Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/658/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/658/21 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Кравченка К.В. - Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 13.11.2020 року №Ф-1938-54, як позивач вважає протиправною з огляду на те, що свою діяльність він проводить на території населеного пункту визначеного Переліком проведення операції АТО, а отже має застосовуватися п.94 розділу VIII Закону України №2464 (діяв до 14.01.2020 року), який було викладено так: «п. 9-4 платники Єдиного внеску, визначені ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів розташованих на території населених пунктів визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, або військового чи надзвичайного стану». Позивач вказує на те, що про застосування до нього вказаної пільги ним було подано заяву до органів ДПС України. Крім того, позивач посилається на невідповідність форми вимоги нормам чинного законодавства, оскільки в порядковому номері вимоги відсутня її третя частина літера «У» (узгоджена вимога), що підтверджує його неучасть у прийнятті податкової вимоги, а також зазначена у вимозі адреса не є адресою реєстрації та проживання позивача. Позивач вважає, що вимога від 13.11.2020 року №Ф-1938-54 є протиправною та підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду. Відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що законодавець не пов`язує фактичне взяття на облік особи, що провадить незалежну професійну діяльність з її обов`язком своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. Недоїмкою, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464, вважається сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника. До вимоги увійшли: розрахункові суми єдиного внеску за 2017 рік, за 1-4 квартали 2018 року, 1-4 квартали 2019 року та за 1-3 квартали 2020 року. Станом на 31 жовтня 2020 року сума недоїмки з єдиного соціального внеску склала 32 292,60 гривень. Посилання позивача на п.9-4 розділу VIII Закону України №2464, відповідач вважає помилковим, оскільки підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов`язків, передбачених ст.6 Закону № 2464-VI є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» звільняє платників ЄСВ від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від знаходження на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеській ДПІ (Генічеський район) з 18.12.1995 року за станом « 0» платник за основним місцем обліку, яке не віднесено до зони АТО. Крім того, відповідач вказує на те, що п.9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому, положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються. Отже, відповідач вважає оскаржувану вимогу правомірною та просить відмовити у задоволенні позову. Ухвалою від 27.04.2021 року частково задоволено клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну відповідача та замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника Державну податкову службу України. Ухвалою від 14.05.2021 року повернуто клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну відповідача. 21 травня 2021 року до суду надійшло клопотання Державної податкової служби України про заміну відповідача ДПС України на належного - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як відокремлений підрозділ ДПС України без права юридичної особи (код ЄДРПОУ ВП 43995495). Ухвалою суду від 24.05.2021 року встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надання до суду, в разі наявності, заперечень щодо заміни первісного відповідача - ДПС України, належним відповідачем - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як відокремлений підрозділ ДПС України без права юридичної особи (код ЄДРПОУ ВП 43995495). Ухвалою від 11.06.2021 року клопотання ДПС України про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача у справі - ДПС України на належного відповідача - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495). Цією ж ухвалою повернуто приватному нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог та усіх документів, доданих до неї. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (відокремлений підрозділ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та процесуального права,неправильно і неповно досліджені докази та встановлені обставини у справі, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року по справі №540/658/21 - без змін. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 1954 року народження, на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого МЮ України 18.12.1995 року за №1964 та Реєстраційного посвідчення про реєстрацію нотаріальної діяльності, виданого Управлінням юстиції у Луганській області 26.11.2001 року за №163, займається приватною нотаріальною діяльністю по Лисичанському міському нотаріальному округу. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.01.2021 року №331 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.12.2018 року. Відповідно до АІС «Податковий блок», ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальних органах ДПС у Херсонській області (Генічеськ) з 18.12.1995 року за станом « 0» платник за основним місцем обліку. З 17.11.2011 року ОСОБА_1 , як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеська ДПІ (Генічеський район) за станом « 0» платник за основним місцем обліку, та з 01.01.2013 року позивача взято на облік до ГУ ДПС у Луганській області (м. Лисичанськ) за станом « 17» платник податків за неосновним місцем обліку. Отже, з 18.12.1995 року основним місцем обліку платника податків ОСОБА_1 є ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеській ДПІ (Генічеський район). Колегією суддів встановлено, що ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформована вимога №Ф-1938-54 від 13.11.2020 року про сплату єдиного внеску в сумі 32292,60 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги, позивач оскаржив її до ДПС України. Відповідно до рішення ДПС України від 08.02.2021 року №2891/6/99-00-06-02-01-06 скарга позивача залишена без задоволення. Вимогу №Ф-1938-54 від 13.11.2020 року про сплату єдиного внеску в сумі 32 292,60 грн. позивач вважає протиправною з огляду на те, що він провадить нотаріальну діяльність в зоні проведення АТО - м. Лисичанськ, Луганської області, де і зареєстроване його місце проживання, а отже відповідно до п.9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від виконання своїх обов`язків визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, або військового чи надзвичайного стану. Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року №406-VІІ до Закону №2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI). Стаття 4 Закону №2464-VI визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску, серед яких є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI). Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч.1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до вимог ч.10 ст.25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Згідно з вимогами ч.11 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. З 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закону України 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Підпунктом 8 п.4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст.4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу». Згідно з вимогами п.2 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п.9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII вважати п.9-4. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На виконання абз.3 п.5 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для звільнення таких платників від виконання обов`язків визначених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI та зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI. З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз.3 п.9-3 (у подальшому п.9-4) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, колегія суддів дійшла висновку, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для застосування до таких платників податків пільг у вигляді звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI та незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у зразковій справі №812/292/18. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за основним місцем обліку в органах доходів і зборів перебуває у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Генічеськ). Доказів на підтвердження факту перебування на податковому обліку в органах доходів і зборів у Луганській області позивач не надає, як і не надає доказів звернення до ГУ ДПС у Херсонській області із заявою про переведення його на облік у ГУ ДПС у Луганській області. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надання позивачем доказів реєстрації свого місця проживання та здійснення нотаріальної діяльності на території населеного пункту (м.Лисичанськ), де проводилася антитерористична операція та не надання доказів перебування на обліку в податковому органі у такому населеному пункті, не є підставою для застосування до нього пільг у вигляді звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, адже відповідно до вищенаведених норм такою підставою є саме факт перебування на обліку в органах доходів і зборів розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. При цьому, суд першої інстанції зазначає, що факт перебування на обліку не будь-якого органу, а саме органів доходів і зборів, що розташовані на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що податковим органом дотримана процедура визначення недоїмки з єдиного внеску та повідомлення позивача про її наявність. Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54 та відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Позивач у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону від 08.07.2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) є платником єдиного внеску. Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону №2464). Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувана вимога на суму 32 292,60 грн. складається з розрахункових сум єдиного внеску за 2017 рік, за 1-4 квартали 2018 року, 1-4 квартали 2019 року та за 1-3 квартали 2020 року. Так, Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3200 грн. на місяць, отже у 2017 році мінімальний страховий внесок складав 704,00 грн. (3200 х 22% х 12 місяців = 8448 грн.). Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3723 грн. на місяць, мінімальний страховий внесок за місяць складав 819,06 грн. (3723 х 22% = 819,06 грн). Розрахункова сума єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн (2457,18 х 4 квартали). Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4173 грн. на місяць, отже мінімальний страховий внесок у 2019 склав 918,06 грн. (918,06 х 3 місяці), за рік - 11 016,72 грн. (2754,18 х 4 квартали). Щодо розрахунку єдиного внеску у 2020 році, колегія суддів зазначає, що пунктом 9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються. Отже, в період з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року позивач був звільнений від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе. При цьому, Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розміні з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня -5000 гривень. Таким чином у 2020 році мінімальний страховий внесок становить: з 1 січня по 31 серпня 4723 х 22% = 1039,06 грн.; з 1 вересня по 31 грудня 5000 х 22% =1100 гривень. З огляду на викладене розрахункова сума єдиного внеску за 1 квартал 2020 року (січень, лютий 2020 року) складає 2078,12 грн. (1039,06 х2); розрахункова сума єдиного внеску за 2 квартал 2020 року (червень 2020 року) становить 1039,06 грн.; розрахункова сума єдиного внеску за 3 квартал 2020 року складає у розмірі 3178,12 грн. (2078,12 грн., за липень, серпень 2020 року та 1100 грн., за вересень). З інтегрованої картки платника убачається, що саме такі суми і розміри єдиного внеску нараховані Головним управлінням ДПС у Херсонській області. Також з інтегрованої картки убачається, що за вищевказаний період за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 32 292,60 грн. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) (тут і надалі положення Закону №2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами). Частиною другою статті 6 Закону №2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок. Відповідно до частин п`ятої та сьомої статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Частиною восьмою статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9 Закону №2464). Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Колегія суддів зазначає, що в період спірних правовідносин 2017-2020 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону №2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669). Зокрема, підпунктом б) пункту 8 статті 14-1Закону №1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Колегія суддів звертає увагу, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону. Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він провадив нотаріальну діяльність в зоні проведення АТО - м. Лисичанськ, Луганської області, де і зареєстроване його місце проживання: АДРЕСА_1 . Отже, на думку апелянта, відповідно до вимог п.9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від виконання своїх обов`язків визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, або військового чи надзвичайного стану. Колегія суддів встановлено, що з 17.11.2011 року ОСОБА_1 , як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеська ДПІ (Генічеський район) за станом « 0» платник за основним місцем обліку, та з 01.01.2013 року позивача взято на облік до ГУ ДПС у Луганській області (м. Лисичанськ) за станом « 17» платник податків за неосновним місцем обліку. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, виданого управлінням Пенсійного фонду України у м. Лисичанськ Луганської області 18.11.2011 року №32-806, ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 узятий на облік в органі Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області 17 листопада 2011 року (т.1 а.с.111). Також, апелянтом до суду апеляційної інстанції надана копія довідки, виданої 05.05.2014 року (вих.№1996/02) управлінням Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , 1954 року народження, в управлінні Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області на обліку не перебуває та ніяких видів пенсій не отримує. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_1 фактично знаходиться на обліку за місцем його реєстраціі/проживання, яким є: АДРЕСА_2 . Населений пункт - м.Лисичанськ Луганської області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р. З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону №2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Згідно матеріалів справи, спірна вимога сформована 13 листопада 2020 року відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 13 листопада 2020 року. Таким чином, спірна вимога про сплату недоїмки є протиправною на момент її формування. Колегією суддів встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п.9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону№2464. З огляду на дію зазначеної норми, колегією суддів встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону №2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) повністю охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з вимогами ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що вимога про сплату боргу від 13.11.2020 року №Ф-1938-54 є протиправною та підлягає скасуванню. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до приписів ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 рокупо справі за адміністративним позовом Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54- скасувати. Прийняти у справі №540/658/21 нову постанову, якою адміністративний позов Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13 листопада 2020 року №Ф-1938-54 про сплату боргу (недоїмки) про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 32 292, 60 (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто дві гривні 60 коп.) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Ступакова І.Г. Кравченко К.В.