Ухвала КАС ВС № 200/13089/21

УХВАЛА 08 лютого 2022 року м. Київ справа № 200/13089/21 адміністративне провадження № К/990/2650/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 200/13089/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області, в якій позивач просив: - визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016-2021 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у розмірі 36 034 грн.; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2021 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у розмірі 36 034 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у частині позовних вимог про: - визнання протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язання Управління нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум. Повернуто ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог про: - визнання протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язання Управління нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2020 років як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року залишено без змін. 18 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 200/13089/21. Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із наступного. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Такими ухвалами в силу пунктів 3, 4, 5, 13, 17, 20 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України є ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Скаржник оскаржує ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року, залишену без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, якою позовну заяву повернуто на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Предметом позову в цій справі є виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016-2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, з урахуванням раніше виплаченого розміру допомоги, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту». Встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та належним чином засвідчених копій документів. 18 жовтня 2021 року до суду від позивача на виконання ухвали про залишення позову без руху надійшла заява на усунення недоліків, в якій останній просив поновити строк звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що на протязі 2020 року та 2021 року він періодично знаходився на лікарняному. В березні, серпні, грудні 2020 року, а також в січні, березні, серпні та кінці вересня початку жовтня 2021 року позивач хворів, але до медичного закладу звертався не завжди. Позивач вказує, що про рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018 (3393/18) та порушення його прав він дізнався у вересні 2021 року із засобів масової інформації. Одразу після цього, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплаченої суми допомоги до 5 травня, на що отримав відмову. Таким чином, позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року позовна заява повернута з підстави порушення строку звернення до суду. Згідно частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551) особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, вказаним Законом встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав доказів неможливості звернення до суду з позовом раніше, у встановлений законодавством строк, не навів непереборних підстав, які завадили звернутись до суду з позовом у строк. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначили, що позивачем не наведено причин та доказів поважності, які унеможливлювали звернення позивача з даним позовом до суду в періоди 2016 - 2018 роки та в період 2019 - 2020 роки, коли позивач не перебував на лікарняному. Таким чином, на переконання судів, позивач не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце у 2016-2020 роках та існування, яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду. Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, та враховуючи, що позивач протягом вказаного періоду отримував щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, хоча і в меншому розмірі, а отже мав дізнатись про порушення своїх прав, відтак, на думку судів, вказані у заяві підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом не є поважними. З огляду на викладене вище, суди дійшли правильних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст. ст. 333, 361-366 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 200/13089/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій