Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/3600/22

Дата документу 28.04.2023 Справа № 335/3600/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 335/3600/22 Головуючий у 1 інстанції: Стеценко А.В. № 22-ц/807/532/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Грекова Дмитра Валерійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, ВСТАНОВИВ В червні 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01.11.2019 між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 202907. Згідно укладеного договору об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачеві на праві власності. За період з листопада 2019 року по квітень 2021 року позивач відпустив відповідачу у нежитлове приміщення теплову енергію на загальну суму 21547 грн. 19 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками, які надсилались позивачем на адресу відповідача поштою. Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у розрахунках та актах приймання-передачі теплової енергії, на адресу позивача не надав, належним чином оформленні акти приймання-передачі теплової енергії не повернув, що свідчить про те, що відповідач фактично погодився з кількістю фактично спожитої теплової енергії та з сумами, нарахованими позивачем до оплати у відповідні періоди. Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 21547 грн. 19 коп., 3 % річних у розмірі 934 грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 2572 грн. 03 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за період з 01.11.2019 по 30.04.2021 в розмірі 21547 гривень 19 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2572 гривні 03 копійки та три відсотки річних у розмірі 934 гривні 92 копійки, а всього стягнути 25054 гривні 14 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору в розмір 2481 гривню 00 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі адвоката Грекова Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.01.2005 № 19/31 переведено квартиру АДРЕСА_2 до нежитлового фонду та оформлено її як нежитлове приміщення за ОСОБА_2 для подальшого використання під магазин непродовольчих товарів; дозволено замовникові ( ОСОБА_2 ) виконати роботи по реконструкції приміщення згідно з узгодженою проектною документацією. Розпорядженням міського голови від 26.02.2007 № 192р затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_3 загальною площею 61,2 м2 після реконструкції нежитлового приміщення № 1. 01.01.2007 між позивачем та власником зазначеного нежитлового приміщення ОСОБА_2 укладено договір № 202907 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. 15.05.2018 комісією у складі представників позивача у присутності представника власника приміщення проведено технічний огляд системи теплоспоживання споживача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого комісією встановлено, що система опалення житлового будинку однотрубна, з верхньою розводкою, приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол. Гаряче водопостачання централізоване. Приміщення розташоване на першому поверсі триповерхового житлового будинку. Вхід окремий. Система опалення приміщення загальна з системою опалення житлового будинку. Далі в акті перелічено теплове обладнання приміщення, яке складається з трубопроводів із зазначенням їх довжини, діаметрів, матеріалів, з яких вони виготовлені. Комісією встановлено, що ввід трубопроводу гарячого водопостачання перекритий та опломбований пломбою Міських теплових мереж з № 2246512. Розрахунок теплового навантаження на опалення фактично встановленими тепловими приладами виконаний ТОВ «Центр-Вест-Груп» у 2016 році. Теплове обладнання відповідає розрахунку. 30.11.2018 відповідач ОСОБА_1 набула у приватну власність вищезазначене нежитлове приміщення, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.11.2018, укладеному між попереднім власником приміщення ОСОБА_2 в особі представника та відповідачем в справі. Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. (а.с. 10-12). Згідно акту обстеження системи теплоспоживання від 27.09.2019 приміщення № 1 в будинку АДРЕСА_4 , розташоване на першому поверсі триповерхового житлового будинку. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія та підключена до теплової мережі через елеваторний вузол. Система опалення приміщення єдина з житловим будинком. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє, врізка опломбована пломбою № 2246512. Загальна площа приміщення складає 61,2 м2 (а.с. 13). 19.09.2019 відповідач звернулася до позивача із заявою, в якій просила укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на опалення і гаряче водопостачання на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 61,2 м2. 30.01.2020 позивачем цінним листом з описом вкладення направлено на адресу реєстрації місця проживання відповідача два проекти договору № 202907 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Підписаний примірник договору відповідачем на адресу позивача не повернуто, що відповідачем не заперечується. Не заперечується відповідачем й факт отримання проекту договору, надісланого позивачем на адресу місця реєстрації місця проживання відповідача. У період з листопада 2019 року по квітень 2021 року позивачем надано позивачеві послуги з опалення вищезазначеного приміщення (поставлено теплову енергію в гарячій воді) на загальну суму 21547,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, складеними представником позивача (а.с. 30-41) та розрахунком основного боргу відповідача перед позивачем (а.с. 43). Відповідач зобов`язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії не виконав. 20.05.2022 позивачем направлено на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за теплову енергію на загальну суму 21547,19 грн. за період з листопада 2019 року по квітнень 2021 року (а.с. 20-23), яка відповідачем залишена без відповіді. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту) Згідно з положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Порядок укладення, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг передбачено ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача. Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. (абз. 3 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). В силу вимог ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Відповідно до висновку Верховного Суду України у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06. 2004 й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16). В силу ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Відповідачем не надано суду доказів того, що протягом 30 днів з дня отримання від позивача проекту договору відповідач повідомив позивачеві про свою відмову від укладання договору або надав заперечення та/або протокол розбіжностей до нього. Разом з тим, наданими позивачем доказами доведено, що відповідач продовжував отримувати комунальні послуги від позивача. З огляду на вищевикладене, договір № 202907 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2019 вважається укладеним у редакції, запропонованій позивачем. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 8 укладеного сторонами договору передбачено, що платежі за надані позивачем послуги вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. При цьому, споживач зобов`язується з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, отримати в бухгалтерії позивача рахунок та акт приймання-передачі наданих у розрахунковий період послуг. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом. Згідно з розрахунком заборгованості по основному боргу, наданого позивачем, заборгованість за надані Концерном «МТМ» відповідачу послуги з централізованого опалення належного відповідачеві нежитлового приміщення за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції становить 25054,14 грн. Відповідачем контррозрахунок заборгованості суду не надано. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що нарахування оплати за фактично надані позивачем комунальні послуги обґрунтовані проводилися відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору, укладеного сторонами. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надавались та не могли бути надані послуги з опалення належного відповідачеві приміщення через відсутність у приміщенні системи опалення та приладів теплопостачання, є необґрунтованими, оскільки не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначених обставин. Копія листа територіального управління Державної інспекції з енергозбереження від 03.10.2006, якою погоджені певні відхилення від технічних вимог № 18-9/1103 від 27.09.2006, не свідчить про відсутність в приміщені відповідача централізованої системи опалення (теплопостачання). Доказів того, що належне відповідачеві приміщення було відключено від централізованого опалення в установленому законом порядку, суду відповідачем не надано. З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття оскаржуваного рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Грекова Дмитра Валерійовича залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 28 квітня 2023 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков