Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/694/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3379/23 Справа № 202/694/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левицька Ганна Леонідівна, на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2023 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача на його правонаступника в цивільній справі номер 202/694/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» з заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором №500429597 від 12 листопада 2013 року. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500429597. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» укладено договір факторингу №2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500429597 від 12 листопада 2013 року. 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500429597 від 12 листопада 2013 року. Заявник просив суд замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі №202/694/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500429597. Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача на його правонаступника - задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі №202/694/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Із вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левицька Г.Л., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити заявнику ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні його заяви про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником. Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд при постановленні ухвали не у повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не у повному обсязі вивчив матеріали справи, не перевірив, чи дійсно заявник ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником та має право звертатись з такою заявою до суду. Суд першої інстанції під час розгляду заяви залишив поза увагою те, що в жодному з додатків до вищевказаних договорів відступлення прав вимоги, у реєстрі в переліку договорів, по яких передавалось право вимоги, відсутній договір №500429597 та прізвище ОСОБА_1 . Додаток 1-1 до договору про відступлення права вимоги №16/01/19/1 від 16.01.2019 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого право вимоги передається лише за договором №500429597 боржником є ОСОБА_1 , не можна розглядати як доказ, оскільки він не є дійсним. Зазначений додаток до договору підписаний однією особою, Генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» - Іжаковським О.В. 16 січня 2019 року. Проте, наказ №26-К про призначення ОСОБА_2 генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» був виданий 03 червня 2019 року. Суд першої інстанції не з`ясував питання чи передавалось від первісного стягувача ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги заборгованості саме за договором кредиту №500429597. Звертає увагу, що зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з липня 2019 року стягуються грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. від 11.04.2019 року №508. Вказаним виконавчим написом звернуто стягнення зі ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №500429597 від 12.11.2013 року, укладеним ним із ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого на підставі договору факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА від 28.01.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Веста», на підставі договору відступлення прав вимоги №29-01-19/1 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал». На примусовому виконанні у приватного виконавця Юхименко О.Л. перебуває виконавче провадження №59089166 з примусового виконання виконавчого напису №508 від 11.04.2019 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 42940,98 грн. В межах даного виконавчого провадження з боржника щомісяця стягуються кошти в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. На теперішній час з боржника стягнуто майже всю суму боргу. Вважає, що звертаючись до суду з заявою про заміну сторони у справі, ТОВ «Вердикт Капітал» має на меті повторно стягнути з боржника ОСОБА_1 ту саму суму заборгованості по одному й тому ж кредитному договору за один і той же проміжок часу заборгованості. Від заявника ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2023 року залишити без змін. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 10 січня 2023 року, належним чином використав надані процесуальним законом права, здійснив належну оцінку наявним у справі доказам та постановив обґрунтоване та законне судове рішення. Всі дії боржника по справі зводяться до невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та має обов`язковий характер виконання, при цьому будь-яких доказів щодо виконання судового рішення, а ні на користь первісного кредитора, а ні нового кредитора апелянтом не надано. В судовому засіданні апеляційного суду представник заінтересованої особи ОСОБА_1 адвокат Левицька Г.Л. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, скасувати судове рішення та відмовити заявнику в задоволенні заяви. Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю інших учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року у цивільній справі № 202/694/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500429597 від 12.11.2013 року у розмірі 28868 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 27 коп., з яких: 18509 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 39 коп. - заборгованість за кредитом; 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн 38 коп. - заборгованість по відсоткам; 5447 (п`ять тисяч чотириста сорок сім) грн 50 коп. - заборгованість по комісії; 2200 (дві тисячі двісті) грн 00 коп. - штраф (а.с. 55-56, том 1). 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило право ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500429597 (а.с. 109, том 1). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено Договір факторингу №2019 - 1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за Договором кредиту №500429597 (а.с. 95-108, том 1). 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за Договором кредиту №500970320 (а.с. 81-94). Задовольняючи заяву про заміну стягувача його правонаступником, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та нормам закону. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». До аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Судом встановлено, що заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року у цивільній справі № 202/694/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500429597 від 12.11.2013 року у розмірі 28868 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 27 коп., з яких: 18509 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 39 коп. - заборгованість за кредитом; 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн 38 коп. - заборгованість по відсоткам; 5447 (п`ять тисяч чотириста сорок сім) грн 50 коп. - заборгованість по комісії; 2200 (дві тисячі двісті) грн 00 коп. штраф. Судовим рішення заборгованість за кредитом визначена на 11.01.2016 року. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило право ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500429597 (а.с. 109, том 1). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено Договір факторингу №2019 - 1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», яке набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту. З додатку 1-1 до цього договору вбачається, що передано новому кредитору право вимоги, зокрема за договором кредиту №500970320 щодо ОСОБА_1 (а.с. 109, том 2). 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», яке набуло право вимоги стягнення заборгованості за договорами кредиту. З додатку 1-1 до цього договору вбачається, що первісним кредитором за договором передано новому кредитору право вимоги, зокрема за договором кредиту №500970320 щодо ОСОБА_1 . Додаток підписаний в частині нового кредитора ОСОБА_3 (а.с. 95, том 2). З виконавчого напису від 11 квітня 2019 року вбачається, що з ОСОБА_1 звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №500429597 від 12.11.2013 року за період з 16.01.2019 року по 25.03.2019 року в розмірі 42040,98 грн (а.с. 159-160, том 1). За таких обставин, враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача на його правонаступника. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин справи про не передання договору кредиту №500429597 від 12.11.2013 року, де ОСОБА_1 є боржником, іншим кредиторам, підписання додатку 1-1 до договору про відступлення права вимоги №16/01/19/1 від 16.01.2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» неналежною особою є безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними в справі доказами. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левицька Ганна Леонідівна, залишити без задоволення, ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 01 травня 2023 року. Суддя: