Постанова 4821 № 711/5264/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/657/23Головуючий по 1 інстанції Справа №711/5264/21 Категорія: 305010200 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач (скаржник) МТСБУ, розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 (повний текст складено 20.01.2023, суддя в суді першої інстанції Демчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и в : у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з МТСБУ на його користь страхове відшкодування в сумі 31950,31 грн., пеню, інфляційні втрати та 3% річних в сумі 3543,58 грн., мотивуючим про те, що 18.05.2020 сталася ДТП на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Небесної Сотні в м. Черкаси, за участю транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та транспортного засобу INFINITI QX56 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний йому автомобіль зазнав технічних ушкоджень. Постановою від 12.02.2021 Черкаський апеляційний суд при розгляді адміністративного провадження відносно ОСОБА_2 закрив провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Оскільки винуватець ДТП не мав на час її скоєння чинного страхового полісу згідно ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем 25.05.2020 на адресу МТСБУ було направлено всі необхідні документи для отримання належного страхового відшкодування, які отримано 27.05.2020. За результатами розгляду даної справи МТСБУ даний випадок визнано спричиненим за наявності обопільної провини обох водіїв (роз`яснено співробітниками відповідача в процесі листування в особистому кабінеті потерпілого, доступ до якого, надано МТСБУ) та сплачено йому страхове відшкодування, в розмірі 34213,40 грн., що є половиною від повного розміру понесеного матеріального збитку. Вважає, що МТСБУ було прийняте не вмотивоване рішення, щодо сплати йому, як потерпілій стороні, лише частини понесеного матеріального збитку, адже, в даному випадку доведеною являється протиправна поведінка лише одного учасника ДТП ОСОБА_2 . Зважаючи на дану обставину МТСБУ зобов`язане виконати своє зобов`язання в повному обсязі. Залишок не сплаченого йому страхового відшкодування, яке підлягає стягненню із МТСБУ, складає 31950, 31 грн. Також вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 позовні вимоги у справі задоволено повністю. Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими та МТСБУ не виконало покладені на нього вимогами законодавства зобов`язання по сплаті страхового відшкодування. Крім того, суд поставив під сумнів розрахунки страхової виплати, зроблені відповідачем, з підстав їх складення після подання позову у справі. У розрахунку виплати МТСБУ вказано, що позивач є потерпілим. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 27.03.2023 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та у позові відмовити. Так на час розгляду вимоги позивача про виплату страхового відшкодування було відсутнє судове рішення щодо винуватості особи в ДТП, отже строк прийняття рішення про здійснення регламентної виплати зупинився до набрання законної сили таким рішенням суду, що відповідає приписам ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Стосовно позивача постановою Придніпровського районного суду від 11.05.2021 у справі №711/2736/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУПАП було закрито згідно ст. 38 КУПАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто з нереабілітуючих підстав. Відтак розмір страхової виплати позивачу було зменшено у зв`язку з наявністю його частини вини у спричиненні ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення на загальну суму 37183,52 грн.За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що 18.05.2020 о 16 год. 10 хв. по вул. Небесної Сотні у м. Черкаси за участю автомобіля «Інфініті» під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Шевроле» під керуванням позивача ОСОБА_1 , який є його власником, трапилася ДТП з пошкодженням транспортних засобів. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Інфініті» ОСОБА_2 застрахована не була. Згідно звіту № А06-51/1 від 08.07.2020 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_1 , унаслідок ДТП 18.05.2020, складає: 79742 грн. 14 коп., з яких 11 850 грн. вартість ремонтно-відновлюваних робіт (ПДВ не нараховується), а 67892 грн. 14 коп. вартість матеріалів та складників (із врахуванням ПДВ) (а.с.10-17). Як вбачається з постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 (справа №711/2736/21), 18.06.2020 о 18.10 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шевроле» реєстраційний номер НОМЕР_3 по вул. Небесної Сотні у м. Черкаси, порушуючи вимоги п. 16.5. Правил дорожнього руху України, при виїзді на регульоване перехрестя з вул. Небесної Сотні при ввімкненні сигналу світлофора, що дозволяє рух через перехрестя, не надав дороги автомобілю «Інфініті» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався по вул. Небесної Сотні від вул. Гоголя в напрямку вул. Хрещатик та завершував рух через перехрестя, в результаті чого допустив з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Цією ж постановою провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАПзакрито по закінченню строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.38). Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2022 виправлено допущену описку в постанові Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 у справі №711/2736/21 та замінено в мотивувальній частині постанови дату дорожньо-транспортної пригоди з «18.06.2020» на «18.05.2020» (а.с.70). Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.02.2021 (справа №712/6933/20) скасовано постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2020 відносно ОСОБА_2 , а провадження у справі закрите на підставі ст.38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно цієї постанови, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Інфініті», реєстраційний номер НОМЕР_4 , по вул. Небесної Сотні у м. Черкаси, порушуючи вимоги п.8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України, виїхав на перехрестя з бульв. Шевченка на заборонений (жовтий) сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем «Шевроле» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який рухався по бульв. Шевченка і виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. У вказаній постанові Черкаського апеляційного суду зазначено про те, що згідно ст.124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Суд апеляційної інстанції вбачає про неможливість встановлення, як невинуватості так і винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративаного правопорушення за ст.124 КУпАП. Доводи суду першої інстанції про те, що при ДТП, яка відбулася 18.05.2020 о 16 год. 10 хв. по вул. Небесної Сотні у м. Черкаси за участю автомобіля «Інфініті» під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Шевроле» під керуванням водія ОСОБА_1 , у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є непереконливими, а наданих ОСОБА_2 доказів щодо відсутності його вини, є недостатньо. В той же час, недостатньо даних і про винуватість ОСОБА_2 у ДТП та те, що ним були порушені вимоги п.п.8.7.3 «г» ПДР. Для розгляду справи по суті, встановлення істини, та прийняття законного і обгрунтованого рішення судом першої інстанції 07.08.2020 було призначено автотехнічну експертизу, однак вона не була проведена у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 оплатити її. Стверджувати, що саме дії ОСОБА_2 , стали причиною ДТП не можна, як не можна стверджувати і про відсутність в його діях порушення ПДР в наслідок чого і відбулася ДТП (а.с.6-7). Отже судом встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП, стосовно учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закриті у зв`язку із закінчення на момент їх розгляду строків накладеня адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП. Оскільки винуватець ДТП не мав на час її скоєння чинного страхового полісу згідно ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем 25.05.2020 на адресу МТСБУ було направлено всі необхідні документи для отримання належного страхового відшкодування, які отримано 27.05.2020. За результатами розгляду даної справи МТСБУ даний випадок визнано спричиненим за наявності обопільної провини обох водіїв (роз`яснено співробітниками відповідача в процесі листування в особистому кабінеті потерпілого, доступ до якого, надано МТСБУ) та сплачено йому страхове відшкодування, в розмірі 34213,40 грн., що є половиною від повного розміру понесеного матеріального збитку. Як вбачається з копії рішення МТСБУ про здійснення страхового відшкодування, яке оформлене наказом МТСБУ №3.1/3088 від 27.05.2021 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 », МТСБУ, на підставі ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку №1 від 25.05.2021 про розмір відшкодування шкоди, прийняло рішення про сплату ОСОБА_1 34213,40 грн., за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, слід зазначити, що у вказаному наказі вказаний тип винуватця: незастрахований. Як вбачається з платіжного доручення №1030706 від 28.05.2021 МТСБУ сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 34213,40 коп., з призначенням платежу: виплата по справі №67978, згідно наказу №3.1/3088 від 27.05.2021 (а.с.9). Згідно копії розрахунку регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу марки CHEVROLET LACETTI д.н.з. НОМЕР_1 , розмір регламентної виплати за умови обопільної шкоди становить 34213,40 грн. Дата складання розрахунку: 05.10.2021. За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що на момент прийняття МТСБУ рішення про здійснення страхового відшкодування від 27.05.2021 розрахунку регламентної виплати від 05.10.2021 не існувало, що свідчить про те, що вказаний розрахунок був здійснений вже після звернення позивача із вказаним позовом до суду (19.08.2021). Також слід зазначити, що в довідці №1 від 25.05.2021 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ самостійно визначило що потерпілим (особою, яка має право на відшкодування шкоди) є ОСОБА_1 , а винуватцем є ОСОБА_2 . При цьому, ні в довідці від 25.05.2021, ні в наказі від 27.05.2021 не зазначено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Зважаючи на вищевикладене, позивач зазначає, що залишок несплаченого позивачу страхового відшкодування, яке підлягає стягненню із МТСБУ, складає: (11 850 грн. 00 коп. + (67 892 грн. 14 коп. - 20% ПДВ) - 34 213 грн. 40 коп. = ( 11 850 грн. 00 коп. + 54 313 грн. 71 коп.) - 34 213 грн. 40 коп. = 31 950 грн. 31 коп. Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що на особу, яка завдала шкоду, покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. З огляду на вказані положення статті 509 ЦК України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599, 1187 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди внаслідок використання джерела підвищеної небезпеки породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Так згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки. На володільця джерела підвищеної небезпеки покладається відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії цього джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Відповідальність за відшкодування заподіяної шкоди покладається на відповідача, як на страховика. Відповідно до статті 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. У статті 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п.22.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Статтею 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до п.41.1 ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно до п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. На підставі викладеного вище нормативно-правового регулювання, враховуючи, що обидва учасники ДТП (страхового випадку) мають часткову вину в його спричиненні, що вбачається з факту закриття обох справ про притягнення сторін до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за нереабілітуючими підставами згідно ст. 38 КУпАП, апеляційний суд вважає, що МТСБУ правомірно, керуючись вимогами п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплатило позивачу страхове відшкодування, враховуючи ступінь його вини. При цьому слід врахувати, що зі змісту постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 (справа №711/2736/21) у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а також з постанови Черкаського апеляційного суду від 12.02.2021 (справа №712/6933/20) у справі відносно ОСОБА_2 , вбачається, що обидві особи, які притягувалися до адміністративної відповідальності, мають частину вини у скоєнні ДТП у зв`язку з чим провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Відтак висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позиції відповідача щодо заявлених позовних вимог є помилковими. При цьому посилання суду на те, що розрахунки страхової виплати зроблені після подання позову у справі за відсутності фактичного спору щодо розмірів такої виплати на правильність вирішення спору не впливають. Крім того, вказівка суду першої інстанції про те, що у розрахунку виплати МТСБУ вказано, що позивач є потерпілим свідчить про те, що відносно винних дій іншого учасника ДТП вказана особа є потерпілою, що, однак, не свідчить про відсутність і її вини у настанні відповідного страхового випадку. Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із відхиленням позовних вимог у справі з позивача на користь відповідача слід стягнути 1362,00 судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у даній справі залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України 1362,00 судового збору за апеляційний перегляд справи. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 03.05.2023. Суддя-доповідач Судді