Постанова 4857 № 303/8792/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 303/8792/22 пров. № А/857/4737/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчина Костянтина Євгеновича, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2023 року (суддя Куцкір Ю.Ю., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Мукачево, дата складання повного тексту 15.02.2023), в адміністративній справі №303/8792/22 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчина Костянтина Євгеновича, Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови, встановив: У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Інспектора батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчина К.Є. (далі відповідач-1), Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області (далі відповідач-2), в якому просив: 1) скасувати постанову інспектора батальйону роти ТОВ Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Савчина К.Є. серії ЕАР №6273109 від 11.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП; 2) закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.02.2023 позов задоволено частково. Постанову інспектора батальйону роти ТОВ Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Савчина Костянтина Євгеновича серії ЕАР №6273109 від 11.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - скасовано. Провадження у справі - закрито. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.5.1 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав, клопотань не заявляв. На підставі ч.1 ст.122 КУпАП інспектор виніс постанову та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті. Згідно зі ст.285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови та під підпис було запропоновано отримати її копію. Вирішуючи справу, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, що спричинило позбавлення відповідача-1 процесуального права на подачу відзиву на позовну заяву та надання пояснень і доказів по суті справи. Також вважає скаржник, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, про наявність підстав для скасування постанови серії ЕАР №6273109 від 11.12.2022, оскільки за адресою вчинення адміністративного правопорушення відсутній дорожній знак 3.25, який дозволяє обгін поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год, наявна дорожня розмітка 1.1 «Вузька суцільна лінія», в поліцейського були всі підстави вважати, до водієм ОСОБА_1 порушено п.8.5.1 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122КУпАП. З огляду на вказане, під час прийняття рішення суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, не надав належну правову оцінку та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6273109 від 11.12.2022. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 15.02.2023 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, закрити апеляційне провадження, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач подав апеляційному суду письмову заяву про закриття апеляційного провадження у справі, як такого, що відкрито помилково. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили. Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. Відповідачі жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованої не в автоматичному режимі від 11.12.2022 ЕАР №6273109, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема в тому, що 11.12.2022 о 11:33 год. на вул.Академіка Морозова, 20 в м.Мукачеве, керуючи транспортним засобом, здійснив обгін більше одного поодинокого транспортного засобу за один маневр, що рухалися зі швидкістю 30 км/год., перетнувши при цьому дорожню розмітку «Вузька суцільна лінія», чим порушив вимоги п.8.5.1 ПДР Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки (а.с. 16). Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи у вказаній справі рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, тому вважав, що у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП, відсутній. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п.8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п.8.5.1, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил. Згідно Розділу 34 ПДР, 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. Згідно п.11.3. ПДР України, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Частиною до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами. Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачі не надали ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. В матеріалах справи наявна лише сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак ця постанова є предметом оскарження, тому не може розглядатися як доказ за відсутності інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. На підставі встановлених у справі фактичних обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачі не надали суду достатніх доказів на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України, визначених п.8.5.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Апеляційний суд враховує, що на час розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи свідчали про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, і відповідачем у справі таких доказів надано не було. Отже, зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні належні та допустимі докази вини позивача, окрім самої оскарженої постанови, яка не є доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення особою такого порушення. З врахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачі не довели обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закриття провадження у справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-1 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо недоведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Відносно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, належним чином не надіславши відповідачу-1 матеріалів позовної заяви, то колегія суддів враховує, що позовну заяву було подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд". Відповідно до частини 8 статті 44 КАС України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (ч.9 ст.44 КАС України). До позовної заяви додана квитанція №58266 про надсилання Департаменту патрульної поліції позовної заяви з доданими документами (а.с. 19-20). Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 28.12.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження, передбачених ст.ст.268, 286 КАС України. Також відповідачам було запропоновано подати відзив(и) на позовну заяву. Таким чином, суд першої інстанції дотримав вимоги процесуального закону, а тому відповідні доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються. Відносно поданих до апеляційного суду заяв та клопотань позивача про закриття апеляційного провадження у справі у зв`язку з тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження, а також пропущено строк на апеляційне оскарження, то колегія суддів зазначає наступне. Відкриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції врахував, що подана відповідачем-1 апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження і скаржник в апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтував тим, що повний текст апелянтом отримано лише 23.02.2023. Апеляційну скаргу подано до суду засобами поштового зв`язку 06.03.2023. Тобто, з часу отримання оскарженого рішення суду з урахуванням положень статті 120 КАС України строк апеляційного оскарження сплинув 06.03.2023. Згідно вимог частини 4 статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Застосовуючи аналогію статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з урахуванням положень ст.286 КАС України. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Наведені скаржником обставини та подані в їх підтвердження докази дали апеляційному суду підстави для висновку про поважність підстав пропуску ним строку на апеляційне оскарження та необхідність поновлення такого строку, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду від 11.04.2023 року про відкриття апеляційного провадження. Вирішуючи питання щодо повноважень відповідача-1 на оскарження рішення суду у справі, колегія суддів врахувала, що у позовній заяві сам позивач визначив Інспектора батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчина К.Є. відповідачам. До моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції Інспектор батальйону роти ТОР УПП в Закарпатській області ДПП Савчин К.Є. був учасником справи і мав процесуальний статус відповідача, про що вказано в рішенні суду від 15.02.2023 року. Відповідно до ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що Інспектор батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчин К.Є. був залучений до розгляду справи як відповідач, то з урахуванням приписів ч.1 ст.293 КАС України наділений правом оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Наведеним спростовують відповідні доводи позивача, а тому в задоволенні заяви та клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі необхідно відмовити. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: У задоволенні заяви та клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження у справі №303/8792/22 відмовити. Апеляційну скаргу Інспектора батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчина Костянтина Євгеновича залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2023 року в адміністративній справі №303/8792/22 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону роти ТОР Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП Савчина Костянтина Євгеновича, Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 26.04.2023 року