Постанова 4812 № 487/3529/21

08.05.23 22-ц/812/407/23 П О С Т А Н О В А іменем України 03 травня 2023 року м. Миколаїв справа № 487/3529/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 18 січня 2023 року суддею Сухаревич З.М. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено того ж дня), у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У травні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що 22 жовтня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 000 грн. з можливістю його коригування та зі сплатою відсотків у розмірі, встановленому Умовами. З дня укладення кредитного договору ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, проте неналежно виконувала умови договору щодо їх повернення та сплати відсотків за користування ними. Посилаючись на те, що станом на 08 квітня 2021 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 095, 50 грн., банк просив стягнути цю суму з відповідачки. Відповідачка, діючи через свого представника адвоката Гайдаржий А.В., проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його недоведеність, зокрема щодо самого факту звернення за відкриттям рахунку, погодженням Анкетою-заявою розміру процентів за користування коштами та відповідальності за порушення умов зобов`язання. Також представник зазначав, що розрахунок заборгованості не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та посилався на практику Верховного Суду, зокрема його Великої Палати, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У відповіді на відзив банк зазначав, що підписавши Анкету-заяву, відповідачка визнала, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Факт використання та отримання платіжного засобу підтверджується також Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб та випискою по рахунку. Користування рахунком здійснювалось дистанційно за допомогою мобільного додатку з використанням фінансового номеру телефону (номер зазначений в анкеті-заяві), ОТП-пароля надісланого на цей номер, пін-коду до мобільного додатку та з використанням електронного цифрового підпису. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2023 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» стягнуто 5 428,01 грн. та 548,09 грн. судових витрат. Частково задовольняючи позовні вимоги суд вважав доведеним факт підписання відповідачкою 22 жовтня 2018 року анкети-заяви, в якій вона просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт, проте зазначав, що анкетою-заявою не визначено строків здійснення періодичних платежів, процентної ставки, комісії та неустойки за порушення умов кредитування. При цьому суд вказував, що Умовами та правилами визначено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості, відсотки за користування кредитом, комісія та інші витрати, проте суд вважав недоведеним, що саме з цими Умовами та правилами відповідачка ознайомилася при укладенні договору. З цих підстав суд вважав, що сплачені відповідачкою кошти повинні були зараховуватися банком на погашення тіла кредиту, а не відсотків та комісії. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Універсал банк» просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги Представник банку адвокат Гаврилюк С.В. посилався на те, що укладення між сторонами договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію", а відсутність підпису позичальника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків в АТ "Універсал Банк", Тарифів за карткою Monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту "Карта monobank" - не свідчить про його неукладеність, оскільки договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Зазначав, що відповідачка висловила свою згоду з умовами кредитування та вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку "monobank" шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису, що виключає підстави застосування до спірних правовідносин позиції Великої Палати від 03.07.2019, яка є відмінною за суб`єктним складом, часом та підставами виникнення зобов`язань. Вважає, що поза увагою районного суду помилково залишилися особливості проекту "Monobank", зокрема, що без погодження із Умовами та Правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту увійти у мобільний додаток "Monobank" неможливо. У свою чергу, без входу у додаток неможливим є користування карткою. Так, у випадку, коли особа не дає згоди із Умовами та правилами надання банківських послуг у застосунку "Monobank" шляхом накладення електронного цифрового підпису, тоді застосунок не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку. Проведення будь-яких операцій без такого підтвердження є можливим. За вказаних обставин вважає передчасними, помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України "Про електронну комерцію" висновки суду першої інстанції про недоведеність, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила оцінювала відповідачка під час укладення договору. Зазначав, що презумпція правомірності правочину відповідачем не спростована, а тому усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Також апелянт доводить належність розрахунку заборгованості, як доказу не спростованого відповідачем, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, на які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за тілом кредиту, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. Направлені на адресу відповідачки копія апеляційної скарги та повідомлення про розгляд справи повернулися до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Будь-якої іншої своєї адреси відповідачка суду не повідомляла. Частиною восьмою статті 128 ЦПК Українипередбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день її вручення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. За таких обставин, відповідно до пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відповідачка ОСОБА_1 вважається такою, що повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції. Частиною другою статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 22 жовтня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг та отримала картку. Пунктом 2 анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами та Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого позичальник підтверджує. Підписавши анкетузаяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вищезазначених документів у мобільному додатку та зобов`язується виконувати умови договору. Отже, за умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 000 грн. з можливістю його коригування та зі сплатою відсотків у розмірі, встановленому Умовами. З дня укладення кредитного договору ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, проте неналежно виконувала умови договору щодо їх повернення та сплати відсотків за користування ними. Посилаючись на те, що станом на 08 квітня 2021 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 095, 50 грн., банк просив стягнути цю суму з відповідачки. Позиція апеляційного суду Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанцій не відповідає. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не довів фактичних умов договору, а саме: строків здійснення періодичних платежів, процентної ставки, комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. За таких обставин суд вважав неправомірним і безпідставним зарахування банком коштів, спрямованих на погашення кредиту, в рахунок погашення відсотків, комісії та пені. З такими висновками колегія суддів не погоджується, з огляду на таке. На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22 жовтня 2018 року, яка містить підписи ОСОБА_1 та представника банку ОСОБА_2 . До анкети-заяви банк додав Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), затверджених рішенням Правління ПАТ "Універсал Банк", протокол № 41 від 10 жовтня 2018 року, а також додатки: тарифи, паспорт споживчого кредиту "чорна картка "monobank" (8.2), таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (8.3). Згідно розрахунку за договором № б/н від 22 жовтня 2018 року, укладеним між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 08 квітня 2021 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 21095,50 грн. При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував викладені норми матеріального права та помилково не застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про електронну комерцію", якими вони врегульовані. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг "monobank" шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ "Універсал Банк" та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 16.12.2020 у справі №561/77/19, від 12.06.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20. Отже висновок районного суду про те, що у справі відсутні докази погодження банком пропозиції позичальника та погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору, не доведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила розумів відповідач під час укладання договору, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України "Про електронну комерцію". При цьому колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019. У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проекту monobank, волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем згідно розрахунку за тілом кредиту. Висновки районного суду про недоведеність суми боргу, є помилковими, оскільки обов`язок доказування - це міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, а не суду. Тоді як пасивна поведінка позичальника, обізнаного із умовами кредитування та його частковим виконання, що також убачається зі змісту розрахунку в графі "сума погашення за наданим кредитом", не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов`язання та повернення боргу за тілом кредиту. Приєднана позивачем до апеляційної скарги виписка по банківському рахунку є належним доказом оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачкою кредитними коштами. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ "Універсал Банк" підлягає задоволенню, а рішення районного суду в оскаржуваній частині - скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позивачем при пред`явленні позову сплачено судовий збір 2 270 грн., та при подачі апеляційної скарги 3 405 грн., та судом першої інстанції в ОСОБА_3 на користь банку стягнуто 584, 09 грн. за задоволення частини позовних вимог, підлягають стягненню з відповідачки на користь банку 5 090, 91 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2023 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 15667,49 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн 49 коп.) заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" та 5090, 91 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова --------------------------------- Повну постанову складено 08 травня 2023 року