Постанова Полтавський апеляційний суд № 529/266/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 529/266/22 Номер провадження 22-ц/814/445/23Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Салашного Михайла Олексійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року (час ухвалення судового рішення з 15:26:35 год. до 15:48:46 год., дата виготовлення повного тексту рішення 07 липня 2022 року) і додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2022 року (час ухвалення судового рішення з 09:51:42 год. до 09:51:43 год., дата виготовлення повного тексту рішення 17 серпня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу спілкування батька з дитиною, треті особі, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Полтаві ради, виконавчий комітет Диканської селищної ради. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд установив: У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив встановити такий спосіб у його спілкуванні та вихованні із сином: особисті побачення кожної суботи з 09.00 до 09.00 неділі з правом залишення дитини на ніч за місцем проживання батька без присутності матері та особисті побачення і спілкування із сином у день його народження і під час свят. Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що після припинення шлюбних відносин син залишився проживати із матір`ю, з якою у нього маються непорозуміння, що перешкоджають у добровільному порядку вирішити спір щодо порядку побачень батька із сином. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року позов задоволений частково. Визначено батькові ОСОБА_2 способи та порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: -особисті побачення кожної першої та третьої суботи місяця з 09 год. до 19 год. та другої і четвертої суботи місяця з 09 год. до 09 год. ранку неділі, без присутності матері, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з правом прогулянок по місту, дитячих розважальних закладів, відвідування місця проживання батька та залишення на ніч за адресою його проживання у визначені дні, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня дитини та турбуючись про стан його здоров`я та з урахуванням бажання дитини; -особисті побачення та спілкування з сином у день його народження та під час свят. Зобов`язано ОСОБА_2 завчасно попереджати ОСОБА_1 щодо зміни та їх причини у визначеному порядку зустрічей з дитиною. Роз`яснено сторонам, що реалізація визначених судом способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , який проживає з матір`ю ОСОБА_1 , повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - за бажанням батька та вчиненням ним реальних заходів, спрямованих на реалізацію його прав на підставі судового рішення; у визначені судовим рішенням дні та часи, які можуть бути розширеними за згодою сторін. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2022 року задоволено частково клопотання представника позивача - адвоката Наконечної О.М., про стягнення судових витрат. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 744 грн 30 коп. В апеляційній скарзі адвокат Салашний М.О., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким встановити порядок участі ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні сина з урахуванням висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 28 червня 2022 року та з урахуванням ставлення позивача до виконання своїх батьківських обов`язків. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд у порушення вимог ст.89 ЦПК України не врахував та не дав жодної оцінки висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 28 червня 2022 року, який відповідає найкращим інтересам дитини. Судом також не враховано, що позивач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, так як має заборгованість зі сплати аліментів. В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду адвокат Салашний М.О., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду скасувати, новим рішення відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд, вирішуючи питання про судові витрати на правову допомогу, не взяв до уваги приписи ч.1, ч.2 ст.134 ЦПК України, згідно яких суд може відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу у разі неподання стороною попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат. Суд безпідставно дослухався аргументів сторони позивача про те, що правова допомога позивача надавалася вже після звернення до суду із позовом, хоча таке твердження суперечить матеріалам справи. Всупереч сталій судовій практиці суд не дав належної оцінки змісту документів, які подані стороною позивача у підтвердження робіт, виконаних представником, проігнорувавши критерій реальності адвокатських послуг (витрат). У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 05.07.2022 ОСОБА_5 , представник ОСОБА_2 , посилаючись на правильність рішення суду першої інстанції та необґрунтованість апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просить вирішити питання понесених довірителем витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції та стягнути з ОСОБА_1 3 000 грн. Звертається увага на те, що батько ніколи не відмовляв дружині піклуванні за дитиною і за першим телефонним дзвінком приїздив до дитини, яка захворіла для того, щоб її відвести до місця лікування, сумлінно сплачує аліменти. Суд першої інстанції, врахувавши розпорядок дня дитини та батька, віддаленість міста проживання обох, встановлену комендантську годину, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16.08.2022 ОСОБА_5 , представник ОСОБА_2 , вказуючи на законність та обгрунтованість рішення суду, зазначає, що суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, натомість апеляційна скарга ОСОБА_1 на зазначене рішення не відповідає дійсним обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими у порядку. встановленому ЦПК України, а тому не підлягає задоволенню. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав: Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2019 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_7 , батьками якого є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с.10). Дитина, ОСОБА_7 , проживає з матір`ю - відповідачем по справі, що визнається сторонами по справі. Відповідно до рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19.10.2021 з позивача на користь відповідача на утримання дитини стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.08.2021 і до досягнення повноліття дитини. Позивач офіційно працевлаштований та має постійне джерело доходу (а.с.65-67). Позивач сплачує аліменти на утримання дитини, про що надані відповідні фінансові документи (а.с.54-60). Згідно довідок державного виконавця № 29036 і №29031 (обидві датовані 26 травня 2022 року) заборгованість позивача зі сплати аліментів за станом на 23 травня 2022 року становить 11 569,15 грн і 17 250,74 грн (а.с.41,42). Згідно повідомлення Управління патрульної поліції в Полтавській області в період з жовтня 2019 по 19.10.2021 протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8 не складалися. Висновком, що затверджений рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 28.06.2022, визначений такий порядок участі батька у вихованні сина, а саме: за попередньо домовленістю з матір`ю дитини, спілкування батька з сином - у вихідний день субота або неділя з 09 год. до 19 год без присутності матері, побачення та спілкування з сином у день його народження та під час свят, з правом прогулянок по місту, відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови та не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан здоров`я (а.с.120) У провадженні Диканського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні онука, де позивачем є бабуся малолітнього ОСОБА_10 . Позовними вимогами є встановлення порядку спілкування з онуком кожної неділі місяці з 09 год. до 19 год. з можливістю відвідування онуком місця проживання бабусі. Мати малолітнього ОСОБА_10 працює щоденно та має два вихідних субота та неділя. При цьому дитина у будні дні відвідує дитячий садок. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципів рівності прав батьків у вихованні дитини та, передусім, з інтересів дитини, та врахував, що позивач, як батько, який проживає окремо від свого сина, має право на особисте спілкування з ним, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Судом не встановлено будь-яких фактів, які б вказували на те, що спілкування батька із сином буде перешкоджати нормальному розвитку дитини. Судом враховано ставлення позивача до сина, його бажання приймати активну участь у його вихованні та те, що виховання сина, участь у піклуванні про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але і обов`язком позивача. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Пунктом восьмим статті 7 СК України, статтею 11 ЗУ "Про охорону дитинства" закріплений принцип пріоритету інтересів дитини у сімейних відносинах, згідно якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до ст.15 ЗУ "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року № 31111/04 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (№2) від 27 листопада 1992 року, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78). Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. На переконання апеляційного суду визначений судом першої інстанції спосіб спілкування батька, принаймі на початковому етапі, забезпечує право батька на спілкування з дитиною, дає йому можливість обережно і поступово налагодити контакт з дитиною. Одним із основних доводів апеляційної скарги є твердження про неврахування судом висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 28.06.2022, який, на переконання відповідача, відповідає найкращим інтересам дитини. Відповідно до ч.6 ст.19 СК України висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим для суду, суд може не погодитися із ним, якщо він є недостатньо обґрунтованим. Суд першої інстанції у межах своїх повноважень правомірно не взяв до уваги зазначений висновок органу опіки та піклування, оскільки у ньому не наведено жодних мотивів, які б давали можливість усвідомити (зрозуміти), що саме такий порядок побачень (участь у вихованні) відповідає інтересам малолітньої дитини. Сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів за відсутності обґрунтованих доводів про умисне ухилення батька від виконання своїх обов`язків не може бути підставою для визначення порядку його побачень з дитиною, участі у вихованні дитини, який визначений виключно органом опіки та піклування, на який зроблено посилання в апеляційній скарзі. Непорозуміння між батьками не повинні впливати на життя дитини, навпаки, незважаючи на такі відносини, батьки мають докладати зусиль, щоб дитинство їхньої дитини було таким, де б дитина не відчувала того, що вона виховується в неповній сім`ї, де батьки живуть окремо в силу того, що їх життєві шляхи суперечать один одному, щоб дитина відчувала в повній мірі те, що у неї є люблячий її батько, та любляча її матір. Дитина не може бути заручником відносин між батьками. Саме такий підхід у вирішенні цього спору відповідає інтересам дитини. Додаткове рішення в частині стягнення судового збору не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється. Щодо доводів апеляційної скарги про скасування додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з такого. Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59). Згідно статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Аналіз ч.2 ст.134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо обов`язку суду відмовити в задоволенні клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу з підстав ненадання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат є безпідставним. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц). Отже, сторона по справі у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов`язковому порядку документ, що посвідчує сплати коштів за надані послуги. Як вбачається з матеріалів справи у даній справі професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Наконечною О.М. повноваження якої підтверджуються витягом з договору про надання правничої допомоги від 01.05.2022 (а.с.144). У підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: витяг з договору про надання правничої допомоги від 01.05.2022 (а.с.144), опис виконаних робіт адвокатом (а.с.142-143), акт про прийняття передачу наданих послуг від 05.07.2022, (а.с.145), копія квитанції № 156 від 05.07.2022 про сплату 6 000 грн за представництво інтересів відповідно до договору (а.с.146). Таким чином, адвокатом Наконечною О.М., представником ОСОБА_2 , надано всі необхідні документи і з врахуванням проценту задоволених позовних вимог позивач має право на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу, надану у суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, у акті приймання передачі наданих послуг, адвокатом виконувались дії: попереднє опрацювання матеріалів (апеляційної скарги та додатків до неї), опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, та підготовка, складання і подання до Полтавського апеляційного суду відзивів на апеляційні скарги, однак для професійного досвідченого адвоката такі дії не становлять надмірної складності, не потребують значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а тому, враховуючи розумність витраченого адвокатом часу, складність самої справи, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 1 000 грн витрат на правову допомогу, надану у суді апеляційної інстанції. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів. В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційні скарги адвоката Салашного Михайла Олексійовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року і додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені останнім на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2023 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов