п. 2.1.1 Договору від 31.01.2018, що засвідчували б перехід на нього усіх прав та обов`язків первісного кредитора. У зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "Транспортні системи" узятих на себе грошових зобов`язань за Договором від 31.01.2018, КП "ФК "Житло-Інвест" звернулося до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про розірвання Договору від 31.01.2018. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 по справі № 910/18503/20 Договір про відступлення прав та обов`язків від 31.01.2018 було розірвано з 16.03.2021. Отже, із наведеного вбачається, що ПрАТ "Транспортні системи" мав єдину можливість набути майнові права на квартиру АДРЕСА_6 лише через наступну послідовність правочинів: ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» - Фонд «Прованс» - КП «ФК «Житло-Інвест» - ПрАТ «Транспортні системи», тобто за Договором про відступлення прав та обов`язків від 31.01.2018, а не через ТОВ «ІБК Обрій». Однак, цю можливість ПрАТ "Транспортні системи" не реалізувало через невиконання грошових зобов`язань, а вказаний Договір було розірвано судовим рішенням. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, перебуваючи у договірних відносинах із КП "ФК "Житло-Інвест" з приводу майнових прав на квартиру № 170, ПрАТ "Транспортні системи" не могло перебувати у аналогічних договірних відносинах із ТОВ "ІБК Обрій", оскільки ані ТОВ "Варда Спецбуд Монтаж", ані Фонд "Прованс" не укладали із ТОВ "ІБК "Обрій" будь-яких правочинів відносно предмета спору. За вказаних обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3, 12/102 від 01.02.2018, на якому грунтуються позовні вимоги ОСОБА_2 , не міг бути укладений ТОВ "ІБК "Обрій", оскільки це товариство ніколи не володіло майновими правами на спірну квартиру АДРЕСА_6 і не мало повноважень розпоряджатися нею. При цьому, на підтвердження вказаних обставин судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги наявні у матеріалах справи наступні докази в їх сукупності: лист ТОВ «ІБК Обрій» від 19.03.2019 вих. № 549 про те, що цей Договір у товаристві не обліковується; Наказ ТОВ «ІБК Обрій» № 37 від 21.12.2017 «Про надання права підпису», відповідно до якого з 22.12.2017 право першого підпису щодо договорів купівлі-продажу майнових прав належало іншій посадовій особі, а не ОСОБА_8 , підпис якого зазначений на спірному Договорі; Журнал реєстрації вихідних документів ТОВ «ІБК Обрій» за 2018 рік, який не містить нумерації довідок від 09.02.2018 вих. № 18-433 та № 18-448, на які посилалася позивачка; звернення ТОВ «ІБК Обрій» до правоохоронних органів від 17.05.2018 та 28.01.2019 з повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з підробкою договорів купівлі-продажу майнових прав. У свою чергу, відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Згідно із ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Відповідно до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У разі коли право вимоги не виникло, така вимога не переходить від первісного кредитора до нового кредитора, тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Таким чином, встановивши, що договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3,12/102 від 01.02.2018 між ТОВ «ІБК Обрій» та ПрАТ «Транспортні системи» є неукладеним, оскільки ТОВ «ІБК Обрій» не виявляло свою волю до вчинення цього правочину, не підписувало його, не мало майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_6 , а особа, підпис якої зазначений на Договорі, не була наділена відповідними повноваженнями, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачка не набула статусу інвестора та не стала правонабувачем майнових прав на спірну квартиру, адже ПрАТ «Транспортні системи» не набув від ТОВ «ІБК Обрій» жодних прав щодо квартири АДРЕСА_6 , та, як наслідок, не міг передати позивачці за договором про відступлення права вимоги від 11.02.2018 права, яких у нього не було. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт сплати позивачкою грошових коштів у розмірі 1.163.200,00 грн на користь ПрАТ «Транспортні системи» не породжує для неї майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 , оскільки передумовою набуття таких прав інвестором є наявність дійсного та чинного інвестиційного правочину (договору), на підставі якого формується правовий зв`язок між інвестором та об`єктом інвестування. У даному випадку такий правочин відсутній, оскільки в основі послідовності договорів, на які посилається позивачка, знаходиться неукладений Договір купівлі-продажу майнових прав між ТОВ «ІБК Обрій» та ПрАТ «Транспортні системи». Посилання апелянта на те, що обидва договори є чинними, а їх нікчемність або неукладеність не доведено, колегія суддів відхиляє, адже, як вже зазначалося вище, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності підтверджують, що Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3,12/102 від 01.02.2018 ТОВ "ІБК Обрій" не укладався, зокрема: лист ТОВ «ІБК Обрій» від 19.03.2019 вих. № 549 про те, що цей Договір у товаристві не обліковується; Наказ ТОВ «ІБК Обрій» № 37 від 21.12.2017 «Про надання права підпису», відповідно до якого з 22.12.2017 право першого підпису щодо договорів купівлі-продажу майнових прав належало іншій посадовій особі, а не ОСОБА_8 , підпис якого зазначений на спірному Договорі; Журнал реєстрації вихідних документів ТОВ «ІБК Обрій» за 2018 рік, який не містить нумерації довідок від 09.02.2018 вих. № 18-433 та № 18-448, на які посилалася позивачка; звернення ТОВ «ІБК Обрій» до правоохоронних органів від 17.05.2018 та 28.01.2019 з повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з підробкою договорів купівлі-продажу майнових прав. Натомість, ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції апелянтом не спростовано жодного з цих доказів, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність доводів апелянта про те, що суд першої інстанції без будь-якого сумніву надав перевагу доводами відповідачів, не дослідивши при цьому доводи і докази позивачки щодо неодноразового відчуження спірного майна. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, констатувавши неукладеність договору № 3,12/102 від 01.02.2018, оскільки сторони спору такої вимоги не заявляли, суперечать усталеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка у своїй постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц роз'яснила, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, а наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Стаття 204 ЦК України кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Твердження апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправомірно посилався на те, що матеріали кримінального провадження № 42019101020000052 підтверджують підробленість документів та нікчемність договорів, колегія суддів вважає безпідставними, адже, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не грунтував свої висновки на матеріалах кримінального провадження, як на доказах, а лише констатував факт існування кримінального провадження лише у контексті визначення ефективного способу захисту прав позивачки, зазначивши, що ефективним способом захисту порушених прав позивачки у зв`язку з втратою нею грошових коштів є відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочинних дій, шляхом пред`явлення цивільного позову в межах кримінального провадження відповідно до статті 61 КПК України або шляхом пред`явлення самостійного позову про відшкодування збитків до осіб, з вини яких завдано шкоду. З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення. Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачкою судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Осадчою Наталією Олександрівною, - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Транспортні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій", ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", Комунальне підприємство "Фінансова компанія "Житло-Інвест" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 16 липня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»