Постанова 4850 № 200/13089/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року справа №200/13089/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року (повне судове рішення складено 23 жовтня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/13089/21 (суддя в І інстанції Шувалова Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (далі Управління), в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016-2021 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України № від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII), з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у розмірі 36 034 грн.; - зобов`язати Управління нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2021 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у розмірі 36 034 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. 18 жовтня 2021 року від позивача надійшла заява на усунення недоліків, в якій останній просив поновити строк звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що на протязі 2020 року та 2021 року він періодично знаходився на лікарняному. В березні, серпні, грудні 2020 року, а також в січні, березні, серпні та кінці вересня початку жовтня 2021 року позивач хворів, але до медичного закладу звертався не завжди. У зв`язку із запровадженням карантину, позивач знаходився на самоізоляції, оскільки має проблеми зі здоров`ям. Позивач вказав, що про рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018 (3393/18) та порушення його прав він дізнався у вересні 2021 року із засобів масової інформації. Одразу після цього позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплаченої суми допомоги до 5 травня, на що отримав відмову. Таким чином, позивач просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у частині позовних вимог про: - визнання протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язання Управління нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум. Повернуто ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог про: - визнання протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язання Управління нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено доводи, аналогічні викладеним у позові та заяві про усунення недоліків. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Із матеріалів позовної заяви убачається, що позивач просив суд зобов`язати Управління нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2016-2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, з урахуванням раніше виплаченого розміру допомоги. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон № 3551-XII. Відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога. Частиною четвертою Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. З огляду на вищенаведене, місцевий суд правильно висновувався, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо не призначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону № 3551-XII слід обраховувати не пізніше як з 30 вересня відповідного року. Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 26.02.2021 у справі № 380/1080/21. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати не пізніше як з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання Управління нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2016-2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, слід обчислювати не пізніше як з 30 вересня відповідного року. Вказана грошова виплата є періодичним платежем, тому про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується у квітні-травні відповідного року. Позивач, в свою чергу, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги у 2016-2020 роках, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав. Так, рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Слід звернути увагу на те, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно- правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 815/3087/18, в якій Верховний Суд вирішував питання щодо строку звернення позивача до суду з позовом стосовно виплати йому грошової допомоги до 05 травня та дійшов висновку пропуску строку звернення позивача до суду у червні 2018 року стосовно виплат грошової допомоги до 05 травня за 2011-2016 роки, оскільки одноразова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, тому позивач повинен був дізнаватися про порушення своїх прав щороку при її отриманні в розмірі, меншому ніж передбачено законом. Суд звертає увагу на те, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а не зводитися лише до посилання на карантинні заходи, отримання відповіді від відповідача або судову практику. Так, заява повинна містити докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Отже, з дня отримання щорічної разової грошової допомоги позивачем, якому призначена така допомога, він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання щорічної разової грошової допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо розміру перерахованої йому допомоги звернувся до відповідача, який здійснює нарахування та виплату допомоги, із заявою про надання йому відповідної інформації. В такому випадку позивач вважався таким, що дізнався про порушення його прав при отриманні від відповідного органу відповіді на подану ним заяву. Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Натомість саме по собі посилання на карантинні заходи не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки дана позовна заява подана за наявності тих самих обставин (ведення карантинних заходів, існування можливості зараження коронавірусною хворобою), що не стали наразі перешкодою для звернення до суду, але однак уже після спливу строку звернення до суду. Так, суди погоджуються з наявністю поважних причин неможливості подати цей позов до суду в період хвороби позивача, а саме: з 25.10.2019 по 20.11.2019, з 29.11.2019 по 17.12.2019, з 14.01.2020 по 29.01.2020, з 10.02.2020 по 21.02.2020, з 06.03.2020 по 17.03.2020, з 07.08.2020 по 10.08.2020, з 05.08.2021 по 18.08.2021, з 29.09.2021 по 04.10.2021. Однак, позивачем не наведено причин та доказів поважності, які унеможливлювали звернення позивача з цим позовом до суду в періоди 2016 - 2018 років та в період 2019-2020 років, коли позивач не перебував на лікарняному. Таким чином, позивач не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце у 2016-2020 роках та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду. Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з цим позовом, та враховуючи, що позивач протягом вказаного періоду отримував щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, хоча і в меншому розмірі, а отже мав дізнатись про порушення своїх прав, відтак, правильним є висновок місцевого суду, що вказані у заяві підстави пропуску строку звернення до суду не є поважними. Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Вважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами, встановленого статтею 122 КАС України строком, зазначені у заяві від 18.10.2021 обставини про не пропущення ним строку звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними, тому заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовну заяву в цій частині повернути позивачу. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала місцевого суду відповідає нормам процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у справі № 200/13089/21 залишити без змін. Повне судове рішення 14 грудня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук А. А. Блохін