Постанова 4824 № 760/13678/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 760/13678/21 Головуючий у суді першої інстанції - Коробенко С.В. Номер провадження № 22-ц/824/6836/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій», треті особи: Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт інвестування,- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПрАТ «Транспортні системи», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - на квартиру за проектним АДРЕСА_1 , на підставі договору № 3,12/102 від 01 лютого 2018 року. В подальшому, у жовтні 2023 року представник позивача адвокат Осадча Н.О. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову та просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна, накладення арешту на спірне майно, зареєстроване на праві спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_2 . Свої вимоги заявник мотивувала тим, що в квітні 2023 року у відповідь на адвокатський запит про надання інформації про те, чи було введено в експлуатацію житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» надійшов лист від 17 квітня 2023 року № 056/24-456, в якому зазначено, що Державна інспекція архітектури та містобудування України підтвердила готовність до експлуатації багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 . Крім того, вказувала, що наприкінці вересня 2023 року позивач дізналася, що будинку надано нову адресу: АДРЕСА_4 , а також те, що 01 вересня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме права спільної часткової власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 3054 від 01 вересня 2023 року. Відтак, позивачу стало відомо, що спірне майно було відчужено на користь інших осіб, не зважаючи на ухвалу Солом`янського суду міста Києва від 31 травня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, а тому наявні всі підстави вважати, що можуть бути здійснені спроби подальшого відчуження майна третім особам. Враховуючи вказане адвокат Осадча Н.О. вважає, що в даному випадку вжиття заходів щодо забезпечення позову усуне можливість порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечить можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо спірного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 та зареєстрована в рівних частках на праві власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Разом з тим, у листопаді 2023 року представник позивача адвокат Осадча Н.О. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, яку мотивувала тим, що після винесення ухвали про забезпечення позову від 03 жовтня 2023 року, Солом`янським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2023 року. Проте, 16 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме права приватної власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 3494 від 16 жовтня 2023 року. Представник наголошувала, що спірне майно було вдруге відчужено на користь інших осіб не зважаючи на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року та є всі підстави вважати, що можуть бути здійснені спроби подальшого відчуження майна третім особам. Представник вважає, що в даному випадку вжиття заходів щодо забезпечення позову усуне можливість порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також обраний вид забезпечення позову є адекватним, співвідноситься з предметом позову й спроможній забезпечити фактичне виконання майбутнього судового рішення, а тому просила суд накласти арешт на спірне майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на спірне майно, зареєстроване на праві власності на ім`я ОСОБА_4 , а саме на: квартиру АДРЕСА_2 . Не погоджуючись із ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року, особа, яка не брала участі у справі, проте яка вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції протиправно застосував заходи забезпечення позову щодо об`єкта нерухомого майна, який не є предметом позову, оскільки у позові ОСОБА_2 просить суд визнати за нею майнові (речові) права на об`єкт інвестування (незавершеного будівництва), а саме квартиру з номером об`єкта інвестування №170 в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_5 , загальна проектна площа 86,25 кв.м., проектна житлова площа - 49,15 кв.м., поверх секція 1.2, кількість кімнат - 3 (три). Проте, судом застосовано заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом позову, а саме: квартири АДРЕСА_2 і зареєстрована в рівних частках на праві власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Апелянт вважає, що позивачем не доведено вчинення будь-якою особою дій, спрямованих на ухилення від можливого виконання рішення суду та не надано відповідних доказів. Вказує, що у заяві про забезпечення позову відсутня пропозиція щодо зустрічного забезпечення позову, не містить ціни позову. Крім того, судом накладено обтяження на майно шляхом заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо майна ОСОБА_1 , який не є учасником справи. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що майно належить сторонній особі, що свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки майно належить не відповідачу, а сторонній - третій особі, на майно якої не може бути накладено арешт, відтак підстави для забезпечення позову були відсутні. Також апелянт вважає, що суд в порушення положень статті 156 ЦПК України застосував новий вид забезпечення позову, замість заміни вже існуючих заходів забезпечення позову. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати. Також не погоджуючись із ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та повторно наголошує, що суд застосував заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом позову, адже позовні вимоги стосуються майнових прав на об`єкт інвестування, натомість арешт накладено на квартиру. Так, ОСОБА_1 вказує, що позивач не навела у заяві про забезпечення позову доказів того, що невжиття відповідних заходів утруднить чи унеможливить виконання судового рішення, не надала пропозицій зустрічного забезпечення. Разом з тим, апелянт посилається на те, що майно, щодо якого вжито заходи забезпечення, належить особі, яка не залучена до участі у справі - ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі повторно звертає увагу, що в порушення положень статті 156 ЦПК України суд не змінив вже наявні заходи забезпечення позову, а вжив нові. Враховуючи вказане, апелянт ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати. 04 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчої Н.О. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року, відповідно до якого не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Так, представник позивача вказує, що підставами позову стало невизнання майнових прав ОСОБА_2 на профінансований нею об`єкт інвестування, будівництво якого ведеться третіми особами, з якими у ОСОБА_2 не укладено договорів, що на думку позивача могло призвести до відчуження об`єкту інвестування третім особам. Представник вказує, що незважаючи на ухвалу Солом`янського районного суду від 31 травня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову, накладених на об`єкт інвестування за будівельною адресою, об`єкт інвестування було відчужено на користь третіх осіб через присвоєння йому іншої адреси після введення будинку в експлуатацію. Вказане, на думку представника позивача, спростовує доводи апелянта щодо відмінності предмету позову та нерухомого майна щодо якого вжито заходи забезпечення в рамках такого позову, а також щодо відсутності дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення. Осадча Н.О. наголошує, що заходи забезпечення мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, а також запобігають подальшому відчуженню об`єкта інвестування іншим особам. Натомість апелянт ОСОБА_1 не доводить ані добросовісність набуття спірного майна, ані яким чином оскаржувана ухвала перешкоджає його правам та інтересам. Більше того, наявність ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року не завадило останньому відчужити спірне майно на користь третьої особи ОСОБА_4 . Також представник Осадча Н.О. зазначає, що пропозиція зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком заявника, а суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України. 04 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчої Н.О. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року, відповідно до якого вказує, що при наявності ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року про заборону вчинення реєстраційних дій на спірне майно та наявності відкритого виконавчого провадження щодо виконання такої ухвали, апелянт відчужив майно на користь ОСОБА_4 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна. Вказане спростовує доводи апелянта щодо відсутності дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення, а позивач має обґрунтовані підстави вважати, що можливе й подальше відчуження об`єкту нерухомості, право на яке нею визнається в судовому порядку. Так, забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду в разі задоволення вимог позивача. Вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, представник позивача Осадча Н.О. у відзиві просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану ОСОБА_1 ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року - без змін. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах та просив їх задовольнити. При апеляційному розгляді справи представник КП «Фінансова компанія «Житло-Інвест» - Русаков О.О. підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та просив їх задовольнити. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_2 - Осадча Н.О. заперечила щодо доводів апеляційних скарг та просили залишити їх без задоволення, а оскаржувані ухвали суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, до суду апеляційної інстанції не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин не подали. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність осіб, належних чином повідомлених про розгляд справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились на розгляд до суду апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року та задовольняючи подану заяву представника позивача про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що предметом спору є майнові права на об`єкт нерухомого майна з будівельною адресою: квартира АДРЕСА_6 , житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_7 . Крім того, суд першої інстанції вказав, що з наданих позивачем матеріалів можна зробити висновок про те, що вказаному об`єкту нерухомості на сьогодні присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_8 , і право власності на неї на сьогодні зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто за третіми особами. Також суд зазначив, що ухвалою суду 31 травня 2021 року, постановленій у даній справі, вже було забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо спірного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_9 . Проте, з урахуванням зміни будівельної адреси вказаного об`єкту нерухомого майна на нову поштову адресу, попередня ухвала суду на сьогодні є неефективною і не виконує своєї забезпечувальної ролі. Відтак, суд вважав за необхідне задовольнити подану заяву про забезпечення позову, оскільки у разі вчинення будь-яких подальших реєстраційних дій щодо спірної квартири за адресою: АДРЕСА_8 , яка є предметом спору, можуть бути порушені права позивача на ефективний захист. Крім того, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року мотивував своє рішення тим, що 16 жовтня 2023 року спірне майно вдруге було відчужене, як вбачається з наданої позивачем інформації, на користь ОСОБА_4 . Відтак, суд погодився з тим, що ново подана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у разі вчинення будь-яких подальших реєстраційних дій щодо спірної квартири за адресою: АДРЕСА_8 , яка є предметом спору, можуть бути порушені права позивача на ефективний захист. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвали суду першої інстанції про задоволення заяв про забезпечення позову відповідають з огляду на наступне. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, а також забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Так у постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду визначила, що « як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.» Як вбачається, із матеріалів вказаної справи у травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПрАТ «Транспортні системи», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - на квартиру за проектним АДРЕСА_1 , на підставі договору № 3,12/102 від 01 лютого 2018 року (а.с.1-12). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 вересня 2023 року вбачається, що 01 вересня 2023 року приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна: 2729020180000, об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 87.6, житлова площа (кв.м): 48.7, Опис: трикімнатна. Адреса: АДРЕСА_8 . Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69117126 від 01.09.2023 12:45:47, приватний нотаріус Верповська Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3054, виданий 01.09.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., квартири (примірник Покупця-1 - НСК855378, НСК855379) Вид спільної власності: спільна часткова Розмір частки: 1/2 Власники: ОСОБА_1 . Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69117126 від 01.09.2023 12:45:47, приватний нотаріус Верповська Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3054, виданий 01.09.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., квартири (примірник Покупця-2 - НСК855380, НСК855381) Вид спільної власності: спільна часткова Розмір частки: 1/2 Власники: ОСОБА_3 (а.с.27-28). З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що спірний об`єкт знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_9 ) (а.с.29). Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 жовтня 2023 року вбачається, що 16 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна: 2729020180000, об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 87.6, житлова площа (кв.м): 48.7, Опис: трикімнатна. Адреса: АДРЕСА_8 . Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69764737 від 16.10.2023 17:44:59, приватний нотаріус Верповська Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3494, виданий 16.10.2023, видавник: Верповська О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Власник: ОСОБА_4 , розмір частки - 1 (а.с.55-56). Враховуючи зазначені обставини, а також предмет позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення поданих заяв про забезпечення позову. Апеляційний суд також враховує, що матеріалами справи підтверджено факт відчуження спірного нерухомого майна двічі після звернення позивача до суду із позовом. Крім того, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта в частині того, що судом застосовано заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом позову, а саме: квартири АДРЕСА_2 , оскільки як встановлено судом, позивачем при подачі позовної заяви було зазначено будівельну адресу спірного нерухомого майна, а адреса: квартира АДРЕСА_2 є юридичною адресою вказаного спірного майна й не впливає не правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вказане стосується одного й того ж самого предмета спору. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення, то слід зазначити наступне. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Як вбачається із матеріалів справи, подана заява про забезпечення позову не підпадає під вказані положення статті 154 ЦПК України, коли суд зобов`язаний вжити заходів зустрічного забезпечення позову, оскільки позивач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в Україні. Належних і допустимих доказів того, що позивач не має майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, відповідачем по справі надано не було. Суду не було надано доказів, які б свідчили, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а також шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна. Інші доводи апеляційної скарги стосуються вирішення питання по суті спору, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвали суду першої інстанції відповідають обставинам справи, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не можуть бути скасовані з підстав, викладених в апеляційних скаргах. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року та ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2024 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О. Фінагеєв