Постанова 4813 № 523/5535/19

Номер провадження: 22-ц/813/2665/22 Справа № 523/5535/19 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.06.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого - Гірняк Л.А. Суддів - Цюри Т.В., Сегеди С.М. За участю секретаря - Шлапак А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування - про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА Короткий зміст вимог та заперечень 05.04.2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Суворовська районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та уточнивши позовні вимоги в порядку ст.49 ч.3 ЦПК України та просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити з ним побачення наступним чином: -середа з 16.00 год до 20.00 год в перші два тижні за присутності матері, надалі - без присутності матері до 01.09.2020 року, починаючи з 02.09.2020 року понеділок та середа 16.00 год до 20.00 год без присутності матері, -субота або неділя з 12.00 год до 19.00 год кожного тижня без ночівлі до 01.09.2020 року, а починаючи з 02.09.2020 року субота з 12.00 год до неділі 14.00 год, через вихідці, з ночівлею, -у період літніх канікул 7 днів з ночівлею за місцем проживання батька; -у період зимових канікул протягом 5 днів з ночівлею, за місцем проживання батька, -щороку в день народження сина з 15 години 00 хвилин до 18 годині 00 хвилин, -надавати можливість щодня спілкуванню сина з батьком засобами телефонного зв`язку( а.с.56-59). Зазначає, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 19.10.2010 року та рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2018 року шлюб між сторонами розірваний. За період спільного проживання народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2018 року з нього на утримання дитини стягнуті аліменти у розмірі 4000 грн щомісячно до його повноліття. Між сторонами склались напруженні відносини, існує спір про поділ майна та він не має змоги бачити дитину, оскільки відповідачка перешкоджає у спілкуванні та вихованні сина. Посилаючись на вимоги ст.141,150,153 СК України позивач просив задовольнити позовні вимоги. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що пропонувала ОСОБА_2 укласти мирову угоду щодо його участі в спілкуванні та вихованні сина, жодних перешкод ніколи не здійснювала. У дитини встановлено «астено-невротичний синдром» ,який виключає стресові ситуації, фізичні та моральні навантаження, порушення режиму сну, їжі та часів прийняття ліків, а тому вважає, що побачення з дитиною мають відбуватись в її присутності., що виключає ночівлі дитини за місцем проживання батька. У відповідь на відзив ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення його права, як батька . При цьому посилається на Конвенційні принципи, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Діти та батьки не повинні розлучатись всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке втручання необхідне в інтересах дитини. В запереченні відповідачка посилається на те, що позов має штучний характер , емоційний зв`язок з батьком у дитини відсутній,оскільки з 2017 року він його не бачив.Батько для нього став чужою дитиною Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: - понеділок, середа з 16:00 год. до 20:00 год. в перші два тижні за присутності матері, надалі - без присутності матері; -субота з 12.00 год. до неділі 14.00 год, через вихідні, з ночівлею за місцем проживання батька; -у період літніх канікул протягом 5 днів з ночівлею за місцем проживання батька; -щороку в день народження сина з 15.00 год до 18.00 год.; -щоденне спілування сина з батьком засобами телефонного зв`язку. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попереджено ОСОБА_1 про наслідки невиконання нею даного рішення суду, передбачені ч. 4 ст.159 СК України, згідно з якими в судовому порядку може бути вирішено питання щодо передачі дитини для проживання з батьком у разі ухилення відповідача від виконання рішення суду. При цьому районний суд виходи в з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та відсутності доказів , які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином , чи обставин, які б свідчили щодо перешкоди нормальному розвитку дитини або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності матері та/або інших осіб. Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на неї В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з прийняттям нового,про відмову в задоволені позовних вимог посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи,невідповідністю висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що встановлений порядок не відповідає інтересам дитини та позивач не довів, що вона чинить перешкоди позивачеві у спілкуванні з сином. Цьому відповідачка посилається на судову практику Европейського Суду з прав людини зокрема «Чуйкіна проти України»,»Проніна проти України»,»Руїз Торія проти Іспанії»,»Серявін та інш. Проти України». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача-адвокат Боровик А.О. просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суворовського районного суду м. одеси від 05.02.2021 року- без змін. При цьому посилається на ті ж підстави , що зазначені в позовній заяві . Сторони в судове засідання не з`явиись, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Представник позивача- адвокат Боровик А.О. просить справу слухати за їх відсутністю. В заяві представник відповідачки- адвокат Шаброва О.Ю. просила відкласти розгляд справи посилаючись на воєнну агресію Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану. Відповідно до Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102- ІХ, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні був введений воєнний стан. Воєнний стан регулярно продовжується у зв`язку з тим, що агресія проти нашої країни триває. Незважаючи на відсутність змін до ЦПК , які б відповідали умовам воєнного стану , під час здійснення правосуддя судова колегія вважає, що чинні процесуальні 6норми для дієвого здійснення павосуддя в умовах воєнного стану не повинно: - порушувати вимоги ст.6 Конвенції про справедливий суд; - забороняється скорочення чи прискорення будь яких форм судочинства в умовах воєнного стану. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали спави та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено,що 19.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований у Першому Приморському відділ реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 764 (а.с.11). Від спільного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05.07.2012р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції вчинено актовий запис № 5549 (а.с.10). 14.03.2018 року рішенням Малиновського районного суду м.Одеси у цивільній справі №521/20867/17 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано(а.с.12). Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 01.02.2019 року, здійсненого державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Малій А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа №5211/1113/18, виданого Малиновським районним судом м.Одеси від 23.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 4000 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 01.02.2019 р. заборгованість відсутня (а.с.13). Заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, підтверджено факт звернення ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради із проханням зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 та визначити спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини зазначеним ним чином (а.с.14). Після розірвання шлюбу сторони почали жити окремо один від одного, син залишився проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування № 01-05-3/215вх від 21.06.2019 року, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити способи участі батька, ОСОБА_2 , у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування дитини з батьком: понеділок, середа з 16:00 год. до 20:00 год. в перші два тижні за присутності матері, надалі - без присутності матері; субота з 12:00 год. до неділі 14:00 год., через вихідні, з ночівлею; у період літніх канікул 10 днів з ночівлею, за місцем проживання батька; у період зимових канікул протягом 5 днів з ночівлею за місцем проживання батька(а.с.23-24). У висновку також зазначено, що за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , створені належні умови для проживання дитини, відпочинку та розвитку, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов поживання. Мати дитини ОСОБА_1 повідомила, що ніколи не чинила перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, батько самоусунувся від участі у вихованні дитиною, понад 1,5 роки не бачиться та не цікавиться сином, однак категорично проти встановлення участі батька у вихованні сина за запропонованим ним графіком. Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини). Статтею 7 СК України визначено загальні засади регулювання сімейних відносин. За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини 7, 8). Відповідно до ст. 11 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-ІІІ) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону №2402-ІІІ). Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Із положень ст. 153 СК України слідує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. В силу ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Як передбачено ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Мотиви , з яких виходить суд апеляційної інстанції Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо виховання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування ст. 8 Конвенції про захист прав людини. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. Так, рішенням у справі «М.С. v. Ukraine» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. При цьому ЄСПЛ зазначав, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, п. 135, ECHR 2010). ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, заява №31111/04, п. 54, ECHR, 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, п. 100, ECHR, 16 липня 2015 року). Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на спілкування з ними та підтримання з батьками регулярних особистих стосунків. У свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків. Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_3 проживає окремо від свого батька ОСОБА_2 .Позивач працює та має стабільний дохід, характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, забезпечений постійним житлом. Позивач цікавиться життям сина, виявляє бажання спілкуватися з ним та приймати активну участь у вихованні дитини. Отже, ОСОБА_2 має право на спілкування з сином та участь у його вихованні. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Визначаючи способи участі батька у вихованні сина, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батька до виконання своїх обов`язків, вік та стан здоров`я дитини . Установлений судом порядок спілкування батька з сином відповідає найкращим інтересам дитини, є обґрунтованим і справедливим. При цьому суд дотримався розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що сприятиме у повній мірі її нормальному розвитку і забезпечить рівність прав батьків у вихованні сина. Встановлені судом спосіб і порядок участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 узгоджується з висновком Органу опіки та піклування про розв`язання спору від 21.06.2019 року( а.с.23-24).. Посилання ОСОБА_1 на неправильність обраного судом способу та порядку участі батька у вихованні дитини суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Ураховуючи встановлені обставини, зокрема те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір`ю положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тому районний суд дійшов правомірного висновку, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та визначив спосіб участі батька у його вихованні , що не суперечить інтересам дитини.При цьому суд не втановив обставин, якими би обумовлював побачення дитини у присутності матері та /або інших осіб, а тому Визначаючи способи участі батька у вихованні сина, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батька до виконання своїх обов`язків, вік та стан здоров`я. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 141,367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Т.В.Цюра С.М.Сегеда