Постанова 4852 № 280/12137/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 травня 2023 року м.Дніпросправа № 280/12137/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 280/12137/21 (суддя Чернова Ж.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) № 083950009933 від 02.07.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28.08.2020. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) у зв`язку з відсутністю первинних документів, що стверджують періоди перебування в зоні відчуження. Позивач не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що ним було надано всі необхідні документи. Також зазначає, що відповідач формально розглянув заяву від 28.08.2020 без врахування висновків суду, повторно прийняв рішення про відмову у призначенні йому пенсії з тих самих підстав, які визнані судом протиправними. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на помилкове застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що законодавством чітко встановлено перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та які дають право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки, такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Крім того, при зверненні за призначенням пенсії позивачем було надано копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серія НОМЕР_1 , копію довідки № 12-930 від 06.10.1998 виданої ЗАТ «Суднобудівельно-судноремонтним заводом», копію довідки № 02-45/206 від 18.07.2014 виданої ПАТ Судноплавна компанія «Укррічфлот» та копію довідки № 11-01-22/342 від 05.08.20 виданої АСК «Укррічфлот». Вказує, що вищезазначені довідки, не можуть бути враховані для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки надані довідки не підтверджені первинними документами. Крім того, зазначає, що позивач дізнався про своє ймовірно порушене право відповідно до рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 083950009933 від 02.07.2021 та 12.11.2021 звернувся повторно з позовною заявою до суду, на підставі чого, позовні вимоги позивача щодо призначення та виплати пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, починаючи з 28.08.2020, задоволенню не підлягають. Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням II категорії серії НОМЕР_1 , дублікат якого виданий Запорізькою обласною державною адміністрацією 10.10.2016. 28.08.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення від 09.09.2020 №0800-0203-8/45720, позивача сповіщено про прийняте рішення №02.09.2020 №083950007128, яким відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю первинних документів, що стверджують періоди перебування в зоні відчуження. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі № 280/7906/20, яке набрало законної сили 16.06.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років на підставі ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2020 з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Листом Відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення від 03.09.2021, позивача повідомлено про прийняте рішення від 02.07.2021 №083950009933. Рішенням від 02.07.2021 №083950009933 відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_2 .. Повторний розгляд заяви про призначення пенсії від 28.08.2020 згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №280/7906/20. Прийнято рішення згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовити в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю документів, що стверджують періоди перебування в зоні відчуження. Довідка №11-01-22/342 від 05.08.2020, що надана АСК «Укррічфлот» не підтверджується первинними документами та не може бути врахована для призначення пенсії. Табель обліку робочого часу не містить інформації щодо перебування ОСОБА_2 в зоні відчуження (в графах кількість годин фактично відпрацьованих за графіком відсутні дані, у підсумку також не зазначено жодної інформації). Страховий стаж особи 39 років 10 місяців 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку, що єдиним документом підтверджуючим статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», а отже у пенсійного органу не було правових підстав для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Відповідно до частини першої статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення. Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави". У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом №796-XII. Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Відповідно до частини першої статті 55 Закону 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 10 років. Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Згідно статті 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Згідно із частиною першою статті 15 Закону 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1). Порядком № 22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII). З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 2, що підтверджується посвідченням II категорії серії НОМЕР_1 , виданим позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, яка є чинною. В свою чергу посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється. На день звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_2 досяг 56 років, страховий стаж становив 39 років 10 місяців 17 днів, право на пільги та компенсації встановлені Законом №796-ХІІ підтверджується посвідченням II категорії серії НОМЕР_1 , виданим позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, дублікат посвідчення виданий Запорізькою обласною державною адміністрацією 10.10.2016. Зазначені обставини територіальним органом Пенсійного фонду не заперечуються та не спростовуються. Посилання відповідача на відсутність первинних документів, не спростовує того факту, що ОСОБА_2 перебував та приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в обсязі, необхідному для встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) та видачі відповідного посвідчення. Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №280/7906/20, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У вказаному рішенні суд дійшов до висновку, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 (з позначкою «перереєстровано»), виданим позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, яка є чинною. Також, з залучених до справи документів слідує, що позивач, в розумінні норм п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону №796-XII та п. 3 Порядку № 51, відноситься до осіб, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів. Колегія суддів наголошує, що обґрунтування відповідача у справі зводяться до необхідності надання нової оцінки обставинам, які вже досліджувалися у справі №280/7906/20. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, відтак відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії відповідно до зазначеної статті є необґрунтованою. Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію з 28.08.2020, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника. Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», досягнувши на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії відповідного пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії 28.08.2020. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 280/12137/21 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак