Постанова 4857 № 456/3598/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 456/3598/22 пров. № А/857/18003/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року (суддя Микитин В.Я., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Стрий, дата складання повного тексту 28.11.2022), в адміністративній справі №456/3598/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспектор взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Межов Василь Володимирович, про скасування постанови, встановив: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача УПП у Львівській області ДПП, в якому просив скасувати постанову серії БАБ №726739 від 14.09.2022 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень та закрити провадження у справі за постановою серії БАБ №726739 від 14.09.2022 року. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити повністю у задоволенні позову за його безпідставністю. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2022 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим на підставі неповного з`ясування обставин в адміністративній справі, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржувана постанова відповідача є незаконною та безпідставною, прийнятою з порушенням вимог КУпАП. Вказує апелянт, що на описаній в постанові ділянці дороги відсутні знаки 3.34 та розмітка 1.10.2., тому позивачем було здійснено об`їзд транспортних засобів, які стояли праворуч та він запаркував автомобіль на виділеному розміткою 1.1. місці. Однак інспектор належним чином не дослідив його доводів та почав складати постанову про адміністративне правопорушення. Зазначає скаржник, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, які б доводили наявність в діях позивача складу відповідного адміністративного правопорушення. Крім того, інспектором не було відібрано жодних пояснень, не досліджено жодних інших доказів, підтвердженням чого є відсутність відповідного запису у пункті 7 «До постанови додаються» вказаної постанови. Просить зважити, що під час складання постанови та розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення по суті відеозапис вчинення адміністративного правопорушення позивачу наданий не був, про такий не зазначено у постанові, а отже, долучені до відзиву на позовну заяву відеозаписи є недопустимими доказами, не підлягають дослідженню під час судового розгляду та не можуть братися до уваги судом при винесенні рішення. Також зазначає, що під час розгляду справи і притягнення до адміністративної відповідальності інспектор не надав позивачу доказів вчинення адміністративного правопорушення та можливості викласти письмові пояснення, ознайомитися з постановою. При цьому безпідставно зазначив, що позивач нібито відмовився від підписання такої. Вважає скаржник, що його винуватість у вчиненні порушення правил дорожнього руху не доведена, відтак оскаржувана постанова винесена без законних на те підстав і піддягає скасуванню. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.11.2022 та ухвалити постанову, якою позов задовольнити повністю. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. 14.09.2022 року відносно ОСОБА_1 інспектором взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Межовим В.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №726739 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с. 10). За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки TOYOTA моделі AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , 14.09.2022 року о 13:00 год. у місті Львові по вул. Стрийській, 98 не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16. «Напрямок руху по смузі», а саме, здійснив рух праворуч та не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1., чим порушив пп.8.4.ґ та 8.5.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях позивача наявний склад зазначеного вище адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що є підставою для залишення в силі оскаржуваної постанови. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»). Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом «ґ» пункту 8.4. ПДР визначено групу інформаційно-вказівних знаків, які запроваджують або скасовують певний режим руху. Знак 5.16 "Напрямки руху по смугах" показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї смуги. Дія знака, що встановлений перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 або 5.18 установлені на ньому, не дають інших вказівок. Відповідно до пункту 8.5.1. ПДР, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. За допомогою ліній горизонтальної розмітки можуть бути введені окремі обмеження в русі (заборона обгону, зупинки, стоянки, тощо). У розділі 34 п.1 ПДР передбачено, що горизонтальна розмітка 1.1 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII слідує, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав суду диск з відеозаписами з місця розгляду справи про адміністративне правопорушення за 14.09.2022р. (а.с. 33). Матеріалами справи підтверджується, що позивач 14.09.2022 о 13 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом Toyota Avensis, номерний знак НОМЕР_1 , у місті Львові по вулиці Стрийська, 98, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах) та здійснив рух праворуч, не виконавши вимогу дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) чим порушив вимоги пункт 8.4.ґ. та 8.5.1 ПДР. На підставі даного порушення ПДР інспектор поліції виніс оскаржувану постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Даний факт порушення правил дорожнього руху зафіксований на відеореєстратор інспектора Управління, відеозаписи якого містяться у матеріалах справи та досліджені судом. Судом також встановлено дотримання інспектором патрульної поліції процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Інспектором було з`ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання щодо розгляду справи. Розгляд справи відбувався в присутності позивача з роз`ясненням прав та обов`язків. Щодо питання належності та допустимості доданих до матеріалів справи відеозаписів, то з урахуванням положень Закону №580-VIII, приписів КУпАП та КАС України колегія суддів вважає, що запис із відеореєстратора працівників поліції, яким зафіксовано обставини, є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху. Судом також враховується, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин порушення інспектором патрульної поліції процедури прийняття оскаржуваної постанови. Зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст.283 КУпАП, у якій зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача щодо не вчинення ним порушення вимог ПДР України, а також щодо не реалізації йому гарантованих прав, передбачених ст.268 КУпАП, що також спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині. Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки TOYOTA моделі AVENSIS, р.н. НОМЕР_1 , 14.09.2022 року о 13:00 год. у місті Львові по вул. Стрийській, 98 не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16. «Напрямок руху по смузі», а саме, здійснив рух праворуч та не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1., чим порушив пп.8.4.ґ та 8.5.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання, колегія суддів приходить до переконання про правильний висновок суду першої інстанції щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виявилось у порушення вимог пп.8.4.ґ та 8.5.1 ПДР, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Загалом доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року в адміністративній справі №456/3598/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 09.02.2023 року Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду