Постанова 4852 № 280/4723/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/4723/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У серпні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки у розмірі передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту»; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік на момент проведення виплати, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви терміном десять календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із відповідними доказами. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Позивач зазначив, що предметом позовної заяви є розмір грошової допомоги, про невідповідність якої вимогам Конституції України та інших законодавчих актів він дізнався лише у серпні 2022 року, отримавши відповідь від Управління від 02.08.2022 № Ц-1285. Отримуючи грошову допомогу в попередні роки, він не міг передбачити, що орган держави, в даному випадку Управління, що покликаний захищати права та законні інтереси громадян у сфері соціального забезпечення, може ці права порушувати. Окрім того, протягом 2020-2021 років було прийнято низку рішень, зокрема, і рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними дискримінуючих положень нормативних актів, що регулювали питання розміру грошової допомоги та порядку її виплати, у зв`язку з чим однозначна та стала практика розгляду спорів з даного питання була встановлена лише у 2021 році. Окремо зазначає, що з 02 червня 2014 року проходить дійсну військову службу, в тому числі брав участь у бойових діях у зв`язку з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, а тому не мав можливості належним чином контролювати дотримання вимог законодавства компетентними державними органами. Вищенаведене унеможливило вчасне звернення до суду з даним позовом раніше. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4723/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 05 травня. До суду 18 жовтня 2022 року надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач просить залишити позов без задоволення. Зазначив, що Управління виконує функцію виплати допомоги, а не встановлює її розмір. Розмір допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Таким чином, належним відповідачем у справі є Кабінет Міністрів України. Зі змісту відзиву встановлено, що відповідач навів заперечення щодо розміру виплаченої допомоги позивачу за 2022 рік. Щодо періоду, заявленого позивачем, 2018, 2019, 2020 роки, відповідачем пояснень/заперечень не надано. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Проте, жодних доказів перебування у спірний період у зоні АТО та/бо зоні проведення ООС позивачем до матеріалів позовної заяви не додано. Натомість, судом встановлено, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звертався до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до УСЗН ЗМР по Шевченківському району, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на момент проведення виплати, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням від 15.12.2021 вказаний позов задоволено в повному обсязі (справа № 280/11019/21). Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних перешкод звернення до суду раніше позивачем не наведено, а судом не встановлено. Запровадження карантинних заходів ніяким чином не обмежували право позивача на звернення до суду. За таких обставин, на переконання суду, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не може вважатися обґрунтованою та не дає підстав для її задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зазначає про неправильність, неповноту дослідження доказів та встановлення обставин у справі. Апелянт звернув увагу, що про порушення свої прав дізнався у серпні 2022 року після отримання відповіді Управління. Також зазначив, що суд першої інстанції встановивши, що ним було передчасно поновлено строк для подання позову та відкрито провадження, у зв`язку з тим, що не було надано доказів перебування в зоні бойових дій АТО/ООС, одразу залишив без розгляду позовну заяву, не надавши часу для подачі необхідних документів. Також не враховано, що до позовної заяви долучено копію посвідчення учасника бойових дій. Вважає, що вказані факти є такими, що не узгоджуються між собою. Суд в оскаржуваній ухвалі враховує відзив відповідача, який апелянт не отримував та був позбавлений права на подачу своїх заперечень та доказів до них. Окрім того, зазначає про формальний підхід суду першої інстанції до вирішення справи, оскільки в оскаржуваній ухвалі суд зазначив: «Запровадження карантинних заходів ніяким чином не обмежували право позивача на звернення до суду». Натомість позивач не посилався в заяві про поновлення строку на карантинні обмеження, що свідчить про однобічність та поверхневість, допущену судом першої інстанції при постановлені ухвали від 31.10.2022. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Відповідно до частин 1-2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.08.2017. Підставою для звернення до суду з адміністративним позовом стала незгода ОСОБА_1 з бездіяльністю Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. ОСОБА_1 звернувся з заявою від 14.07.2022 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік та за 2018-2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Вказана заява надійшла до Управління 14.07.2022 та зареєстрована за вх. № Ц-1285. Управлінням надана відповідь № Ц-1285 від 02.08.2022 на звернення, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_1 не погоджується з розміром щорічної разової грошової допомоги, а тому звернувся до суду за захистом свої прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Щодо застосування зазначеної норми Закону Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 сформулював правову позицію про те, що « 30 вересня 2016 року встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року». Суд апеляційної інстанції зауважує, що такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли особа, яка має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, не отримала до 30 вересня відповідного року таку допомоги або ж отримала її у меншому розмірі, та обраховувала строк звернення до суду з позовом щодо оскарження дій територіального управління соцзахисту після отримання листа-відповіді на запит. У заяві про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 зазначив, що фактично дізнався про порушення свого права на отримання допомоги у встановлених законом розмірах у серпні 2022 року. Також вказав, що з червня 2014 року проходить дійсну військову службу, в тому числі брав участь у бойових діях у зв`язку з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, а тому не мав можливості належним чином контролювати дотримання вимог законодавства компетентними державними органами. Пояснення аналогічного змісту наведено також в апеляційній скарзі. Разом з цим, пояснення позивача щодо безперервної участі з 2014 року в АТО/ООС не підтверджені належними та допустимими доказами, що виключає можливість надати оцінку таким обставинам як таким, що свідчать про поважні причини пропуску строку звернення до суду. Не є слушними доводи позивача, що суд першої інстанції позбавив його можливості надати відповідні докази щодо наведених обставин, адже позивач не скористався відповідним процесуальним правом та не надав належні докази в цій частині й до суду апеляційної інстанції. Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості пояснень позивача з приводу поважних причин пропуску строку звернення до суду в зв`язку з тим, що дізнався про порушене право в серпні 2022 року з листа відповідача. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що є беззаперечним факт виплати позивачеві грошової допомоги до 5 травня в 2018-2020 роках. При цьому, про що зазначено вище, чинним законодавством визначено право особи, яка не отримала разової грошової допомоги до 5 травня або отримала її не в повному обсязі, звернутися з метою її виплати до відповідного органу до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, позивач мав визначене законом право звернутися до органу, який здійснив відповідні виплати в 2018-2020 роках, щодо доплати недоотриманих сум до 30 вересня відповідного року. Звернення позивача з відповідною заявою до УПСЗН лише в 2022 році не свідчить про наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Щодо доводів апелянта, що останній був позбавлений права на надання відповіді на відзив Управління та викладення своїх заперечень, суд зазначає, що відзив відповідача не містить заперечень щодо виплати ОСОБА_1 допомоги за 2018-2020 роки. Також відповідач не наводить заперечень щодо строків звернення до суду з позовом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що неотримання позивачем відзиву і ненадання своїх заперечень не стало підставою для залишення адміністративного позову без розгляду. Стосовно пояснень апелянта, що судом першої інстанції поверхнево та формально досліджено обставини справи, оскільки зазначено про карантинні заходи, на які не посилався позивач, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції під час встановлення обставин справи, надав оцінку не лише доводам позивача, а іншим обставинам, які могли вплинути на відлік строку звернення до суду. Вказане свідчить про повноту встановлення та дослідження обставин справи, оскільки суд першої інстанції не обмежився поясненнями позивача, а взяв до уваги інші фактори, які могли вплинути на перебіг строку звернення до суду. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми процесуального права, підстави для скасування ухвали відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 280/4723/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 02 травня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 02 травня 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова