Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/758/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року справа №360/758/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника відповідача - Ханіної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 360/758/20 (головуючий суддя І інстанції Шембелян В.С., складене у повному обсязі 28 квітня 2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2753-17 від 11 лютого 2020 року,- ВСТАНОВИВ: 27 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2753-17 від 11 лютого 2020 року (а.с. 1-2). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2753-17 від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 34397,26 грн. (а.с. 137-140). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у їх задоволені у повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач, як платник єдиного внеску, відповідно до положень частини другої статті 6 Закону № 2464-VI зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади. Зазначив, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України №2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", відтак вимога є законною (а.с. 145-146). Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити. Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, по дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06 лютого 2014 року по 15 березня 2018 року, та перебувала на обліку в ДПІ м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС в Луганській області з 07 лютого 2014 року по 14 березня 2018 року та перебуває на обліку ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області з 12 грудня 2019 року (а.с.125-134), є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець. 04 грудня 2019 року позивач звернулась до управління з заявою про звільнення її від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (а.с.6) Згідно з даними відповідача в інтегрованій картці позивача за кодом класифікації доходів бюджету: 71010000 станом на 31 січня 2020 року за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 9086,00 грн. за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року, а також за кодом: 71040000 в загальній сумі 25311,26 грн., у тому числі: 4226,50 грн. - за 2014 рік, 5293,88 грн. - за 2015 рік, 3797,64 грн. - за 2016 рік, 8448,00 грн. - за 2017 рік, 2457,18 грн. - за І квартал 2018 року, 918,06 грн. - за грудень 2019 року та 170,00 грн. - штрафні санкції (а.с.21-23). В розрахунках суми заборгованості, що надані відповідачем на вимогу суду зазначено, що за кодом класифікації доходів бюджету: 71010000 позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахована на суми заробітної плати за одного найманого працівника в загальній сумі 9086,00 грн. за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року. Сума заборгованості, нарахованої за кодом класифікації доходів бюджету: 71040000 складається із сум єдиного внеску самостійно визначених до сплати як фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, в документах звітності позивача за 2014, 2015 роки, 1 - 4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1 квартал 2018 (ліквідаційна), грудень 2019 року, а також сумою штрафної санкції 170,00 грн. за несвоєчасну подачу декларації за 2014 рік (а.с.122, 123). Наявність самостійно визначених позивачем до сплати вказаних зобов`язань підтверджена документами звітності позивача за вказаний період (а.с. 45-116). Рішення контролюючого органу від 10 лютого 2016 року №0001661703 підтверджує факт застосування до позивача штрафних санкцій за неподання декларації за 2014 рік в розмірі 170,00 грн. (а.с. 121). 11 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2753-17, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2020 року у позивача становить 34397,26 грн., з яких 34227,26 грн. - недоїмка, 170,00 грн. - штрафи та 00,00 - пеня (а.с.26). Зазначена вимога отримана позивачем 13 лютого 2020 року, що не спірним і підтверджено підписом позивача із зазначенням відповідної дати в корінці вимоги (а.с.26). Прийняття податковим органом вищевказаної вимоги є спірним питанням даної справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, та скасовуючи спірну вимогу, вказав, що вона охоплює період, у якому позивач звільнялась від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відповідно орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вимог, з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу". Аналіз зазначеної норми свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 30 березня 2018 року Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. Відтак, станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду попередньої інстанції, що відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов`язку сплати внесків за вищевказаний період, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних вимог. Цієї ж думки дотримується Верховний Суд у постанові по справі № 812/505/17 від 30 січня 2018 року. При цьому, Закон №2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, а п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка має пряму дію, для звільнення від сплати єдиного внеску не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому таке звільнення повинно враховуватись податковим органом самостійно. Суд вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону №2464-VІ, зокрема заходів впливу, якими є спірні вимоги. При цьому, п.9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ є чинним на час спірного періоду сплати єдиного внеску, зміни безпосередньо до Закону №2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо п.9-4 розділу VIII цього Закону не були внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту. Як вже зазначалось, в розрахунках суми заборгованості, що надані відповідачем на вимогу суду зазначено, що за кодом класифікації доходів бюджету: 71010000 позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахована на суми заробітної плати за одного найманого працівника в загальній сумі 9086,00 грн. за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року. Сума заборгованості, нарахованої за кодом класифікації доходів бюджету: 71040000 складається із сум єдиного внеску самостійно визначених до сплати як фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, в документах звітності позивача за 2014, 2015 роки, 1 - 4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1 квартал 2018 (ліквідаційна), грудень 2019 року, а також сумою штрафної санкції 170,00 грн. за несвоєчасну подачу декларації за 2014 рік (а.с.122, 123). Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З огляду на вищевикладене, апеляційним судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на час формування спірних вимог про сплату боргу (11 лютого 2020 року), пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, відтак посилання відповідача на зміну в законодавстві в частині виключення зазначено пункту є недоречними. Суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що позивач лише з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірних вимог містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону. Враховуючи те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є такою, що має бути скасована за період нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апелянтом не доведено суду правомірність прийняття спірної вимоги, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 360/758/20 - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 серпня 2020 року. Судді Т.Г.Арабей Г.М. Міронова Л.В. Ястребова