Постанова 4857 № 569/8389/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 569/8389/23 пров. № А/857/14097/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Довгополова О. М. Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі № 569/8389/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Тимощуком О.Я. у м. Рівне Рівненської області 26 червня 2023 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (далі також УПП в Рівненській області, відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі також ДПП, відповідач 2) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6910557 від 29.04.2023 (далі також - Постанова), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП) та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає висновки суду першої інстанції помилковими, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року, адміністративний позов задовольнити, Постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на обставини, викладені у позовній заяві, а також на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що додані відповідачем до матеріалів справи відеозаписи не є належними доказами, оскільки такі не зазначені як додатки в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, а тому не підлягають врахуванню при вирішенні даної справи. Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, згідно положень частин першої та другої статті 268 КАС України, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що відповідно до частини третьої даної правової норми не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2023 року постановою серії ЕАС № 6910557 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн. Як вбачається із Постанови, ОСОБА_1 на 303 км автомобільної дороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин, керуючи транспортним засобом AUDI A6 з номерним знаком НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі також ПДР), «Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг». Вважаючи протиправною Постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній Постанові, а саме: порушення ним пункту 34 ПДР, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №6910557 від 29.04.2023 року. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі також Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною п`ятою статті 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі також Закон № 3353-XII) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР). Згідно з пунктом 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.5.1 ПДР передбачено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Відповідно до пункту 1 розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє, зокрема, транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки). Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що перетин вузької суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1 ПДР є порушенням вимог розмітки проїзної частини доріг та створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Як встановлено з оскаржуваної Постанови, водій транспортного засобу AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на 303 км автомобільної дороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин. Апеляційний суд звертає увагу, що позивач вказану обставину заперечує, однак, ним не надано суду жодних доказів на спростування факту порушення ним вимог розмітки проїзної частини доріг. В свою чергу, відповідач доводить, що поліцейським безпосередньо було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, що і було зафіксовано в оскаржуваній Постанові. На підтвердження правомірності дій інспектора поліції при притягненні позивача до адміністративної відповідальності до матеріалів справи додано відеозаписи, зокрема, з нагрудного відео реєстратора поліцейського, з яких чітко встановлено, що позивач керував транспортним засобом, рухаючись по зустрічній смузі руху, перетнув суцільну лінію і перелаштувався на свою смугу руху. Таким чином, покликання позивача на те, що він не вчиняв інкримінованого йому адміністративного правопорушення суперечать матеріалам справи. Щодо покликань ОСОБА_1 про те, що вищенаведені відеозаписи не є належними доказами, оскільки такі не зазначені як додатки в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає наступне. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення визначений частиною другою статті 283 КУпАП, відповідно до якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: - дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; - транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); - технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); - розмір штрафу та порядок його сплати; - правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; - відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі також - Інструкція). За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Разом з тим, колегія суддів дослідила, що зміст оскаржуваної Постанови в повній мірі відповідає вимогам статті 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та зазначено технічний пристрій на який проводилася відеофіксація порушення, а саме портативний відео реєстратор 472078, закріплений на форменому одязі поліцейського. Крім цього, інспектором поліції було повідомлено позивачу причини зупинки, роз`яснено його права та дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статі 279 КУпАП, позивача було ознайомлено з правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Слід зазначити, що за приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою. Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР. Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, апеляційний суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 370 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі № 569/8389/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. М. Довгополов М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10.08.2023