Ухвала КАС ВС № 640/7306/21

УХВАЛА 24 квітня 2023 року м. Київ справа № 640/7306/21 адміністративне провадження № К/990/10407/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 640/7306/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток як оплату вимушеного прогулу, починаючи з 23.07.2020 до 18.02.2021 включно, у розмірі 1679254,58 грн за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 в адміністративній справі №826/17867/14 про поновлення позивача на публічній службі (роботі) в органах прокуратури. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток як оплату вимушеного прогулу, починаючи з 23.07.2020 до 18.02.2021 включно, у розмірі 1 673 546,93 грн за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 в адміністративній справі №826/17867/14 про поновлення позивача на публічній службі (роботі) в органах прокуратури. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток як оплату вимушеного прогулу, починаючи з 23.07.2020 до 18.02.2021 включно, у розмірі 1 182 429,76 грн (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 76 копійок) за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 в адміністративній справі №826/17867/14 про поновлення ОСОБА_1 на публічній службі (роботі) в органах прокуратури". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі №640/7306/21 повернуто особі, яка її подала. 23 березня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі №640/7306/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення пункту 10 Порядку № 100 та статті 81 Закону № 1697-VII без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 21.09.2022 у справі №826/17802/14, від 28.12.2021 у справі №826/20760/14, від 21.07.2022 у справі №280/1992/21, від 22.10.2021 у справі №640/154/20, від 10.02.2022 у справі №640/24864/19, від 26.05.2022 у справі №540/1268/21. Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив її зміст тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Скаржник не може посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми права. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Водночас скаржником вказаних вимог не дотримано, оскільки не обґрунтовано, який висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведена без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Судом установлено, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. У зв`язку із цим клопотання про зупинення виконання судових рішень вирішенню не підлягають. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 640/7306/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська