Постанова 4824 № 753/11859/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2022 року м. Київ Справа №753/11859/20 Провадження № 22-ц/824/8023/2022 Резолютивна частина постанови оголошена 28 вересня2022 року Повний текст постанови складено 03 жовтня2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. учасники справи: позивач(відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач(позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Дарницької районної і місті Києві державної адміністрації, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Нагорним Олександром Віталійовичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року, повний текст якого складено 18 квітня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що сторони є батьками малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживають окремо, при цьому син проживає разом з матір`ю, яка самостійно займається його утриманням та вихованням. Відповідач з сином не спілкується, участі у його вихованні не бере, жодної матеріальної допомоги на його утримання не надавав і не надає, не цікавиться здоров`ям та навчанням та створює перешкоди у його виїзді за кордон з метою відпочинку. Наведене свідчить про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Вимоги про стягнення аліментів мотивовані, зокрема, тим, що син сторін потребує регулярного медичного догляду, а відповідач є фізичною особою-підприємцем, має у власності кілька об`єктів нерухомості і транспортних засобів, у зв`язку з чим спроможний сплачувати заявлений розмір аліментів. На обґрунтування вимог про стягнення додаткових на дитину позивачка зазначила, що за останні три роки до моменту подачі позову нею було понесено витрати на навчання, відпочинок, оздоровлення та лікування сина в загальній сумі приблизно 200 000,00 грн, а тому відповідно до положень сімейного законодавства відповідач повинен відшкодувати половину цих витрат. ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, та додаткових витрат на дитину в розмірі 100 000,00 грн. У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що він любить свого сина, хоче і має змогу брати участь у його вихованні та утриманні, проте його права як батька порушуються позивачкою, яка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Заперечення відповідача проти вимог позову про стягнення додаткових витрат на дитину мотивовані тим, що заявлені до відшкодування суми не доведені фінансовими документами, питання понесення таких витрат з ним не погоджувалось, а витрати на навчання сина, оздоровлення, відпочинок у Греції, придбання гаджета, купівлю іграшок та одягу не викликані особливими обставинами і не є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України. При цьому, ОСОБА_2 визнав свій обов`язок утримувати дитину та погодився із заявленим позивачкою розміром аліментів, вимоги про позбавлення його батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дитину не визнав. ОСОБА_2 просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною шляхом визначення способів його участі у вихованні сина за таким графіком: щоп`ятниці з 18-00 год. до 20-00 год.; у першу та третю неділі кожного місяця з 10-00 год. до 20-00 год.; щорічно, 7 днів поспіль, в період шкільних зимових канікул (без присутності матері, але за попереднім погодженням з нею та з урахуванням стану здоров`я дитини); щорічно, 14 днів поспіль, в період шкільних літніх канікул (без присутності матері, але за попереднім погодженням з нею та з урахуванням стану здоров`я дитини). На виконання вимог частини п?ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування в особі Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації надав висновки щодо розв`язання спору, відповідно до яких вважав за доцільне позбавити відповідача батьківських прав та не визначати йому графік зустрічей із сином. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 17 липня 2020 року, до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 16 355,10 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: - щоп`ятниці з 18-00 год. до 20-00 год. без присутності матері; - кожна перша та третя неділі місяця з 11-00 год. до 20-00 год. без присутності матері з можливістю відвідування житлового приміщення батька; - щорічно в період зимових шкільних канікул протягом 7 днів поспіль з ночівлею у житловому приміщенні батька за погодженням з матір`ю та з урахуванням стану здоров`я і бажання дитини; - щорічно в період літніх шкільних канікул протягом 14 днів поспіль з ночівлею у житловому приміщенні батька за погодженням з матір`ю та з урахуванням стану здоров`я і бажання дитини. Впродовж перших шести місяців від дня набрання рішенням законної сили зустрічі батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено проводити щоп`ятниці з 18-00 год. до 20-00 год. та кожну першу і третю неділі місяця з 14-00 год. до 20-00 год. без присутності матері з можливістю відвідування житлового приміщення батька. Зобов`язано ОСОБА_2 під час спілкування з сином дотримуватися розпорядку його дня, режиму харчування і рекомендацій лікарів. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 840,80 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим відхилив висновок органу опіки та піклування як такий, що не відповідає внутрішньому переконанню суду, яке ґрунтується на оцінці сукупності установлених при розгляді цієї справи фактів. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безумовно визнав позов про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в цій частині позивачкою доведено частково. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що син не заперечує проти відновлення стосунків, а регулярне спілкування батька з дитиною не лише не перешкоджатиме її нормальному розвитку і вихованню, а і буде сприяти цьому, оскільки любов і увага обох батьків позитивно впливає на розвиток дитини як особистості, а роль батька у вихованні хлопчика є надзвичайно важливою, особливо у підлітковому віці. За таких обставин суд визнав необґрунтованим висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення способів участі батька у вихованні дитини та погоджується із заявленим відповідачем графіком його спілкування з сином вважаючи його цілком справедливим і таким, що відповідає інтересам дитини. Зваживши на вік дитини, відсутність між сторонами конструктивного діалогу та міжособистісні непорозуміння, суд вважав, що зустрічі дитини з батьком мають відбуватися без присутності матері. З метою забезпечення фізичного і емоційного благополуччя дитини, надання їй відчуття стабільності і безпеки, суд зобов`язав батька дотримуватися розпорядку її дня, режиму харчування і рекомендацій лікарів. Водночас при ухваленні рішення суд урахував, що внаслідок тривалої перерви у спілкуванні сина з батьком контакт між ними втрачений, а тому на даному етапі їх тривале спілкування і ночівля у житловому приміщенні батька створює ризик завдання шкоди психоемоційному благополуччю дитини. За таких обставин суд вбачав підстави для встановлення перехідного періоду, метою якого є налагодження контакту між батьком та сином. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 06 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нагорний О. В.через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06серпня 2021 року в частині: - відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постановити в цій частині нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною шляхом визначення порядку участі у вихованні дитини за графіком та постановити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною шляхом визначення порядку участі у вихованні дитини за графіком. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно дослідив та неправильно оцінив докази позивача, унаслідок чого неправильно установив обставини, які мають значення для справи, навів у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи. Заявник стверджує, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов?язків по вихованню сина, з моменту його народження жодної участі у його вихованні не приймав, не надає жодного матеріального утримання, не бажає з ним зустрічатись, роблячи це свідомо. Встановлені судом умови спілкування дитини з батьком є неможливими, не завдавши при цьому шкоди інтересам дитини, у зв?язку із чим заявник вважає, що вимоги ОСОБА_2 щодо встановлення побачень з дитиною задоволенню не підлягають. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року витребувано з Дарницького районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 753/11859/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини. 28 червня 2022 року матеріали цивільної справи № 753/11859/20 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нагорного О. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Нагорним О. В., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Належним чином повідомлені про дачу, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 , судова повістка якому надсилалася, повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (т.2 а.с.186)в судове засідання не з?явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 753/11859/20 за відсутності відповідача ОСОБА_2 та Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, які про дачу, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Рішення Дарницького районного судуміста Києва від 06 серпня 2021 року оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України судом апеляційної не переглядається. Фактичні обставини справи Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження дитина проживає з матір`ю, яка належним чином виконує свої материнські обов`язки: повністю забезпечує матеріальне утримання сина; піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток; створила належні житлові та побутові умови для його повноцінного виховання і розвитку. З пояснень сторін установлено, що батько регулярно бачився з сином у перші шість років після його народження, коли сторони періодично проживали разом, намагаючись налагодити свої відносини і побудувати сім`ю. В подальшому стосунки між сторонами остаточно зіпсувалися, вони стали проживати окремо, у зв`язку з чим участь відповідача у житті сина звелась до поодиноких і нерегулярних зустрічей. ОСОБА_2 визнав, що останній раз зустрічався з сином у 2017 році і після тієї зустрічі, яка завершилась черговим конфліктом з ОСОБА_1 , він не бере жодної участі у вихованні сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а всю необхідну турботу і піклування дитині надавала і дотепер надає мати, в цьому їй допомагає її колишній чоловік, з яким вона співмешкає. Відповідач за власною ініціативою матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. У 2018 році ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон посилаючись на те, що батько не надає згоди на виїзд дитини за межі України. Зі змісту рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року вбачається, що відповідач безумовно визнав позов, що і послугувало підставою для його задоволення. В подальшому позивачка неодноразово зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації для отримання висновку щодо підтвердження проживання дитини з нею з метою тимчасового виїзду за межі України. Згідно розпоряджень Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від29.10.2018 року №758 та від 11.11.2019 року №1018 звтіерджено висновки Служби у справах дітей та сім`ї від 09.10.2018 року №101/46-2654 та 29.10.2019 року №101/46-4240, якими підтверджено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24-27). Відповідач має професійно-технічну та дві вищі освіти, в тому числі педагогічну (викладач історії), зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює діяльність в галузі вантажних автомобільних перевезень. Допитані судом першої інстанції на прохання позивачки її повнолітня дочка ОСОБА_4 та няня дитини ОСОБА_5 підтвердили, що виховання дитини та її утримання здійснює лише мати, а батько свої батьківські обов`язки не виконує, жодного інтересу до сина не проявляє, син також не підтримує з батьком жодних зв`язків і взагалі його не згадує. Згідно пояснень ОСОБА_1 , відносини сторін істотно погіршились у 2016 році після того як позивачка у зв`язку з хворобою матері звернулася до відповідача з проханням про допомогу, у чому останній відмовив. Позивачка зазначила, що будь-яке спілкування батька з сином припинилося після того як син почув критичні висловлювання батька щодо низького рівня його знань, що викликало у дитини сильну негативну психологічну реакцію. З того часу відповідач жодного разу до сина не приходив, не цікавився його життям і навчанням, не спілкувався з ним телефоном та повністю ігнорував її намагання з ним зв`язатись. На цей час у її житті з`явився чоловік, який піклується про дитину і фактично виконує усі батьківські обов`язки. Водночас відповідач стверджує, що любить свого сина і має бажання приймати участь у його вихованні, проте позивачка впродовж тривалого часу чинить йому у цьому перешкоди. На обґрунтування своєї позиції послався на те, що позивачка постійно висувала йому безпідставні претензії, через що його зустрічі з сином часто закінчувались сварками, повернула подарований ним сину без погодження з нею електромотоцикл, не дозволила йому займатись з сином іноземними мовами, якими він добре володіє, а в подальшому взагалі заборонила бачитись з дитиною. Такі дії позивачки викликали у нього захисну реакцію, через що він припинив з нею будь-яке спілкування та перестав давати дозволи на виїзд дитини за кордон. З метою з`ясування думки дитини щодо предмету цього спору на виконання вимог статті 171 СК України суд першої інстанції опитав сина сторін в судовому засіданні з участю представника органу опіки та піклування за відсутності батьків, з метою виключення будь-якого їх впливу на дитину. Син сторін в суді першої інстанції підтвердив факт відсутності будь-яких стосунків з батьком впродовж кількох останніх років та пояснив, що спілкування між ними припинилося після того як батько сказав матері, що він не дуже розумний і не знає того, що повинен знати у його віці. Вказав, що після тривалої перерви у цьому році він вперше розмовляв з батьком, коли той вітав його з днем народження, та висловив думку, що йому необхідно звикнути до батька і зрозуміти, чи є його бажання спілкуватися з ним щирим. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з висновком органу опіки та піклування в особі Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №101-8196/02 від 20 жовтня 2020 року (т.1 а.с.218,219), визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Колегія суддів не погоджується з таким висновком органу опіки та піклування в особі Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки він суперечить інтересам дитини. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція прав людини) (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»). Тобто, в цьому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції прав людини і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції прав людини. З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини). Статтею 8 Конвенції прав людини гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції прав людини, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України»). Європейський суд у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Разом з тим у рішенні Європейського суду у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту. Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що стосовно ОСОБА_2 застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням нею батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_2 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька чи матері на краще неможливо, і лише за наявності вини в їх діях. Неможливість активної участі матері в житті дітей спричинена об`єктивними причинами: проживання та робота за межами України. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. При цьому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 (провадження № 61-12144св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 27 квітня 2022 року у справі № 221/9049/19 (провадження № 61-9928св21) тощо. Повно встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, Київський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина, оскільки немає підстав вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дитини та його утримання. Доводи заявника стосовно не встановлення судом фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам апеляційний суд відхиляє, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не довела підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними, ухвалили законне й обґрунтоване рішення. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Статтею 141 СК України визначено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України). Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з висновком органу опіки та піклування в особі Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №101-3091/02 від 30 квітня 2021 року (т.2 а.с.82,83), визнано за доцільне не визначати йому графік зустрічей із сином. Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Колегія суддів не погоджується з таким висновком органу опіки та піклування в особі Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки він суперечить інтересам дитини. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та встановлюючи порядок побачень батька з малолітнім сином, взявши до уваги інтереси ОСОБА_2 , його вік, постійне проживання разом із матір`ю, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, врахувавши бажання батька приймати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суд першої інстанції, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про визначення порядку періодичних побачень сина з батьком. При цьому, Київський апеляційний суд враховує бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм малолітнім сином. Обставин, які б могли свідчити про необхідність обмеження права батька на спілкування з сином, судом не встановлено. Обставин, які б свідчили про застосування позивачем відносно відповідачки фізичного насильства та зловживання позивачем алкогольними напоями, судами також не встановлено. У справах щодо здійснення батьківських прав та обов`язків суд, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою. Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього. Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не у повній мірі встановив обставини справи, не взяв до уваги всі доводи відповідачки, не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, які судом було досліджено та враховано під час ухвалення судового рішення. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нагорного О. В. без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Нагорного О. В. без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нагорного Олександра Віталійовича - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна