Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/22794/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/22794/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вишар І.Ю. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 12 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД №765884 від 20.07.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД №765884 від 20.07.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. 20.07.2023 року інспектором УПП складено постанову серії БАД №765884 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. У постанові зазначено, що 22.06.2023 о 09 год. 01 хв. позивач керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 в м. Вінниця по вул. Г. Арабея, не виконав умови дорожньої розмітки 1.1., чим порушив розділ 34 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. З винесеною щодо нього постановою позивач не згодний, оскільки Правил дорожнього руху не порушував, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема скасовано постанову інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Подоляка Дениса Юрійовича серії БАД №765884 від 20.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрито. Стягнуто на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що 22.06.2023 до УПП у Вінницькій області надійшло звернення від гр. ОСОБА_2 щодо вжиття заходів до водія транспортного засобу марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 22.06.202023 о 09:01 можливо створив заявнику аварійну обстановку рухаючись по вул. Г.Арабея, що у місті Вінниці. У зв`язку з чим керівництвом батальйону УПП у Вінницькій області здійснено заходи щодо встановлення власника вказаного транспортного засобу, ним виявився гр. ОСОБА_1 . У подальшому останнього запрошено до УПП у Вінницькій області для надання повної та всебічної інформації і розгляду справи на 05.07.2023 о 10:30 та на 14.07.2023 о 10:30. На вказані дати гр. ОСОБА_1 не прибув до відповідача, тому УПП у Вінницькій області було вирішено орієнтувати особовий батальйону на виявлення та зупинку вказаного вище транспортного засобу. Інспекторами УПП у Вінницькій області 19.07.2023 було зупинено т.з. марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , відтак поліцейськими було вручено водію повістку про виклик його до підрозділу УПП у Вінницькій області ДПП на 09:30 20.07.2023 року для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. 20.07.2023 позивач прибув до УПП у Вінницькій області ДПП за адресою м. Вінниця вул. Ботанічна,

24. Інспектором взводу №2 роти №4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Подоляном Д.Ю. було складено постанову серії БАД №765884 від 20.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Постанова мотивована тим, що 22.06.2023 о 09 год. 01 хв. позивач керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 в м. Вінниця по вул. Г. Арабея, не виконав умови дорожньої розмітки 1.1., чим порушив розділ 34 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що обставини, наведені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник вказав, що суд не врахував відзиву на позовну заяву та відеозапису вчиненого правопорушення, що являлось достатньою доказовою базою. Відповідач стверджує, що з портативного відеореєстратора, вбачається порушення ПДР позивачем по справі. Особу, яка керувала автомобілем під час вчинення адміністративного правопорушення, теж зафіксовано на відео доданого до матеріалів справи, однак, судом, зазначено протилежне, що неможливо встановити особу водія, що і стало підставою для скасування постанови. Відтак, на думку суб`єкта владних повноважень, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови. Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності. Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях". Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Оскаржуваною постановою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення розділу 34 дод.1 ПДР України (не виконав умови дорожньої розмітки 1.1.). Згідно з розділом 34 ПДР України горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15;. Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП. У ст. 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.122) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу. Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч.6 ст. 122 КУпАП). Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, ПОЯСНЕННЯМИ ОСОБИ, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, ПОКАЗАННЯМИ технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також ІНШИМИ ДОКУМЕНТАМИ. Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно НАВЕСТИ ДОКАЗИ, НА ЯКИХ ҐРУНТУЄТЬСЯ ВИСНОВОК про вчинення особою адміністративного правопорушення та ЗАЗНАЧИТИ МОТИВИ ВІДХИЛЕННЯ ІНШИХ ДОКАЗІВ, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення). Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, СТАДІЯ ФІКСАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ Є ОБОВ`ЯЗКОВОЮ І МАЄ ПЕРЕДУВАТИ ТАКОМУ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ. За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з`ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз`яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання. Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про ознайомлення зі справою, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Це пов`язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем до суду першої інстанції надано диск із відеодоказами вчинення позивачем правопорушення. Вказаний диск містить три відеозаписи, а саме: відеозапис із боді-камери 468918; відео правопорушення зафіксоване на відеореєстратор гр. ОСОБА_2 та відеозапис із камер Ситуаційного центу Вінницької міської ради. Судом апеляційної інстанції досліджено відео із боді-камери 468918 інспектора Подоляна Д.Ю. та встановлено, що на початку інспектор вів розмову із позивачем та його адвокатом, та паралельно узгоджував хід своїх дій по телефону із невідомою особою. В ході спілкування із позивачем та його адвокатом, та у зв`язку із відмовою останніх надавати письмові пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, інспектором та невідомою особою по телефону вирішено винести постанову про накладення адміністративного стягнення. Фактично розгляд справи звівся до того, що інспектором УПП роз`яснено позивачу його права, продемонстровано відео із відеореєстратора гр. ОСОБА_2 та повідомлено про існування відео наданого Ситуаційним центром Вінницької міської ради. Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було досліджено наявні докази, також їм не було дано належну оцінку лише вказано на їх наявність у правоохоронного органу. Таким чином, в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, інспектором у постанові зазначено про заяву-пояснення, відео із боді-камери 468918 та відео правопорушення зафіксоване на відеореєстратор цивільного автомобіля (на диску), окремо відповідачем на наданий до суду диск записано відео із камер Ситуаційного центру Вінницької міської ради. Однак, суд не може вважати зазначений диск належним та допустимим доказом вини позивача, оскільки він був виготовлений після розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому не враховувався і не міг бути врахований відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Сам по собі зазначений диск не є засобом фото, кінозйомки або відеозапису, також диск не є технічним приладом або його показаннями. В той же час з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, колегією суддів досліджено усі відеозаписи на диску, який був наданий відповідачем до суду. Щодо відеозапису із відеореєстратора гр. ОСОБА_2 колегія суддів зазначає, що відеозапис є неповним та містить не всі епізоди, оскільки здійснений з портативного відеореєстратора встановленого у автомобілі, який рухався у попутному напрямку, позаду автомобіля позивача. Із вказаного відео, який як зрозуміло є основним доказом вчинення правопорушення, не можливо встановити особу водія, а тому відсутні підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_1 о 09:01 22.06.2023 у м. Вінниця по вул. Г.Арабея, у момент дорожньо-транспортної пригоди. Щодо відео із камер Ситуаційного центру Вінницької міської ради, суд зазначає, що вказане відео не було належним чином доведено до позивача та його правозахисника. Із вказаного відео не можливо ідентифікувати особу водія, а також на вказаному відео не зафіксовано сам момент дорожньо-транспортної пригоди. До того ж хоча і відповідач в апеляційній скарзі посилається на відеозапис із камер Ситуаційного центру Вінницької міської ради як на основний доказ того, що позивач був за кермом автомобіля під час вчинення правопорушення, проте оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не містить посилання на цей відеозапис із камер Ситуаційного центру Вінницької міської ради як на доказ який підтверджує особу правопорушника. Крім того, із відеозапису боді-камери поліцейського судом встановлено, що інспектор проінформував позивача та його адвоката про наявність відеозапису із камер Ситуаційного центру, однак не мав на меті його досліджувати та відбирати пояснення стосовно обставин зафіксованих на ньому. Із даного відеозапису у будь-якому випадку не можливо ідентифікувати особу водія, який керував автомобілем. Суд апеляційної інстанції зауважує, що усі відеозаписи під час розгляду адміністративної справи позивачу були продемонстровані на мобільному телефоні та на ноутбуку, тобто на підручних засобах посадової особи. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що долучені до матеріалів відеозаписи не фіксують факту вчинення правопорушення, обставин справи та ідентифікації позивача як водія транспортним засобом у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Натомість, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Таким чином не можливо встановити, що саме ОСОБА_1 22.06.2023 о 09 год. 01 хв. в м. Вінниця по вул. Г.Арабея керував транспортним засобом VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_1 та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того, із відео відеореєстратора гр. ОСОБА_2 вбачається, що автомобіль "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію з метою здійснення маневру розвороту, а відповідно до п. 10.6 Правил дорожнього руху якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що особою, яка розглядає справу не досліджено усі докази, не встановлено належним чином всі обставини справи у їх сукупності, та неповно надано правову кваліфікацію дорожньо-транспортній ситуації. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими доказами. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 26.04.2018 по справі №338/1/17. Отже, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не була складена на місці події 22.06.2023, а лише майже через місяць зовсім в іншому місці на території Управління патрульної поліції у Вінницькій області (біля КПП). Інспектор поліції Подолян А.П. формально склав постанову, фактично не здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, порушив вимоги ст.ст. 268, 279, 283, 284 КУпАП та Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Таким чином оскаржувана постанова не відповідає вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП, відповідач не навів належних та допустимих доказів правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що гр. ОСОБА_2 було запрошено для надання пояснень до підрозділу УПП у Вінницькій області ДПП, та відповідно до його письмових пояснень, після перегляду наявних відеоматеріалів, останній підтвердив, те що дійсно водій, який зафіксований камерами Ситуаційного центру Вінницької міської ради керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf" р.н. НОМЕР_1 та 22.06.2023 о 09:01 по вул. Г.Арабея, порушив ПДР України. Суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи безпідставними, оскільки таке опізнання особи водія відбувалось без дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює такі питання, а також вказані обставини не були досліджені належним чином та не було дано їм оцінку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на листи-виклики позивача до УПП у Вінницькій області ДПП, зокрема у листі від 27.06.2023 позивачу інкриміновано вчинення проступку передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП, у листі від 06.07.2023 - проступку передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, під час вручення 19.07.2023 повітки про виклик позивачу повідомлено про порушення ним ч.2 ст.122 КУпАП, а у підсумку позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Необхідно звернути увагу на те, що працівник патрульної поліції не має права притягати особу до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави вважати, що законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності який, окрім іншого, передбачає обов`язок контролюючого органу забезпечити повне і всебічне дотримання процесуальних прав підконтрольного суб`єкта, зокрема право бути завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду його справи, бути присутнім під час її розгляду, надавати пояснення, докази, користуватися правовою допомогою тощо. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17. Також слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016). Зважаючи на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором не було одразу надано усі наявні у правоохоронного органу докази, які свідчать про вчинення адміністративного проступку, не було надано їм правову оцінку, тому суб`єкт владних повноважень порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже наявні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. За змістом п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. У підсумку наведеного, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.