Постанова 4824 № 358/1443/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 358/1443/15-ц Головуючий у суді І інстанції Тітов М.Б. Провадження № 22-ц/824/10244/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, заінтересовані особи: стягувач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржник - ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: У березні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, заінтересовані особи: стягувач - акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), боржник - ОСОБА_1 . На обґрунтування заяви зазначено, що 22 березня 2016 року Богуславський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 358/1443/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500507920 від 8 серпня 2014 року. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого банк відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 500507920. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, за умовами якого останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за вказаним вище кредитним договором. 16 січня 2019 року ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, згідно з яким ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а заявник набув право вимоги заборгованості за кредитним договором № 500507920, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме: ТОВ «Вердикт Капітал»стало новим кредитором у правовідносинах з боржником та отримало право грошової вимоги до неї, у тому числі право на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором. Заявник вказав, що ухвалою суду від 3 лютого 2020 року йому було відмовлено у задоволенні попередньої заяви про заміну сторони виконавчого провадження з підстав недоведеності заявлених вимог, тому наразі, виправивши відповідні недоліки та долучивши необхідні документи в якості додатків, з наведених вище підстав він просить суд замінити вибулого стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у справі № 358/1443/15-ц на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволено. Замінено вибулого стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі № 358/1443/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500507920. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення договору щодо відступлення прав вимоги заявник став правонаступником стягувача (новим кредитором) та набув прав вимоги до боржника за кредитним договором, тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, боржник через представника - адвоката Шабельнікова А.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 52020023 його правонаступником відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявник вже звертався до суду з відповідною заявою і йому було відмовлено в її задоволенні. На даний час заявником також не доведено належними і достовірними доказами, що він набув право вимоги за кредитним договором № 500507920, оскільки до заяви не додано усіх доказів, які б підтверджували перехід права вимоги та здійснення оплати за договорами факторингу, а додані документи містять ознаки підробки. Також в матеріалах справи відсутні будь які докази повідомлення ОСОБА_2 про відступлення права вимоги із визначенням грошової вимоги з урахуванням здійснених платежів. Незважаючи на те, що 21 червня 2016 року між первісним стягувачем та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, 22 серпня 2016 року представник ПАТ «Альфа-Банк» звернулась до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, надавши оригінал виконавчого листа № 358/1443/15-ц від 8 серпня 2016 року. У межах виконавчого провадження № 52020023 щомісячно були здійснені утримання із заробітної плати боржника та перераховано на користь первісного кредитора грошові кошти в сумі 32 331,24 грн, тому станом на 1 січня 2020 року залишок боргу за рішенням суду становить 26 505,00 грн, що не було враховано товариствами при укладенні договорів, а розмір відступленої грошової вимоги не відповідає дійсному розміру заборгованості. Крім того, судом не була перевірена інформація щодо стану виконавчого провадження № 52020023, яке вже завершено. Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасника справи, що з`явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що заочним рішенням Богуславського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі № 358/1443/15-ц задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 58 253,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 46 892,05 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 2 560,09 грн; заборгованість по комісії - 7 401,56 грн; штраф - 1 400,00 грн; та 582,54 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 58 836,24 грн. Зі змісту рішення вбачається, що заборгованість була стягнута з боржника на підставі кредитного договору № 500507920, укладеного між нею та банком 8 серпня 2014 року. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу № 1, на підставі якого банк відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, які зазначені у додатку № 1 до цього договору, в тому числі за кредитним договором № 500507920 (а.с. 190-193, т. 2). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, за умовами якого останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в додатку 1-1, в тому числі за вказаним вище кредитним договором від 8 серпня 2014 року (а.с. 176-189). Як свідчать матеріали справи, 16 січня 2019 року ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, згідно з яким ТОВ «ФК «Веста» відступило новому кредитору належне йому право вимоги до боржників, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії, та сплатити за нього ціну права вимоги. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами, на умовах передбаченим цими договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами договорів (а.с. 164-175, т. 1). Відповідно до пункту 2.2. договору право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить первісному кредитору. Згідно із копією додатку1-1 до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, підписаного ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал», до останнього як правонаступника стягувача перейшло право вимоги за кредитним договором № 500507920 від 8 серпня 2014 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 163). Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У відповідності до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статей 442, 512 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13, Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 6-1355/10, 5 грудня 2018 року в справі 643/4902/14. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення статті 442 ЦК України (заміна сторони виконавчого провадження) застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тобто, вказана норма закону має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, замінюючи сторону у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовано виходив з того, що ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного договору відступлення права вимогиє правонаступником і отримало всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача з примусового виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача ПАТ «Альфа-Банк» його правонаступником - ТОВ «Вердикт Капітал». Посилання представника боржника на те, що заявнику вже було відмовлено у задоволенні аналогічної заяви про заміну сторони у справі, тому підстав для повторного вирішення спірного питання в районного суду не було, відхиляються колегії суддів, оскільки за змістом ухвали Богуславського районного суду Київської області від 3 лютого 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з підстав недоведеності заявлених вимог, а саме: не надання заявником доказів на підтвердження правонаступництва, що у свою чергу не перешкоджало повторному зверненню до суду у разі виправлення відповідних недоліків заяви та додання необхідних письмових доказів. Як вбачається з матеріалів справи, наразі на підтвердження вимог заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» надало суду, зокрема, копії: договору відступлення права вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал»; витягу з додатку 1-1 до цього договору, підписаного і засвідченого гербовими печатками вказаних товариств, в якому під № 68 846 значиться боржник ОСОБА_1 ; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; а також інших договорів факторингу від 21 червня 2016 року та від 26 грудня 2018 року з відповідними додатками до них, які є невід`ємними частинами договорів, що були укладенні між попередніми стягувачами. В матеріалах справи також наявна копія свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Вердикт Капітал» як фінансової установи, виданого 30 серпня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 194, т. 2). Вказані вище документи є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, і встановленому законом порядку нечинними та/або недійсними не визнавались за заявами заінтересованих осіб. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» не доведено належними і достовірними доказами, що воно набуло право вимоги за кредитним договором № 500507920 від 8 серпня 2014 року, оскільки до заяви не додано усіх доказів, які б підтверджували перехід права вимоги, не заслуговують на увагу. Крім того, як свідчать матеріали справи, на виконання умов договорів факторингу та відступлення права вимоги новими стягувачами сплачувалися обумовлені грошові суми, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 200-202, т. 1), тому аргументи апеляційної скарги про відсутність доказів здійснення оплати за договорами є безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в межах відкритого виконавчого провадження № 52020023 щомісячно були здійснені утримання із заробітної плати боржника та перераховано на користь первісного кредитора грошові кошти в сумі 32 331,24 грн, що не було враховано товариствами при укладенні договорів і розмір відступленої грошової вимоги не відповідає дійсному розміру заборгованості, не можуть слугувати належною підставою для відмови у заміні сторони, оскільки в даній цивільній справі згідно положень статті 55 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у будь-якому випадку до заявника перейшло право вимоги повернення в примусовому порядку тієї суми боргу, яка встановлена відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, та яка була стягнута до ухвалення судового рішення щодо правонаступництва. Варто зазначити, що під час перегляду справи не встановлено даних про те, що укладені договори факторингу і відступлення прав вимоги, в тому числі договір № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 рокуу встановленому законом порядку визнаний недійсним, тому він вважається правомірним. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. В разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц). Таким чином право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 500507920 від 8 серпня 2014 року, яке виникло у нього на підставі договору відступлення права вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, презюмується. Що стосується посилань представника боржника на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про здійснене відступлення права грошової вимоги урахуванням здійснених платежів на виконання рішенням суду, то відповідно до положень статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо ж боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням. Тобто, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги ніяким чином не впливає на результат вирішення питання заміни стягувача його правонаступником у судовому порядку, а є наслідком того, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Разом з тим колегія суддів враховує, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав стягувача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Документальне підтвердження того, що ОСОБА_1 належним чином провела виконання заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі № 358/1443/15-ц шляхом сплати кредитору у повному обсязі присудженої суми заборгованості в матеріалах справи відсутнє. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного з ТОВ «ФК «Веста» договору відступлення прав вимоги набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором, яка стягнута відповідним судовим наказом, що набрало законної сили та залишається невиконаним. Вищевказане повністю відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 червня 2021 року у справі № 553/42/13 (провадження № 61-15757св20). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів боржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже, районний суд правильно встановив правову природу питання заміни сторони (стягувача) у цивільній справі про стягнення заборгованості, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача його правонаступникому даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого боржником судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній