Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/5638/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/960/24Головуючий по 1 інстанції Справа №703/5638/23 Категорія: 304090000 Прилуцький В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Карпенко О.В. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»; відповідач ОСОБА_1 ; представник відповідача адвокат Геращенко Людмила Герасимівна; особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Людмили Герасимівни на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 24.10.2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між відповідачем та АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 33000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору про надання банківських послуг станом на 28.12.2022 року виникла заборгованість в розмірі 47240,11 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 47240,11 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 47240,11 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн. Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволені повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 24 жовтня 2020 року в загальній сумі 47240,11 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн., а всього 49924,11 грн. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд виходив з того, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, відтак позивач має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Геращенко Л.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву АТ «Універсал Банк» залишити без розгляду. Стягнути на користь відповідача судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 10250,00 грн. і витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,50 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач про рішення суду від 28 грудня 2023 року дізнався лише 22 січня 2024 року із сайту Судова влада. Зазначає, що про судові засідання ОСОБА_1 ніхто не повідомляв, судові повістки йому не відправлялись, а тому він не міг з`явитись в судове засідання та скористатись правничою допомогою, спростувати суми боргу та подати докази. Разом з тим, при прийняті заочного рішення від 28.12.2023 року суд першої інстанції, не врахував і не надав належної правової оцінки тому, що звертаючись 16.11.2023 року з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 47240,11 грн., позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження видачі банком ОСОБА_1 саме кредитної картки «Чорна картка monobank», роздруківку тарифів і паспорта споживчого кредит, номер картки, строк її дії. Суд також не звернув увагу на те, що позивач не надав до позовної заяви доказів розміру наданого банком кредитного ліміту, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на ім`я відповідача (виписки з карткового рахунку) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем. При цьому, Анкета-заява , яку підписав ОСОБА_1 , не містить суми бажаного і наданого йому кредитного ліміту. Виписки Банку про те, що відповідач користувався кредитною карткою, саме НОМЕР_2 , а не іншою, яким чином здійснював розрахунки. Переказував кошти на інші рахунки, поповнював карту, до позовної заяви також позивачем не надано, на що суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2020 року відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24 жовтня 2020 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послу, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 33000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання банківських послуг проект monobank від 24 жовтня 2020 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , така становить 47240,11 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 47240,11 грн. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Монобанк - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно та точці видачі; верифікація клієнта очно у відділенні банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відео фіксація працівником банку дистанційно; ДІЯ шеренг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https:www.monobank.ua/terms. Отже, у справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет. Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, +4 посилання, нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Зі змісту статей 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, 24.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з анкетою-заявою, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок НОМЕР_3 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору про надання банківських послуг. У анкеті-заяві засвідчено, що позичальник погоджується з тим, що така анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг і позичальник ознайомився зі змістом таких документів та отримав їх примірники у мобільному додатку (а.с. 9). У пункті 10 Анкети-заяви викладено розпорядження позичальника про надання права та доручення ПАТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків позичальника, відкритих у такому банку, без додаткових розпоряджень позичальника для погашення будь-яких інших зобов`язань позичальника перед таким банком, що виникають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між позичальником та банком. У пункті 9 Анкети-заяви викладено умову, що все листування щодо цього договору необхідно здійснювати через мобільний додаток позичальника та інші дистанційні канали відповідно до умов договору. При підписанні Анкети-заяви відповідачем також підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, в якому зазначені основні умови користування коштами кредитного ліміту (базова процентна ставка 3,1% в місяць; процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 6,2% у місяць; порядок повернення кредиту щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 4% від заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості); умови, розмір і порядок нарахування штрафів). Дослідивши розрахунок заборгованості (а.с. 6-8) встановлено, що починаючи з 29.10.2020 року ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами та здійснював видаткові операції по картковому рахунку. Проте, з вересня 2022 року відповідач не здійснював щомісячних платежів на погашення існуючої кредитної заборгованості, внаслідок чого допустив прострочення виконання грошових зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування кредитом чи неустойки позивачем не заявлялось. Зібрані у справі докази доводять укладання відповідачем кредитного договору у передбаченій законом формі, користування ним кредитними коштами, які не були повернуті позивачу та правильність нарахування Банком суми боргу ОСОБА_1 не спростовано. Отже, судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт його звернення до позивача з заявою про відкриття банківського рахунку з доступом до кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту. Проте, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Геращенко Л.Г. заперечуючи проти позовних вимог, посилається на ненадання Банком доказів отримання відповідачем банківської картки, факту використання відповідачем кредитних коштів та факту погодження ним умов кредитування в частині порядку використання та повернення кредитних коштів. В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13. Отже, колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. В Анкеті-заяві від 24.10.2020 року зазначено, що позичальник погоджується з тим, що така Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг і позичальник ознайомився зі змістом таких документів та отримав їх примірники у мобільному додатку (а.с. 9). На підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, Тарифи для продукту «Чорна картка monobank», Таблиця обчислення вартості кредиту для споживача та Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору. Оскільки послуги банку в проекті monobank надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи та інформацію, яка підлягає доведенню до відома споживачів перед укладенням договору споживчого кредитування, надані відповідачу саме через мобільний додаток, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі № 234/7159/20. Отже, доводи апелянта, що у справі відсутні докази погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору, належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов`язання, не доведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та правила розумів відповідач під час укладання договору, є необґрунтованими. Крім того, відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 47240,11 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права. При цьому необґрунтованим є посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.05.2022 року у справі №393/126/20, від 02.12.2020 року у справі № 284/157/20 про те, що за відсутності підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, з огляду на те, що такий висновок зроблено у інших кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного в письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, а не в електронній формі з особливостями, встановленими Законом України «Про електронну комерцію». Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають. Що стосується доводів скаржника про не повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи. З відповіді № 326993 від 17 листопада 2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 на час розгляду справи судом, був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Позивачем в позовній заяві також зазначено адресу відповідача АДРЕСА_1 . Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Смілянським міськрайонним судом Черкаської області на відоме місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 було направлено позовну заяву з додатками та ухвалу суду від 20 листопада 2023 року. 05 грудня 2023 року до суду повернулось повідомлення про вручення ОСОБА_1 позовної заяви з додатками та копії ухвали суду від 20 листопада 2023 року, які відповідно до відмітки, він отримав особисто 28 листопада 2023 року. Отже, колегія суддів зазначає, що повернення до суду поштового повідомлення про вручення з відміткою «вручено особисто Пленсак» є доказами належного інформування відповідача ОСОБА_1 про порядок розгляду справи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Л.Г. на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст.141, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Людмили Герасимівни - залишити без задоволення. Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 10 липня 2024 року. Судді