Постанова 4851 № 440/1282/21

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 р. Справа № 440/1282/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2021, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1282/21 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016, 2017, 2018 та 2019 рок у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплачених сум. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року адміністративний позов повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Недоліки потрібно було усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом разом з доказами поважності причин його пропуску. 03 березня 2021 року позивачем до суду подано заяву про поновлення строку звернення, яка обґрунтована незнанням позивачем чинного Законодавства та тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише з рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 від 29.09.2020 та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18). Крім того ОСОБА_1 стверджує про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, а саме звернення до відповідача та управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради з проханням здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у 2020 році та 2016, 2017, 2018, 2019 роках як учаснику бойових дій. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року адміністративний позов повернуто позивачу. Повертаючи адміністративний позов позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено строки звернення до суду, а наведені у заяві від 03.03.2021 року обставини не доводять поважності причин такого пропуску. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 - 2019 роки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу повинна була бути виплачена разова грошова допомога відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, дана виплата була виплачена, з думки позивача, в неналежному розмірі. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Пропущення строку на звернення з адміністративним позовом до суду позивачем обґрунтовано незнанням позивачем чинного Законодавства та тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише з рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 від 29.09.2020 та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18). Крім того ОСОБА_1 стверджує про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, а саме звернення до відповідача та управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради з проханням здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у 2020 році та 2016, 2017, 2018, 2019 роках як учаснику бойових дій. Необхідно зазначити, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право у позивача на звернення до суду з адміністративним позовом щодо отримання допомоги до 5 травня за 2015 -2019 роки виникло у відповідні роки виплати допомоги, проте адміністративний позов поданий до суду лише 19.02.2021 року. Крім того, нарахування і виплата допомоги до 5 травня здійснюється щорічно і про її розмір позивачу було достеменно відомо на момент її отримання в 2015-2019 роках відповідно, а тому ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не може слугувати підставою для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, що стосуються отримання допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки. Колегія суддів також враховує, що разова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, а тому позивач був обізнаний про порушення своїх прав, внаслідок неотримання такої допомоги у відповідному розмірі протягом 2015- 2019 років. Таким чином, звернення позивача до суду у лютому 2020 року стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2015 - 2019 роки, безумовно, було здійснено з пропуском визначеного КАС України строку звернення до суду. Аналогічну правову позицію з цього спірного питання висловив і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14 травня 2019 року по справі №815/3087/18. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів про вчинення позивачем заходів досудового врегулювання, а саме звернення до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради та центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області з проханням здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у 2020 році та 2016, 2017, 2018, 2019 роках як учаснику бойових дій, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Проте жодним з нормативно-правових актів не передбачено ні можливості, ні обов`язку досудового порядку вирішення спору щодо перерахунку та виплати суми щорічної грошової допомоги до 05 травня. Тому факт звернення до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради та центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не є досудовим порядком вирішення спору, що може створити об`єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду. Посилання позивача на ту обставину, що дізнався про порушення своїх прав після ознайомлення з рішенням Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 є необґрунтованим, оскільки отримавши допомогу до 5 травня в 2016 - 2019 роках позивач знав, в якому розмірі йому виплачена вказана допомога. Суд звертає увагу на те, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18) як підставу для звернення до суду за перерахунком грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки не може бути підставою для обчислення початку перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами стосовно виплати грошової допомоги до 5 травня за вказаний період, оскільки частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. За таких обставин не можливе поширення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 1-247/2018(3393/18) на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення, тобто стосовно виплати грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень ОСОБА_1 щодо не знання ним законодавства про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту, з огляду на наступне. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Системно аналізуючи наведені положення Конституції України суд приходить до висновку, що необізнаність позивача про свої права та невчинення ним протягом 2016 - 2019 років дій на ознайомлення з ними не може бути підставою для його звільнення від відповідальності шляхом застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду. Суд звертає увагу не те, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а не зводитися лише до посилання на судові рішення різних судових інстанцій. Заява повинна містити докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. В матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 440/1282/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко