Постанова 4850 № 360/3913/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року справа №360/3913/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 360/3913/19 (суддя першої інстанції Тихонов І.В., складене в м. Сєвєродонецьк) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1169-55 від 15 серпня 2019 року (а.с. 4-5, 28-30). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 № Ф-1169-55, якою визначено ОСОБА_1 суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23785,08 гривень (а.с. 63-65). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив що, включення того чи іншого населеного пункту до переліку пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, також необхідною умовою для звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI є саме подання заяви до органів доходів і зборів про таке звільнення. Станом на теперішній час позивач не надав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI та сертифікат Торгово - промислової палати України про настання форс - мажорних обставин. Судом першої інстанції не враховано, що діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 2464-VI, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 12 квітня 2014 року № 405/2014. Також зазначає, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (відповідно до пункту 9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняє контролюючий орган від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (а.с. 70-71). Від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що позивач станом на день виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління ГУ ДФС в Луганській області. Населений пункт смт. Новоайдар входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, затвердженого розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року. Вважає, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону України 2464-VI, якою є спірна вимога. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне. ОСОБА_1 з 17 травня 2013 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області № 23710000000001336 та перебуває на обліку як платник єдиного внеску, в Старобільському управлінні ГУ ДФС у Луганській області, Новоайдарській ДПІ . (а.с. 49-50). Відповідач - Головне управління ДФС у Луганській області, є суб`єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України. Головним управлінням ДФС у Луганській області 15 серпня 2019 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1169-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31 липня 2019 року становить 23785,08 гривень, у тому числі, недоїмка - 23785,08 гривень (а.с. 11). 23 серпня 2019 року відповідачем направлено на адресу позивача поштовою кореспонденцією оскаржувану вимогу, яка 28 серпня 2019 року вручена позивачу (а.с. 8-9). З інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 липня 2019 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 23785,08 гривень, період заборгованості 2018-2019 роки (а.с. 46-48). Спірним питанням у справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги від 15 серпня 2019 № Ф-1169-55 про сплату боргу (недоїмки) на суму 23785,08 гривень. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI). Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке: - сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац 1 частини 5); - єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац 1 частини 7); - платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци 1, 3 частини 8); - єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац 1 частини 12). Абзацом 1 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац 5 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI). Таким чином за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669). Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною 1 цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Спірна вимога прийнята податковим органом 15 серпня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464-VI, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008. Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились. Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Згідно абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (втратив чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено Новоайдарський район, смт. Новоайдар. Отже, у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення пункту 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI. З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань. Отже, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. 30 березня 2018 року Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей № 116/2018», яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. Станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI. Судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога № Ф-1169-55 від 15 серпня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з 09 лютого 2018 року по 31 липня 2019 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже було зазначено, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI. Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. Доводи апелянта про неподання позивачем до податкового органу за місцем обліку заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску суд до уваги не приймає, оскільки як закріплено у абзаці другому пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції (станом на теперішній час антитерористична операція триває, строк подання такої заяви не сплинув). З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Крім того, суд зазначає, що з вищенаведеної норми вбачається, що відповідальність за невиконання обов`язків платника ЄСВ, не застосовується незалежно від наявності заяви. Також в наведеній нормі Закону № 2464-VІ, який є спеціальним щодо правовідносин зі сплати ЄСВ не передбачено отримання сертифікату ТПП для підтвердження наявності сертифікату. До такого висновку також дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18. З огляду на викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 № Ф-1169-55 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню. Згідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 360/3913/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 360/3913/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без змін. Повний текст постанови складений 22 січня 2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.В. Геращенко Судді Т.Г. Арабей Г.М. Міронова