Постанова 4803 № 210/826/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7825/20 Справа № 210/826/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 210/826/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року, яке ухвалене суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 червня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Касьян М.С., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення різниці між реальним збитком та сумою страхової виплати. Позов мотивовано тим, що 06.02.2018 року в м. Кривому Розі по вул. Нахімова, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Citroen», державний номер НОМЕР_1 , порушивши п.12.1 Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення з автомобілем марки «Богдан 211040», державний номер НОМЕР_2 під керуванням якого, на законних підставах, знаходився чоловік позивачки ОСОБА_3 . В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, згідно протоколу про дорожньо-транспортну пригоду від 06.02.2018 року ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні ДТП. Автомобіль ОСОБА_2 , згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ 2319032, термін дії з 20.12.2017 року по 19.12.2018 року, було застраховано в ПрАТ СК «Здорово». Згідно інформації на офіційному веб-порталі Моторно (транспортного) страхового бюро України, з 1.02.2018 року ПрАТ СК «Здорово» втратила право укладати договори ОСЦПВ у зв`язку з втратою статусу асоційованого члена МТСБУ, тому виплату коштів при настанні страхового випадку здійснює МТСБУ. Відповідно висновку експерта автотоварознавчого дослідження №Д4/06/18, сума матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого автомобіля Богдан 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , в цінах на дату 05.06.2018 року, склала 19 057,98 грн. 11.11.2019 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 . Моторно (транспортним) страховим бюро України було перераховано кошти в розмірі 17 146,88 грн. Тому, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 1911,10 грн.; витрати на проведення висновку експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2000,00 грн.; витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 3000,00 грн.; та витрати на сплату судового збору в розмірі 840,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення різниці між реальним збитком та сумою страхової виплати задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 1911 гривень 10 копійок, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2000,00 гривень, витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 3000,00 гривень та судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Проте, суд першої інстанції, в порушення зазначеної норми закону, застосував при винесенні судового рішення ст. 1194 ЦК України. Вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика, який у даній справі є належним відповідачем, на що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги. Безпідставне є також стягнення витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження, оскільки відповідач є неналежним у цій справі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався. Основні засади судочинства закріплені у статті 129 Конституції України. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Судом встановлено, що 06.02.2018 року в м. Кривому Розі по вул. Нахімова, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Citroen», державний номер НОМЕР_1 , порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Богдан 211040», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Того ж дня ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні ДТП (а.с.11). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , автомобіль марки «Богдан 211040» державний номер НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 10). Відповідно інформації на офіційному веб-порталі Моторно (транспортного) страхового бюро України, з 1.02.2018 року ПрАТ СК «Здорово» втратила право укладати договори ОСЦПВ у зв`язку з втратою статусу асоційованого члена МТСБУ, тому виплату коштів при настанні страхового випадку здійснює МТСБУ. Згідно висновку експерта автотоварознавчого дослідження №Д4/06/18, сума матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого автомобіля Богдан 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , в цінах на дату 05.06.2018 року, склала 19057,98 грн (а.с. 12-22). Відповідно виписки АТ КБ «Приват Банк» 11.11.2019 року Моторно (транспортним) страховим бюро України на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти в розмірі 17 146,88 грн., (а.с. 40). Згідно полісу № АМ/2319032 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Citroen», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , була застрахована, страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн. Частинами першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України, факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV). У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що потерпіла особа, якій заподіяно матеріальну шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц. Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Citroen», державний номер НОМЕР_1 , згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ 2319032, термін дії з 20.12.2017 року по 19.12.2018 року, було застраховано в ПрАТ СК «Здорово». Згідно інформації на офіційному веб-порталі Моторно (транспортного) страхового бюро України, з 1.02.2018 року ПрАТ СК «Здорово» втратила право укладати договори ОСЦПВ у зв`язку з втратою статусу асоційованого члена МТСБУ, тому виплату коштів при настанні страхового випадку здійснює МТСБУ. Ліміт відповідальності, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ 2319032 складає 100 000,00 грн. Отже, матеріальна шкода заподіяна позивачці ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає відшкодуванню за рахунок МТСБУ, в межах лімітів страхового відшкодування, а на відповідача, як на особу, діями якої завдано шкоду, покладено обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно висновку експерта автотоварознавчого дослідження №Д4/06/18, сума матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого автомобіля Богдан 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , в цінах на дату 05.06.2018 року, склала 19 057,98 грн. 11.11.2019 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 . Моторно (транспортним) страховим бюро України було перераховано кошти в розмірі 17 146,88 грн. Таким чином, незгода позивачки із виплаченою сумою страхового відшкодування не створює підстав для виникнення обов`язку відповідача відшкодовувати різницу між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення ж на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування завданої шкоди можливе лише у випадку, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. На підставі вищевикладеного, колегія суддів констатує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути вирішені судом без залучення до участі у справі у якості відповідача страховика МТСБУ. Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ж ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Проте, на порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Отже, суд першої інстанції, покладаючи на відповідача ОСОБА_2 обов`язок із відшкодування позивачці ОСОБА_1 різниці між реальним збитком та сумою страхової виплати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вищевикладені вимоги закону не врахував, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання ним апеляційної скарги, у розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, п.3 ч. 3 ст. 376, п.1,п.4 ч. 1 ст. 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між реальним збитком та сумою страхової виплати - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги відповідачем на його користь судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривень 20 копійок Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: