Постанова 4807 № 333/5339/22

Дата документу 25.04.2023 Справа № 333/5339/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/835/23 Головуючий у 1-й інстанції: Ачкасов О.М. Є.У.№ 333/5339/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Подліянова Г.С. секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна про визнання заповіту недійсним , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 15 лютого 2023 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Г.Ю., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., про визнання заповіту недійсним. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , троюрідний брат позивачки, після смерті якого залишилася спадщина 6 квартира АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_2 день смерті від імені ОСОБА_3 приватним нотаріусом Щербиною Г.Ю. був посвідчений заповіт, яким все своє майно він заповів ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що на час складення заповіту ОСОБА_3 через тяжке захворювання не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, зміст заповітну не відповідав його волі, просила суд про визнання його недійсним з підстав, передбачених ст.225 ЦК України. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 15 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження справі. Судове рішення мотивовано тим, що є таке, що набрало законної сили рішення суду по спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для відкриття провадження до суду першої інстанції. Апелянт вказала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно підстав звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі. У справі, на яку посилається суд першої інстанції, ОСОБА_1 просила визнати заповіт недійсним з інших підстав. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Мартинишин П.В. вказав, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що цивільна справа №317/1029/20 № 2/317/15/2022 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже була розглянута судом першої інстанції та є постанова Запорізького апеляційного суду, яка набрала законної сили 02.11.2022. Проте такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на таке. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір». Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19). Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 201/1763/22 (провадження № 61-156св23). Закриваючи провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, вказав, що у цій справі та у іншій справі тотожними є обґрунтування заявлених позовних вимог (підстави позову), а також сторони. Втім, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у справі №317/1029/20 №2/317/15/2022, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт недійсним вважаючи, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало його волі, тобто з підстав, визначених статтею 1257 ЦК України. У цій справі ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд визнати заповіт недійсним вважаючи, що ОСОБА_3 , складаючи заповіт, не усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, тобто з інших підстав, визначених статтею 225 ЦК країни Отже, відмова у відкритті провадження у справі створила позивачеві перешкоди у реалізації її права на судовий захист. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 15 лютого 2023 року у цій справі скасувати, матеріали цивільної справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 26 квітня 2023 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді А.В. Дашковська Г.С. Подліянова